Імпортозаміщення по-новому (розслідування)

На озброєнні української армії, окрім нових бойових одиниць, є і стара радянська техніка. Але деталі до неї – нерідко виробництва військово-оборонних підприємств із Російської Федерації. 

Це стало проблемою для України із початком військової агресії Росії. Влада оголосила курс на так зване імпортозаміщення – тобто, пошук і створення альтернативи російському товару. «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода і телеканалу UA:Перший) дослідили це питання на прикладі гелікоптерів типу Мі – і виявили, що, як і раніше, вони комплектуються лопатями виробництва країни-агресора. Хіба що завозяться за хитрою посередницькою схемою, на якій, в тому числі, заробляють члени родини керівництва державного оборонного концерну «Укроборонпром».

«Український оборонний комплекс був дуже тісно зав’язаний на постачанні комплектуючих з Російської Федерації. І вони думали поставити нас на коліна. Ми розробили буквально з коліс програму імпортозаміщення, яка позбавляє нашу оборонку будь-якої, бодай мінімальної, залежності від постачання комплектуючих з Росії», – так говорив президент Петро Порошенко в День державного прапора України тогоріч. І подібні заяви щодо заміни постачальників військової продукції з Росії від нього лунали не вперше.

Частина техніки, яку використовує українська армія, – це зразки ще радянських часів, тому вона потребує постійного ремонту та модернізації. Після розпаду Радянського Союзу, багато підприємств військово-промислового комплексу залишились на території Росії, тож деякі деталі до військової техніки Україна була змушена завозити саме звідти.

Із початком агресії Росії в 2014 році це стало для України значною проблемою. Тому українські можновладці оголосили курс на імпортозаміщення – тобто, відмову від закупівель в Росії товарів, які можуть використовуватись для потреб армії.

Навесні 2017-го заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Юрій Бровченко навіть заявляв: «Можна сказати, що до ста відсотків ми провели імпортозаміщення, яке стосувалося Російської Федерації, у сфері оборонного-промислового комплексу».

На підтвердження цих слів на початку 2017-го в «Укроборонпромі» відзвітували: державний оборонний концерн повністю відмовився від комплектуючих із Росії – ще наприкінці 2015-го.

Чи справді це так? Аналізуючи поставки товарів для потреб української армії з-за кордону, «Схеми» виявили: щонайменше один український завод із концерну продовжує закуповувати деталі російського виробництва – через посередників. Та ще й у компанії, пов’язаної із підсанкційним холдингом.

Російські лопаті для «Авіакону»

Розташований у Конотопі Сумської області авіаремонтний завод «Авіакон» входить до «Укроборонпрому» і обслуговує технічні потреби авіації, в тому числі військової.

Так, зокрема, «Авіакон» ремонтує, переобладнує та модернізує вертольоти типу Мі – зокрема, такі, як Мі-2, Мі-6, Мі-8, Мі-17 та Мі-24.

Також працівники заводу досліджують стан гелікоптерів і надають технічну підтримку відремонтованим моделям, найпопулярнішою з яких є гелікоптер Мі-8 та його модифікації.

«Це найпопулярніший гелікоптер у світі, використовується у 97 країнах. Таку популярність отримав тому, що має хорошу вантажопідйомність, і є дуже компактним, зручним гелікоптером. Сьогодні він може воювати, завтра він вантажі перевозить», – зазначає завідувач відділом Музею авіації в Конотопі Микола Сосновський.

Щоб гелікоптери залишались у робочому стані, завод регулярно закуповує для них нові деталі. Зокрема, наприклад, лопаті гвинтів до гелікоптерів типу Мі-8 та Мі-17.

За даними порталу публічних закупівель, з літа 2016-го завод витратив більше ніж 100 мільйонів гривень на лопаті двох типів: кермового гвинта та гвинта несного. Особливо цікавою є ситуація з лопатями несного гвинта.

«Несний гвинт – він несе як крила гелікоптера, бере все навантаження на себе, і він несе вертоліт в повітрі. А кермовий – від нього йде управління, тобто, ми повертаємося за годинниковою стрілкою, проти годинникової стрілки», – пояснює Сосновський.

Звідки український завод тепер бере комплектуючі для оновлення гелікоптерів типу Мі-8? Необхідні для ремонту та модернізації деталі «Авіакон» закуповує на тендерах. Але про кількість учасників і надані ними документи сторонній особі дізнатись непросто. На сайті публічних закупівель «Прозорро» «Авіакон» викладає лише назву товару, переможця та ціну – без додаткових документів.

Хто насправді виробляє ці деталі і як вони потрапляють на український завод? «Схеми» проаналізували дані з української митниці і встановили частину цього шляху.

Українські постачальники

За даними сайту «Прозорро», з серпня 2016-го до лютого 2018-го на тендерах із постачання лопатей несного та кермового гвинтів для «Авіакона» перемагали чотири компанії: «Вертолсервіс», «Авіа Снаб Сервіс», «Трейд АГ» та зареєстрована в Празі Czechoslovak Export Ltd.

