Лідер рейтингу юристів Олександр Кифак – послідовник херсонського підприємства з племінних справ?

Що спільного в одеського адвоката та Почесного консула Німеччини Олександра Кифака з Тишкевичами, яких херсонці добре пам’ятають через скандали з дерибаном комунальної власності в обласному центрі, штучне доведення до банкрутства солезаводів у Генічеську та Геройському, спробами захопити санаторій "Золота Нива" та навіть контроль над каналізацією у Залізному порту?

На перший погляд, – нічого. Але методи, якими херсонські ділки Олексій та Лариса Тишкевичи вирішували «питання» у судах, – дуже нагадують нещодавню справу, – на неї посилається пан Кифак, вимагаючи публічного вибачення від Медіаплатформи «Вгору».

"Чоботар без чобіт"?

Адвокат, співвласник дев’яти та власник п’яти об’єднань/товариств/підприємства, Почесний консул Федеративної Республіки Німеччина у м. Одеса Олександр Миколайович Кифак образився на згадку про нього у публікації Медіаплатформи «Вгору» та погрожує судовим процесом.

Бо інакше його вимоги до редакції складно трактувати, адже, цитуємо: «… у разі звернення до суду, онлайн-газету «Вгору», зокрема, її власників та редакційну колегію, як Відповідачів буде зобов’язано опублікувати спростування, а додатково буде стягнуто також суму на відшкодування моральної шкоди, завданої мені у зв’язку з опублікуванням недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права, та суму судових витрат та витрат на правову допомогу»…

На що ж образився одеський адвокат, якому ще й витрати на правову допомогу самому собі потрібні? До того ж не просто адвокат, а, знову цитата з його листа: «є лідером рейтингу «Топ 100 кращих юристів України 2021» в галузях «Морське право», «Державно-приватне партнерство/Інфраструктурні проєкти» за версією видання «Юридична Газета».

Виявляється, – на статтю «Що намагається приховати суддя Коровайко?» від 02.11.2022. 

Ми недарма вказуємо дату публікації. Але спочатку трохи передісторії.

При чому тут Коровайко

Журналісти «Вгору» збирали з відкритих джерел інформацію про голову Херсонського апеляційного суду Олександра Коровайка, який подав свою кандидатуру до складу Конституційного суду України. І під час розслідування виявили, – публікація, що його ніби то перевіряють у справі про держзраду Олега Кулініча (колишнього очільника Херсонського регіонального управління СБУ), – зникла з сайту «Закон і Бізнес». А на сайті Державної судової адміністрації України з’явилася інша: «УВАГА! Спростування недостовірної інформації», щодо перевірки Олександра Коровайка. Але жодного з фактів там не спростовувалося, йшлося лише про те, що вже інформація, яка зникла, була викривлена та надалі може слугувати підставою для тиску на суддю. І все.

Тоді журналісти «Вгору» припустили: якщо факти не спростовано, а лише «викривлено», то, мабуть, Коровайка таки перевіряли, але іншого. І ця людина – з близького кола судді.

Можливим кандидатом на перевірку виявився його син, Андрій Коровайко, який співпрацює з Олександром Кифаком. Адже перший – є членом одеського Адвокатського Об’єднання «АНК. Бізнес Адвокати», а другий – Партнером.

Пан Кифак, зокрема, образився, що у публікації його назвали скандальновідомим. Стверджує, цитуємо: «За часи роботи я не був втягнутий або обвинувачений у жодному скандалі. Спроби подібних голослівних звинувачень щодо мене, які мали місце, були публічно спростовані». А також натякає, що ображати його не слід, адже «межі критики щодо мене як до адвоката є вужчими за межі критики звичайної особи».

Ще й «забудькуватість»?

Аби не бути голослівними, наведемо ще одну цитату, що таке скандальний, з Академічного тлумачного словника: «Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь».

Дивно, що пан Кифак вже забув про подію, через яку йому довелося «дійти» аж до Верховного суду.

Сталося це у червні 2015 року під час пресконференції з приводу численних заяв підприємців Одеської області щодо ситуації на промтоварному ринку «7 кілометр».

Як йдеться у матеріалах судової справи, один з учасників заходу вигукнув: «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать,  когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе Иванющенка – оказывает фирма почетного консула Германии Кифака - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?»

Цю тираду показали у своїх ефірах «Ріак-інформ», «ТРК Міський канал», «Інформаційне агентство «Репортер», «Контекст Причорномор'я».

Крім того, згадувалася вона в публікаціях на сайті Цензор.Нет, АНТИКОР, Odessa Daily, FinObzor, та в інших інтернет-виданнях.

Пан Кифак стверджував, що поширення цієї інформації є тиском на нього, демонстрацією неповаги до адвокатури й інституту консульства та завдало йому моральну шкоду в 500 тисяч гривень.

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Світлана Нікітіна (наразі вона вже у відставці) задовольнила позов Почесного консула частково. Зобов’язала спростувати, також публічно – на пресконференції, образливий вислів та заплатити Кифаку 300 тис. грн за моральну шкоду.

Але Апеляційний суд Одеської області це рішення скасував та ухвалив нове: у задоволенні позову відмовити та стягнути судовий збір (55267,96 грн) з пана Кифака.

