Києво-Печерська лавра: перебудова (розслідування)
Києво-Печерська лавра – одна із найбільших православних святинь України та надбання усього людства.
Разом із собором Святої Софії лавра є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО й охороняється міжнародними угодами. Будувати навіть на прилеглій території до лаври заборонено – діє мораторій. Але журналісти програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») виявили, що навіть на самій території заповідника і будують, і знищують пам’ятки архітектури. Все вказує на те, що роблять це самі представники лаврського монастиря, які віддавна користуються частиною історичного комплексу.
Києво-Печерська лавра разом із собором Святої Софії включена до переліку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Відповідно до 172-го параграфу настанов секретаріату ЮНЕСКО, треба інформувати про будь-яке будівництво в охоронній зоні навколо пам’ятки ще на етапі намірів і узгоджувати будівництво з Міністерством культури.
Водночас будувати тут тимчасово не можна в принципі, адже у 2015 році Київрада заборонила будівництво в охоронній зоні до затвердження плану зонування чи детального плану території. Однак «Схеми» виявили, що будівництво відбувається не просто в охоронній зоні, а на самій території Києво-Печерської лаври.
Наталія Загрива – колишня працівниця науково-дослідного відділу охорони пам’яток культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Протягом 22 років вона фіксувала всі зміни архітектури на території заповідника. Рік тому вона втратила роботу. Вона переконує: керівництво заповідника просто позбулося людей, які ретельно збирали та повідомляли інформацію про незаконні будівництва на території лаври, які ведуть представники монастиря Української православної церкви Московського патріархату, якому надано у користування частину території.
«Ми писали, що відбуваються ремонтно-реставраційні роботи, а відповідної проектно-дозвільної документації у відділі охорони немає. На що була відповідна реакція. Зібралася в повному складі дирекція заповідника. Це і Михайлина, і Діхтяр, й інші співробітники. І викликають завідувача сектору охорони наземних пам’яток, який на той час очолював Римар Андрій Петрович, і відкрито йому забороняють навіть і близько підходити до комплексу споруд інфекційної лікарні», – зазначає Наталія Загрива.
Її колегу Андрія Римара також звільнили із заповідника. Нібито за відсутність на робочому місці. Хоча він пояснює це тим же – небажанням мовчки споглядати за знищенням об’єктів у заповіднику.
«Ось, наприклад, 57-й корпус, пам’ятка архітектури місцевого значення. За поясненням нашого керівництва, це реконструкція. Вибачте, вона була вщент знищена. Якась частина підвальної стіни залишилась маленька, і вони хочуть прив’язати, що ми залишили автентичні залишки», – пояснює він.
Таким чином у розпорядженні програми «Схеми» опинилися унікальні матеріали моніторингу, акти, фотоісторії пам’яток архітектури на території заповідника, які були знищені чи перебудовані без надання жодних дозвільних документів заповідникові.
Щоб звірити надану колишніми працівниками інформацію, «Схеми» надіслали запит до дирекції Печерського заповідника та до Міністерства культури і попросили надати проектно-дозвільну документацію на 16 об’єктів на території заповідника, які перебудовувалися чи зводилися на території лаври за останні шість років. Документи, яких не бачили у відділі охорони пам’яток заповідника, про що складено десятки актів.
А поки «Схемам» готували відповіді, знімальна група програми вирішила провести власну інспекцію. Спочатку склали карту об’єктів, перебудову чи знищення яких фіксував на фото відділ охорони пам’яток культурної спадщини Лаврського заповідника.
Попри те, що на території монастиря церковники забороняють відеозйомку, знімальній групі вдалося пройти маршрутом, який було складено разом зі звільненими працівниками заповідника, і зафільмувати пам’ятки, перебудова або знищення яких була ними зафіксована.
Перша локація – Північна брама лаври. Це пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 893/76-Кв). Її звели у другій половині ХІХ століття за проектом військових інженерів.
Те, як вона виглядає зараз, – наслідок перебудови у 2015 році. Історичний вигляд зберігся на знімках 1980-х років. Проектно-дозвільної документації заповіднику монастир не надав.
Праворуч від Північної брами – двоповерхова новобудова 2013 року. Документи на її зведення також у відділ охорони заповідника не надавалися.
Дорогою до наступної брами, вздовж пам’ятки архітектури національного значення – Монастирських мурів (охоронний № 4/14), – прибудова 2012 року. Проектно-дозвільної документації на ці 110 квадратних метрів відділові охорони надано не було.
Брама біля 54-го корпусу заповідника також змінилася до невпізнаваності.
За нею – капітально відремонтована у 2014 році пам’ятка архітектури місцевого значення – Дім гостиний та контора (охоронний № 893/55-Кв). Історично цей корпус не мав мансарди.
Табличка з повідомленням про те, що огорожа є пам’яткою архітектури, пошкодження якої карається, висить на цілком сучасній цеглі.
