Не можу пояснити та збагнути того, що відбулося вчора і цієї бюджетної ночі в українському парламенті.
На додаток до ранкових 3,5 годин майже 13 годин голосувань із невеликими перервами опівночі та вранці. І перервами не тому, що треба дати перепочинок від марафону голосувань. Причина банальна – відсутність предмету голосування – відповідних проектів законів, які готувалися чи то з коліс, чи то на колінах.
267 голосувань за один подовжений до ранку «день» засідань. Ні, не голосувань, а натискань кнопок. Бо голосування передбачає вибір позиції. А як можна було зробити вибір, коли розглядається проект закону, в якому понад 1000 правок, а він з’явився у залі буквально перед голосуванням?
Чи може цим надзвичайним режимом треба було попередити зміну течії річок у зворотному напрямку, чи настання кінця світу? Чи завтра починається новий бюджетний рік?
Ні одне, ні друге, ні третє. Цього тижня є ще і середа, і четвер, і п’ятниця. І є ще цілий наступний тиждень для нормальної, неавральної роботи до настання нового року.
А може варто поширити парламентський досвід на інші сфери? Скажімо, хірурги мають оперувати безперервно, пілоти літаків - вставати з-за штурвалу тільки для походів у туалет. І нема що говорити про таку «дрібницю», як прийняття законів. Подумаєш, якийсь закон про бюджет. 50 млрд. туди, 50 сюди.
Тому дали, в того забрали – якось зійде.
З таким підходом до рішень так і живемо. Якось.