Верховний Суд залишив рішення апеляційної інстанції без змін.

А, крім того, зауважив адвокату та Почесному консулу ФРН, знову цитата: «…межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи, ким є позивач, є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

І це – лише один з епізодів.

«Вишенька на торті»

Прізвище Олександра Кифака неодноразово фігурувало та продовжує фігурувати в інших публікаціях, пов’язаних з прізвищем Юрія Єнакіївського (Іванющенка) та фінансуванням ЛНР через одеський ринок. Також йшлося, що на юридичні особи, пов’язані з почесним паном, накладенні санкцій через війну Росії в Україні. Якщо перераховувати лише назви ЗМІ та статей на цю тему – одного аркуша не вистачить.

І знаєте, що зробив «лідер рейтингу «Топ 100 кращих юристів України 2021»? Не здогадаєтеся. Він подав 05 січня 2023 року позов у суд… «сам на себе»! Точніше, на юридичну фірму «АНК», де йому належить 95%.

Він вибрав один з сайтів (sprotyv.org), який опублікував статтю “Александр Кифак — финансист «ДНР», правая рука бандита Юры Енакиевского”. І заявив суду, що не може подати на видання та автора статті позов, бо їх неможливо ідентифікувати. Тому єдиний варіант поновити його порушені права та спростувати неправдиву інформацію – звернутися із заявою до юридичної фірми «АНК», яка, до речі, теж фігурувала в тій публікації.

І вимагав директора власної фірми підтвердити, що: «…ані гр. Кифак О.М., ані засновані їм компанії ніколи не знаходилися під санкціями «за войну России против Украины», гр. Кифак ніколи не вів жодних справ з РФ, які могли б призвести до санкцій. Кифак О.М. не вів справ Юрія Єнакіївського, ніколи не знаходився з ним у ділових та професійних чи будь-яких інших стосунках».

Директор фірми Дмитро Колодяжний це підтвердив, але попросив суд розглядати справу без нього.

І суддя Приморського районного суду м. Одеси Валерія Косіцина розглянула справу дуже швидко. Вже 8 березня 2023 р. вирішила – всі вищезазначені звинувачення Кифака О.М – є недостовірними.  

Пам’ятаєте, ми вказували вище дату публікації статті про суддю Коровайка?

Так ось, тепер шановний пан вимагає від редакції “Вгору” вибачення, що тоді, у листопаді минулого року, готуючи статтю про Коровайка, журналісти не передбачили рішення судді Валерії Косіциної, яке вона ухвалить у березні 2023-го!

І ще кілька маленьких нюансів. Щодо неможливості ідентифікувати осіб, причетних до роботи сайту sprotyv.org. Ось інформація, яка розташована на його сторінці:

Дивно, що Партнер цілого Адвокатського об’єднання не побачив цього. А ось публікації, на яку посилався у своєму позові пан Кифак, на сайті – точно немає. Тепер тільки гадати можна, чи вона була, чи її змусили “підчистити”?

А якщо читачам цікаво, про що там йшлося ще, то стаття з аналогічним заголовком від 04.01.2023 досі є на сайті from-ua.info.

Паралелі з минулого

Отже, чому ж ця справа так нагадала херсонське подружжя Тишкевичів? 

Бо вони використовували аналогічну схему, коли привласнювали чуже добро – подавали позов на структури їм підконтрольні. 

Яскравий приклад – комунальні приміщення на першому поверсі будинку в центрі міста на вул. Фрунзе 2 (наразі Мозолевського).

Спочатку відкрите акціонерне товариство “Херсонське обласне підприємство з племінних справ тваринництва” начебто продало майже 700 кв. м першого поверху, де були офіси громадських організацій, кабінети МНС, юстиції тощо, – головному власнику акцій підприємства Ларисі Тишкевич. А як оформити? Документів про право власності на руках у них не було. І оформити їх законно – жодної перспективи. Але буквально наступного дня Лариса Тишкевич звертається до суду, щоби договір продажу був визнаний дійсним, оскільки “продавець ухиляється від його нотаріального запевнення”. А суддя Суворовського районного суду Олександр Зубов (теж вже у відставці) узяв та й виніс рішення на її користь, не вимагаючи документів про право власності. Для судді що важливо: є власник, який продає та не заперечує, і є покупець – який згоден заплатити стільки, скільки потрібно. А чи належить майно продавцю – не зовсім важливо.

Вже начебто "законна" (на підставі рішення суду) власниця приміщень пані Тишкевич тут же подарувала абсолютно безплатно ці приміщення свому ж племпідприємству («Вгору»: Как продать Эйфелеву башню?).

Та спробували виставити їх на продаж. А коли ця спроба провалилася, вигадали іншу схему. Тепер уже ВАТ звернулося до суду та просило встановити юридичний факт – визнати за ними право власності на приміщення, бо начебто попередник їх товариства за радянські часи брав участь у будівництві цієї п'ятиповерхівки. І посилалися на позов пані Тишкевич проти них («Вгору»: Это все колхозное, это все мое).

Але попри все, ці приміщення першого поверху будинку в центрі міста на вул. Мозолевського 2 (колишня Фрунзе) – досі комунальні.