Підтримати нас

Як херсонці живуть із травмою, знеціненням та ІПСО. Розмова з психологом

28 червня 2024 21:14
920
Поширити:
Херсонці. Фото Олександра Корнякова/Вгору

Життя на території прифронтової Херсонщини постійно випробовує місцевих жителів на міцність. Цілодобові обстріли, відсутність нормального сну, страх за життя своє та близьких, інформаційні вкиди про можливе повернення окупації – все це впливає на психічний стан людей та може призводити до серйозних психологічних розладів. Про те, як змінився стан херсонців на третьому році війни, коли потрібно звертатися до лікаря і як захиститися від ІПСО, поговорили з психологом “Центру допомоги врятованим” Мариною Козерацькою.

"Інстинкт самозбереження або його відсутність" – як херсонці реагують на обстріли

У червні упродовж одного дня армія РФ обстріляла 25 населених пунктів Херсонщини. Пошкоджені житлові квартали. Одна людина загинула, 16 отримали поранення, з них 2 дитини. Це статистика за 26 червня, оприлюднена очільником Херсонської ОВА Олександром Прокудіним. А Херсон і область потерпають від масованих обстрілів щодня. Крім того, у соцмережах час від часу з’являється поширена росіянами чи прихильниками руського миру дезінформація про можливий наступ окупантів на Херсон. Якою б стресостійкістю не могли похизуватися мешканці Херсонщини, війна, зокрема й інформаційна, так чи інакше впливає на їхнє життя, здоров’я, та психологічний стан.

Херсонка плаче після обстрілу військових РФ. Фото Олександра Корнякова/Вгору

У Херсоні з грудня 2022 року працює мобільний Центр допомоги врятованим. Його фахівці допомагають, зокрема й психологічно, тим, хто зазнав насильства у різних його формах, і всім, хто так чи інакше постраждав від війни. 

Психологиня Центру Марина Козерацька звертає увагу на те, як у херсонців, які живуть під обстрілами 24/7, працює інстинкт самозбереження:

- Я помічаю у своїй роботі, що наразі в Херсоні він у людей або взагалі відсутній, або гіперболізований. Коли десь “гепнуло”, людина одразу біжить в підвал і сидить там, хоча це просто каструля впала, наприклад. Це різні типи психіки, різні реакції, – уточнює психологиня.

Людям, у яких почуття страху знижено або відсутнє, вона радить скласти покроковий план дій, що вони робитимуть, якщо десь поруч “прилетить”, і повісити його на видному місці, наприклад, на холодильнику. 

Якщо людина перебуває в гіперболізованому стані й на тривогу реагує дуже емоційно, найпростіше, що вона може зробити для заспокоєння, – це вправа “Обійми метелика”. Марина розповідає, як її виконати:

Для виконання «Обіймів метелика» схрестіть руки у себе на грудях так, щоб середні пальці були трохи нижче грудини. А потім почніть по черзі або разом поплескувати себе ними, імітуючи биття крил метелика, – так ніби ми відбиваємо серцевий ритм. Додавайте 3 глибоких вдихи й 3 таких же глибоких видихи. Виконуйте вправу 30-40 секунд. Зробіть перерву та потім повторіть.

Також вона рекомендує робити дихальні вправи. Наприклад: “Дихання по прямокутнику”. Знайти очима навколо себе будь-який предмет прямокутної форми – двері, вікно тощо. Дивлячись на коротку сторону, вдихати, на довгу – видихати. 

Психологиня звертає увагу на те, що людям зараз дуже важко розслабити тіло, через перебування в постійному тонусі, бо “прилетіти” може будь-якої миті. Ще під час окупації вона помічала, що в декого через постійно стиснуті від злості щелепи боліли м’язи обличчя. Зняти таке напруження можна легкими масажними рухами.

 “Обійми метелика” показує Марина Козерацька

 Чому важливо говорити про пережиті травми та проживати емоції

Марина помітила, що останнім часом херсонці почали знецінювати пережите. За її спостереженнями, на початку війни люди навпаки максимально були сконцентровані на своєму досвіді й були готові говорити про це, а тепер кажуть: “Ну, а що? У всіх так було. Я що, особливий?”