Вказані українські підприємства переважно закуповували деталі у компаній з Об’єднаних Арабських Еміратів та Великої Британії – або ж за їхнього посередництва.

Однак схоже, що бенефіціарами закордонних фірм можуть бути вихідці з України. Наприклад, директором фірми Windrose Fze з Еміратів на сайті компанії вказаний Альмір Ромаєв. Людина з таким іменем раніше була директором з продажів української фірми «Ротор Україна». А кінцевою власницею британської Sky Rotor Ltd вказано зареєстровану в Запоріжжі Наталю Філіпову. Вона відмовилась відповісти, де компанія закуповує лопаті до гелікоптерів Мі-8.

Вищезгадані закордонні фірми, як виявили «Схеми», не є виробниками необхідних «Авіакону» лопатей.

Це – посередники, за якими, схоже, приховується реальне походження товару.

Із Улан-Уде до Конотопа

Щоб розібратися, хто насправді виробляє комплектуючі для гелікоптерів, «Схеми» проаналізували українські фірми-постачальники. Зокрема, звернули увагу на дві – «Вертолсервіс» та «Авіа Снаб Сервіс», – які постачали на «Авіакон» лопаті несного гвинта.

Оскільки учасники тендерів заводу «Авіакон» не розміщують публічно подані документи, встановити, лопаті якого саме виробника поставляли «Вертолсервіс» та «Авіа Снаб Сервіс» державному підприємству – фактично неможливо. Однак паспорти пропонованої продукції «Вертолсервіс» одного разу таки «засвітив» на тендері восени 2017-го року – коли пропонував поставити лопаті несного гвинта на замовлення однієї з військових частин. Виробник деталей – Улан-Уденський лопатний завод (Бурятія, Росія).

Лопаті цього ж російського заводу українська компанія «Вертолсервіс» раніше пропонувала на тендері і спеціальному авіаційному загону Держслужби з надзвичайних ситуацій.

Ба більше – російський виробник лопатей, які, як виявилось, досі пропонуються на тендерах для українських гвинтокрилів, – пов'язаний із підсанкційним холдингом.

«Улан-Уденський лопатний завод» є «дочірньою компанією» другого рівня іншого російського підприємства – «Улан-Уденського авіаційного заводу». Він входить до холдингу «Вертольоти Росії», який є частиною державної корпорації «Ростех». Підприємства цього холдингу активно працюють над російським оборонним замовленням.

При цьому і «Улан-Уденський авіаційний завод», і «Вертольоти Росії» перебувають під санкціями Ради національної безпеки та оборони України. Це означає заборону на встановлення ділових контактів та зупинення фінансових операцій.

А от«Улан-Уденський лопатний завод», який належить до тієї ж групи, наразі під санкціями не перебуває.

Список російських юридичних осіб, щодо яких застосовуються обмежувальні заходи, тобто, санкції, затверджує Рада національної безпеки та оборони України. Зміни до санкційного списку вносяться виключно на підставі пропозиції від уповноважених органів – президента, Верховної Ради, Кабміну, Національного банку та Служби безпеки.

Із питаннями про постачання на український завод «Авіакон» через посередника лопатей російського виробництва, ми звернулись до голови парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Сергія Пашинського.

«До 2014 року ми взагалі на сто відсотків були залежні від російських комплектуючих. Це була нездорова ситуація. За останні 4 роки дуже багато чого помінялося. У вас є факти, що ми закупляємо російські комплектуючі, так? У вас є такі факти? Ми – молодці! Не дивлячись на всі зусилля ФСБ і засобів масової інформації, які підривають, ми вирішуємо це питання і комплектуємо нашу зброю необхідними запасними частинами. І всі ці провокації, вся ця ФСБшна метушня, не мішає нам. Тому що наші хлопці на передовій повинні бути озброєними. І якщо нашим хлопцям, щоб їх озброїти, треба щось привезти з Російської Федерації, щоб вони ще краще воювали з Російською Федерацією, то це тільки викликає нашу повагу. Але стратегічно ми повинні відмовитись від цього. Тому що це дуже ризикована схема», – заявив у коментарі «Схемам» Пашинський.

І застеріг журналістів: «Дуже шкода, якщо досі ми не замінили всі комплектуючі. Та я попереджаю про те, що якщо ми якимось чином отримуємо комплектуючі з Росії, а хтось це зірве, то я особисто вважаю, що це злочин проти обороноздатності нашої держави. Вам зрозуміла моя позиція? Мою позицію розділяє керівник СБУ і наша держава. Ми будь-якою повинні озброїти нашу армію».

Альтернатива є?