Пам’ятку архітектури місцевого значення – Огорожу монастирського саду (охоронний № 893/46-Кв) – фактично знищили, розібравши автентичну цеглу, побудували нову, повісили табличку.
Змінився вигляд і пам’ятки архітектури місцевого значення – Брами на територію Ближніх печер (охоронний № 893/60-Кв).
А також вхід до Галереї від Ближніх до Дальніх печер, зведений у ХІХ столітті (охоронний № 893/67-Кв).
А в кінці Ближньопечерної вулиці з’явилося одразу три новобудови. Збудовані вже овочесховище у 2013 році, новий корпус за ним у 2016 році. Третя – будівництво так званого економічного корпусу із підпірною стінкою, яке наразі триває.
І чи не найбільш показовий об’єкт будівельного свавілля у заповіднику – Лікарня з церквою (охоронний № 454/1). Як медичний заклад вона функціонувала з 1911 року. У 2013-му монастир домігся виселення інфекційної клініки. За два останні роки над корпусом у всіх на очах добудували церковну баню.
Такі перебудови пам’яток архітектури можуть призвести до їхньої втрати, переконують в Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) – організації, яка понад півстоліття слідкує за дотриманням пам’яткоохоронного законодавства.
«Свого часу садибу Казанського знесли, викреслили з реєстру. Чому? Там відбудували мансарду. Зробили висновок, що змінився зовнішній вигляд пам'ятки, і на цій підставі пам’ятку можна виключити з реєстру. А після цього її можна знищити», – каже Ірина Нікіфорова, член колегії головної ради УТОПІК.
А неконтрольована забудова лаври може призвести до повної втрати контролю над об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
«Вони не взяли на баланс. Що це значить? Що на території заповідника збудовані об’єкти, які перебувають у невідомо чиїй власності. Ми маємо справу із побудовою такого непомітного нам «Ватикану» на цій території, де право власності буде у бенефіціарів за межами України», – зазначає Сергій Кролевець, голова Всеукраїнської асоціації музеїв.
Товариство вже тривалий час чекає відповідей на ті ж запитання, які адресували заповіднику журналісти «Схем» – на якій підставі здійснюється будівництво і якими документами це підкріплено.
Після того, як минув тиждень, а дирекція Лаврського заповідника на запит так і не відповіла, знімальна група вирішила поспілкуватися з керівництвом особисто.
Директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина порадив спілкуватися із головним архітектором заповідника Яковом Діхтярем.
Він визнав, що на території заповідника є порушення під час будівництва. Але кожен випадок має свої причини. Наприклад, баню на корпусі лікарні не догледіли, бо добудовували її в неробочі дні.
«Чому ви так говорите, що не я нічого помічав? Ми писали і пишемо. В тому числі в ЮНЕСКО. Про плани будівництва. А те, що воно вже відбувається, – то вже порушення. Трапилось як трапилось: як тільки вихідні дні – вони швиденько там щось роблять, і поступово вийшло те, що вийшло», – каже Любомир Михайлина.
Водночас архітектор заповідника Яків Діхтяр переконує: дирекція діє чітко і відповідно до закону «Про охорону культурної спадщини».
Яків Діхтяр повідомив, на що спирається монастир, коли пояснює доцільність нового будівництва. Це план організації території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, затверджений п'ять років тому.
Екс-президент України Віктор Янукович, який втік до Росії, упродовж усього свого президентства не приховував прихильності саме до Української православної церкви Московського патріархату. Янукович з’являвся тут на головні православні свята.
У 2012 році була розпочата робота над документом, який і розв’язав руки церковникам – це план організації території Києво-Печерського заповідника. Його 9-й розділ передбачає можливе відтворення втраченої забудови – фактично нову забудову на території заповідника. Документ затвердили у Мінкультури і 5 років приховували від ЮНЕСКО. Тепер його легітимність ставить під сумнів саме керівництво заповідника: відповідно до параграфу 172 умов діяльності організації, всі майбутні плани реставрації та нового будівництва повинні бути скеровані до Центру світової спадщини.
Чому ж Міністерство культури на чолі з голосом Євромайдану Євгеном Нищуком як орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у галузі охорони культурної спадщини, просто не скасує чи не відкоригує документ часів Януковича?
Із 30 травня «Схеми» вели переговори з прес-службою Міністерства культури з проханням про інтерв’ю бодай із кимось із його представників. Але марно – редакція не отримала навіть письмової відповіді.
На прохання про інтерв’ю із намісником монастиря владикою Павлом програмі відмовили, посилаючись на стан його здоров’я. Відповіді на письмовий запит також не надійшло.
Тож поки Міністерство культури та керівництво заповідника лише фіксує масштабну перебудову на території пам’ятки Світової спадщини, Києво-Печерська лавра поступово змінюється до невпізнаваності, зберігаючи свій історичний вигляд лише на фото минулих років.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»:
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
