Микола Лукаш - геніальний перекладач

Сьогодні, у святковий день, народився Микола Лукаш — блискучий перекладач, знавець 22 мов, геніальний митець, який подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури.

Лукаш з'явився на світ важкої зими 1919 року в освіченій родині ткача зі шляхетським корінням. У 1920-х роках багатодітна родина Лукашів, як і безліч інших селянських сімей підрадянського Полісся, була пограбована. «Розкуркулення» викидає Лукашів з власної хати. Від пережитих потрясінь майбутній геній українського мовознавства до 4-х років не може говорити...

Казали, Миколу врятував від німоти дядько Дмитро Оникієнко, котрий багато читав дитині книжок, багато розмовляв з небожем, бо вважав, що з такими розумними очима не можна бути німим.

Творчість Миколи Лукаша припадає на час невпинної русифікації України, коли українська література всіма засобами зводиться до іміджу кумедної, суто «селянської» або, навпаки, винятково офіціозної, паркетної. Та Переклади Лукаша були інші, завдяки йому далекі герої Сервантеса чи Гейне говорять українською жваво, природно й зовсім невимушено. Лукаша критикують радянські метри за порушення російських канонів перекладу. Та лихо обходить його стороною ...

1953-го виходить друком перший переклад Миколи Лукаша. Після — друкується його «мегатвір», "Фауст" Ґете, що приносить митцю славу. 1956 року Лукаш вступає до Спілки письменників України, працює в журналі іноземної літератури "Всесвіт", що стає найпопулярнішим українським щомісячником.

Все йшло добре, однак у 1973 році, Микола Лукаш звичайною поштою надсилає звернення керівництву Радянської України, в якому «по-донкіхотівськи» пропонує ув'язнити себе замість засудженого за книгу "Націоналізм чи русифікація?" Івана Дзюби.
Після цієї лицарської витівки Лукаша виключили зі Спілки письменників. 20 років йому забороняли друкуватися. Він не мав стабільного заробітку, розпродавав власні книжки. Позбавлений можливості стабільно заробляти, Микола здебільшого грає в шахи, засідає в доміно у Маріїнському парку і вештається містом без верхнього одягу навіть узимку...
З початком 80-х років твори Миколи Лукаша знову друкуються, однак формальної реабілітації, не кажучи вже про визнання, немає. Поет переносить складну онкологічну операцію, його невгамовне раніше творче натхнення поступово згасає, хоча з початком "перебудови" у 1987 році митця ще встигають поновити у лавах Спілки письменників...

За життя Миколи Лукаша його творчість ніколи не була гідно пошанована, Маестро тричі висували на здобуття Шевченківської премії, проте щоразу його кандидатуру відхиляли.

29 серпня 1988 року Микола Олексійович Лукаш помер, так і не встигнувши здійснити свої мрії повністю...

Вічна пам'ять!