Хроніки біженки у Європі

Зрештою, джобконсультант мене дістав і я написала на нього скаргу. Де в одному реченні вказала чотири страшних для Європи слова "приниження, гідність, булінг і права людини".

Боже, я ж йому говорила: "Я хороша журналістка". (Чого б це мені було не повірити?).
Причому скарга написана англійською. Хоч він казав, що я її не знаю.
Моя скарга - це не були суцільні емоції. Це був послідовний виклад конфлікту.

Кілька ключових позицій:

1. Мені постійно говорили, що я не впораюся сама, що бракує англійської мови, що "забудь про все, що було до того", і твій максимум - це прибирання. А пакування коробок - це взагалі тобі круто пощастило, скажи спасибі, що ця компанія для українців створила лакшері умови. Постійне повторювання. Як мантру. При особистих зустрічах, телефоном, в смс. Слухайте - можна і повірити.
2. Коли я знайшла стажування в компанії, де мені працювати із соцмережами, джобконсультант почав висувати умови, на скільки мене можна взяти і гарантія працевлаштування. І якщо закон дозволяє 2-3 місяці, він наполіг по телефону з роботодавцем на 2 тижні. А вже за кілька днів почав тиснути на роботодавця, щоб стажування скоротилося до 3-5 днів. Роботодавець мені передзвонив з вибаченням, що не може на таких умовах мене брати. І взагалі джобконсультант "хамло", як ти його так довго терпиш.
3. У листі я нагадала, чому я тут, у Данії. Тому, що в моїй країні - війна, і саме Україна як щит захищає всю Європу і Данію зокрема, щоб у вас була безпека і спокій. Тому, що я довірилася уряду Данії, який оголосив у спеціальному інтеграційному законі про надання прихистку для українців. І джобконсультант є представником державних органів. І дуже прикро, що саме через непрофесійні дії однієї людини може скластися враження про всю систему Данії.
   Лист зі скаргою відправила у четвер вночі. У п'ятницю зранку вже мені передзвонила директорка джобцентру. Зворотна комунікація в дії.
   Тричі вибачилися. Прибрали джобконсультанта. Запросили на чергову зустріч, щоб шукати спільні рішення.

Одразу почав дзвонити джобконсультант - але мені було не цікаво слухати, що він хотів сказати.

Що мені дало сили діяти саме так?

1. Почуття власної гідності. Це найсерйозніша опора, яка тільки є.
   Якщо відчуваєш, що після розмови з людиною з державних органів якось гадєнько - ось це воно. Так, ти не одразу можеш відреагувати (мені знадобилося більш як два місяці). І можливо, не на все є сил і ресурси реагувати. Або в обмін на мовчанку ти отримаєш якесь благо. Кожне рішення - правильне.
   Моїм рішенням було захистити себе. Навіть якщо я зараз у вразливому становищі
2. Фінансова незалежність - це важливий чинник. Я оцінила свої фінансові спроможності, можливість самостійно вирішувати - де мені бути й що мені робити. Я зрозуміла, що в будь-який момент я можу сказати: годі! Годі мені розказувати, на що я здатна, а на що ні.
3. Я пройшла трансформацію - окей, я спробую щось нове у своєму житті. І розмови з багатьма українцями й українками в Данії мені були дуже помічні й підтримуючі.

Було навіть цікаво розпочати роботу, яка мені непритаманна.
І це звільнило мене від тиску "я мушу", а відкрило опцію "щось новеньке - як цікаво".
Як результат - я маю простір діяти самостійно наступні два тижні. Я маю право повернути собі стажування на 2-3 місяці, а в окремих випадках - до 6 місяців, якщо буде видно прогрес. Так, згідно із законом я зобов'язана вже працювати, але "ми спробуємо знайти оптимальне рішення для нас усіх" (с).
І вишенька на торті.

Коли я пройшла всі кола пекла... мені зателефонували зі школи, куди я ходила на співбесіду на посаду вчительки для українських дітей (цю роботу я знайшла сама - без джобцентру), і запросили мене на роботу (чим не опція спробувати щось нове?).
Ці кроки не даються мені просто. Багато болю, зовнішнього тиску і внутрішніх діалогів.
Я ще проживаю цей досвід. І мабуть, я буду вдячна за це... колись. Але зараз мені треба відпочити.
Чи я погодилася на роботу в школі? Про це розкажу трохи пізніше. Далі буде.

Iryna Vyrtosu