Під час роботи на виїзді в селах вона неодноразово чула від місцевих мешканців, що їм немає на що скаржитись, мовляв, ось в іншому селі – там взагалі жах. Але в іншому селі, говорили так само. По факту ж, спілкуючись сам на сам з людьми, психологиня дізнавалась, що пережили вони насправді багато – допити, підвал або щось подібне.

Марина припускає, що, знецінюючи такий досвід, психіка захищає себе від  наслідків травми та в режимі збереження може ще працювати. Однак психологиня зауважує, що через деякий час люди все одно будуть занурюватися в переживання цих травматичних подій і проживатимуть їх ще гостріше.

Херсонка доглядає за квітами. Фото Олександра Корнякова/Вгору

Говорячи про херсонців, Марина відмічає, що вони позитивні, не опускають руки й на питання, як справляються зі стресом і тривогою, найчастіше відповідають, що йдуть на город або роблять щось у хаті чи на вулиці. Відволікаються – й наче все добре. Однак вона попереджає, що така тактика працює не завжди, і наслідки можуть наздогнати людину пізніше. Спілкуючись із людьми на консультаціях, вона порівнює їхній емоційний стан і пережиті травми з пружинкою, яку відтягують. 

Я їх просто питаю: а що буде, коли ми відпустимо цю пружину? Вони такі: “О, як вдарить!” І дуже потрібно зараз доносити до людей, що вони мають говорити, мають вивільняти свої емоції.

Людям, з якими вона працює, Марина радить вести емоційний щоденник, ввечері перед сном записувати в телефоні у нотатках, як вони почувалися і що відчували.

Коли ми самі собі ставимо ці питання, ми розуміємо свої стани. Але дуже класно, коли ми це записуємо в нотатки. Тому що можемо так прослідкувати зміни, – пояснює психологиня.

Така уважність до себе може допомогти вчасно зрозуміти, що щось не так. Наприклад, може з'являтися надмірна плаксивість, агресія чи навпаки відсутність будь-яких емоцій. Тоді варто звернутися до лікаря-психіатра, який за потреби може призначити медикаментозне лікування. 

 "Не піддаватися паніці й мислити критично" – як впоратися з тривогою через ІПСО та фейкові новини

За словами психологині, люди, які пережили окупацію, останнім часом через тривожні, а нерідко й фейкові новини починають боятися повернення окупантів.

За словами Марини, думка про повернення окупації викликає сильну тривогу навіть в тих, хто раніше казав: “Та що ми там пережили”. Люди починають говорити: “Якщо вони повернуться, вони ж мене просто розстріляють, бо я за Україну”.

Марина Козерацька за роботою 

Вона намагається навчити херсонців не піддаватися паніці й мислити критично. Пропонує звернути увагу на факти. Проаналізувати, що було тоді, коли відбулося повномасштабне вторгнення, і що відбувається зараз.

Пояснює, що окупантам не так просто сюди прийти. Бо поміж мирними мешканцями та російською армією зараз стоять українські захисники, які щодня б’ються з ворогом не на життя, а не смерть. Крім того, на Херсонщині збудовані  додаткові лінії оборони, вирито безліч окопів й створено чимало перепон на шляху окупантів.

Я у своїй роботі людей повертаю на “тут і зараз”. І намагаюсь пояснити їм, що потрібно аналізувати, де факти, а де працює ІПСО. І де хтось щось вигадав, комусь сказав, і це пішло як сарафанне радіо, – говорить психологиня.

Вона рекомендує порівнювати один з одним усі джерела, з яких люди отримують інформацію, та звіряти з тим, що вони бачать на власні очі, перебуваючи тут і зараз. І взагалі шукати інформацію про те, що викликає тривогу, у перевірених офіційних джерелах країни, міста, на офіційних сторінках представників влади, державних установ та організацій.

Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/

Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів