Українське минуле виборчого стратега Трампа

67-річний американський стратег і політичний технолог Пол Манафорт працював в Україні майже десять років, протягом яких відбулися ключові події новітньої української історії.

Він приїхав і почав працювати з Віктором Януковичем у дуже складний час для українського політика, який програв вибори в результаті Помаранчевої революції і, здавалося б, вже був «непідйомний». Але тут у команді Януковича з’являється американський стратег Пол Манафорт.

І, як написала цього тижня газета The New York Times, посилаючись на одного американського дипломата, Манафорт здійснив «надзвичайне перевтілення» Януковича. Партія регіонів двічі набирала найбільшу кількість депутатів на парламентських виборах у 2006 і 2007 роках, Янукович повертався за президента Віктора Ющенка на прем’єрську посаду. А в 2010 році він навіть переміг на президентських виборах.

«Пол завжди береться за так звані безнадійні проекти. І завжди йде до тих кандидатів, за яких ніхто не береться. Але йому вдається вигравати. Професіонал дуже високого класу. Він зумів у нашій команді зробити те, що не вдавалося нікому. Він знімав конкуренцію між окремими групами. В нашій команді завжди були групи впливу на лідера. І ті групи так змагалися між собою, що в результаті ми програвали вибори. А коли з’явився Пол, то йому вдалося зробити так, що всі групи працювали на одну мету. Він давав впевненість у собі, впевненість у перемозі», – сказала в інтерв’ю Радіо Свобода колишній речник Януковича і його соратник Ганна Герман.

«Я знайомий з Полом Манафортом і можу сказати, що це професіонал дійсно високого ґатунку. Це людина, яка може зробити неможливе, як іноді здається. Пол Манафорт може дуже добре читати соціологію – так, як не вміють інші. Він бачить нюанси, які проходять повз погляди інших політиків чи експертів. Знає важливість реклами, мікротаргетинг, коли не до групи цілої треба достукатись, а до конкретної людини. Насправді, Манафорт – це явище в українській, а також американській і світовій політтехнологічній практиці», – каже Радіо Свобода український політичний експерт Кость Бондаренко, якого також вважали близьким до середовища Партії регіонів.

Поділена Україна

Але українська політика десятиліття, коли на політичному небосхилі країни однією з провідних сил була Партія регіонів, а політиком першої обійми був Віктор Янукович, характеризувалась також значним поділом і педалюванням регіоналами, яких консультував Манафорт, на темах, які не об’єднували, а роз’єднували Україну.

«Керівником кампанії Трампа з березня працює колишній багаторічний стратегічний радник Януковича та радник «Опоблоку» – Пол Манафорт. Той самий, який привів Януковича до влади, використовуючи стару істину – розділяй і владарюй. Російська мова та НАТО були тими чутливими питаннями, які ефективно апелювали до страхів частини електорату», – написала у Фейсбуці депутат українського парламенту Світлана Заліщук.

З нею погоджується і старший дослідник Інституту українських студій Університету Альберти в Канаді Тарас Кузьо.

«Його (Манафорта) внеском була мобілізація електорату Партії регіонів та Віктора Януковича уздовж ліній розколу. Я думаю, що внесок в українську політику був переважно негативний. Бо шлях, яким здійснювалась мобілізація виборців, був продуктом його порад. Йшлося про використання мовного питання, ворожого ставлення до так званих українських націоналістів і, звичайно, «фашистів», і також вороже ставлення до НАТО та європейської інтеграції. Це той шлях, яким вони мобілізували і розділяли українських виборців», – наголосив Кузьо в інтерв’ю Радіо Свобода.

Ганна Герман, яка тісно працювала з Януковичем, навпаки каже, що саме Манафорт був архітектором політики зближення з ЄС, коли Янукович був при владі в його перші роки.

«В нашій команді Манафорт робив все, щоб президент Янукович ішов шляхом євроінтеграції. І він був категоричним противником паузи в євроінтеграційному процесі, паузи, яка зрештою призвела до катастрофи всю Україну. Поки Пол мав вплив в команді Януковича, поки його як радника слухали, то ми дуже впевнено йшли прозахідним шляхом», – каже Герман, нагадуючи, що перший візит Януковича як президента був до Брюсселя, а не до Москви.

«І це (візит до Брюсселя) було на переконання Пола Манафорта. Пізніше був перший офіційний блискучий візит до США. Але згодом прийшли інші і Пол почав втрачати вплив і після того, як він почав втрачати вплив, Янукович почав втрачати силу як президент України», – додає Герман.

І все ж за ті поради і виборчі стратегії, які застосовувала Партія регіонів під впливом Пола Манафорта в Україні протягом 10 років, нині є навіть заклики до генерального прокурора Юрія Луценка викликати американського стратега на допит для дачі свідчень в ширшій справі про дії попереднього режиму.

«У відповідь на антиукраїнське фіглярство Трампа СБУ мала б заборонити в’їзд до України Полу Манафорту – головному піарнику самого Трампа, тоді як ГПУ разом з Юрієм Луценком повинна залучити цього гаврика – поки що – в якості свідка у справі щодо зловживання владою Януковичем. Підстав хоч греблю гати… Що заважає ГПУ розстаратися на перекладача, а потім раптово відкрити очі на діяльність цього «шоферюги» і запросити його на допит», – написав на Фейсбуці оглядач українського видання «Обозреватель» Орест Сохар.

Чи стоїть Манафорт за проросійськими заявами Трампа?

Нині багато хто шукає відповіді на запитання: хто є архітектором резонансних останніх заяв кандидата в президенти США Дональда Трампа, які стосуються України та Росії? Чи, так би мовити, Трампа направляє політична «рука Манафорта»? Тут думки експертів поділилися.

«Я недавно була в США і дивилася на кампанію Трампа і я пізнавала його (Манафорта) стиль і методику. Я бачила, що він вкладає у вуста кандидата ті думки, про які не говорить політичний істеблішмент, але про які говорять прості американці. Я говорила з багатьма молодими американцями і вони підтвердили ці мої висновки», – сказала Герман в інтерв’ю.

Ганна Герман

«Тому я думаю, що Трамп має величезні шанси, незважаючи на те, що всі зараз говорять, що перемога Клінтон – це справа майже доконаного факту. Але я думаю, що Америка – країна демократична і в Америці нічого ніколи не можна казати наперед. І може статися таке, що Пол зуміє, властиво, акумулювати той електорат, який не ходить на вибори, – а це молоді люди і ті, хто не вірить політкам. І таких в Америці багато, так само як і в Україні», – зауважила Герман, додаючи, що особисто має великі симпатії до Гілларі Клінтон, проросійську риторику Трампа називає передвиборчою. «Обещать – не значит жениться», – пояснила Герман російською.

В інтерв’ю Радіо Свобода політтехнолог Андрій Єрмолаєв, якого також вважали свого часу близьким до середовища регіоналів, закликає не перебільшувати роль Манафорта в таборі Трампа, однак каже про корисність цього стратега для штабу республіканців.

Андрій Єрмолаєв

«Залучення Манафорта – це не якась ставка, а визнання кампанією Трампа великої кількості помилок і визнання дуже великої кількості непродуманих популістських заяв, які впливають на американську політику. Манафорт корисний кампанії Трампа як стратег-міжнародник», – каже Єврмолаєв.

«Я думаю, що насправді Трамп – це ж не новачок в політиці. Звичайно, йому притаманна така риса, як певний публічний популізм, епатаж. Є політики, яким подобається епатувати і тим самим залучати до себе симпатії. Вони, до речі, є і в українській політиці. Трамп відображає настрої певної частини американської еліти, яка хотіла б повернутися до, як-то кажуть, «великого договорняка» з Російської Федерацією. А Трамп просто епатує цією темою, пробує термометром і корегує свою політику, коли бачить, що американське суспільство в цілому налаштоване більш проукраїнськи і більш демократично, аніж настрої частини американської консервативної еліти. Ось в чому, як мені здається, розгадка цієї ситуації», – зауважив Єрмолаєв в інтерв’ю.

Останнім часом Трамп заявив, що Путін не прийшов в Україну, що Крим, мовляв проголосував за те, аби бути з Росією, що через прагнення США повернути Крим Україні може початися Третя світова війна... Були також заклики про готовність визнати нинішній статус Криму, готовність розглядати питання скасування західних санкцій проти Росії, а не так давно з платформи Республіканської партії США зникло положення про потребу надання Україні летальної зброї для захисту себе від агресії Росії.