Якою може бути альтернатива російським лопатям для гелікоптерів типу Мі? В концерні «Укроборонпром» «Схемам» не дали згоду на зйомку на державному підприємстві «Авіакон» та на запис коментаря про модернізацію гелікоптерів. У письмовій відповіді на самому заводі послались на те, що «відомості про кількість відремонтованих та модернізованих військових вертольотів та яких саме моделей для потреб Української армії підпадають під дію ст.1.4.7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю». А от колишній директор «Авіакону» Максим Глущенко розповів, що спроби знайти альтернативу деталям російського виробництва були.

«Ми їздили до Південно-Африканської Республіки , там досить технологічна компанія, у якої була подібна технологія виробництва тих лопатей. І, в принципі, вони були готові створити спільне виробництво на території України. На жаль, ті ініціативи, які були зроблені мною як директором заводу, «Укроборонпромом» не були підтримані», – згадує Глущенко.

Компанія з Південно-Африканської Республіки, про яку говорить Глущенко – виробник військової техніки Paramount Group. Нещодавно ця фірма запропонувала Україні спільно займатись виробництвом лопатей. З нею ж ще в 2015 році підписала меморандум українська компанія «Мотор Січ». Однак чи були реалізовані плани щодо виробництва – невідомо, відповіді від «Мотор Січ» на момент ефіру редакція так і не отримала. Теоретично виробляти лопаті могла б і сама «Мотор Січ», яка нещодавно випустила український гелікоптер «Надія» на базі моделі Мі-2.

Ось що з цього приводу говорять в «Укроборонпромі»:

«Аналогом можуть бути лопаті, які виробляються в Європі або в Америці. Це композитні лопаті, більш досконалі, але тут, по-перше, потрібна готовність тих же американців передати або продати цю технологію. І це велика проблема, оскільки багато компаній просто не зацікавлені передавати або продавати свої технології. Тобто, вони готові продавати, але досить багато часу потрібно витратити, щоб адаптувати ці лопаті під наші вертольоти», – пояснює колишній директор заводу «Авіакон» Максим Глущенко.

Тож за 4 роки війни досі не знайдена альтернатива цим російським деталям для гелікоптерів. «Схемам» вдалося дослідити, хто стоїть за компаніями «Вертолсервіс» та «Авіа Снаб Сервіс», які, серед інших, постачають продукцію російського виробництва – українському авіаремонтному заводу «Авіакон».

До чого тут родина заступника директора «Укроборонпрому»?

У фірми-постачальника «Вертолсервіс» є два засновники. Перший - киянин Сергій Стеценко. Це – син колишнього заступника міністра оборони Олександра Стеценка. Наразі Стеценко-старший обіймає посаду заступника директора «Укроборонпрому». Саме «Укроборонпрому» і підпорядковується завод «Авіакон».

Другий засновник – зареєстрований у Кривому Розі Сергій Кіршин. Він також співволодіє компанією «Авіа Снаб Сервіс» – іншою фірмою, що також поставляла лопаті на конотопський завод «Авіакон».

«Вертолсервіс» також поставляв різні авіаційні деталі кільком військовим частинам та державному авіаційному підприємству «Україна» – на загальну суму в близько 55 мільйонів гривень в 2016-18 роках. «Авіа Снаб Сервіс» з 2014-го переміг на тендерах на понад 33 мільйона гривень.

«Схеми» звернулись за коментарями до сина заступника голови «Укроборонпрому», чия компанія «Вертолсервіс» поставляє заводу з державного концерну російські лопаті через посередників.

«Дивіться, ви ж розумієте, що вони виробляються тільки в Росії. Ну можна ще виробляти, наприклад, на Західній Україні, рубати смереки, стругати з них лопаті і потім ставити на наші гвинтокрили, і рятувати наших поранених бійців, вивозити з бойової зони до шпиталів, і так далі. Я думаю, що більше мені вам відповісти нічого», – зазначив у коментарі Сергій Стеценко.

Його бізнес-партнер Сергій Кіршин підтвердив, що компанія поставляла «Авіакону» лопаті з Улан-Уденського заводу.

А от батько одного із засновників «Вертолсервісу», він же заступник генерального директора «Укроборонпрому», Олександр Стеценко заявив «Схемам» , що не ознайомлений із деталями бізнесу його сина. Водночас наголосив, що концерн займається імпортозаміщенням. Додав, що країні потрібно підтримувати бойову здатність. «Нам потрібно підтримувати бойову здатність чи не потрібно підтримувати бойову здатність? Чи ми будемо зараз казати, що от звідти, звідти – а далі що? Для мене не важливо, звідки. Для мене важливо, щоб в армії було все, що є», – заявив Стеценко.

Тож, виходить, президент оголошує курс на імпортозаміщення, «Укроборонпром» прозвітував про повне його виконання, однак існують приховані посередницькі схеми закупівлі товару в країни-агресора. В тому числі, у компаній, пов’язаних із підсанкційним російським холдингом. І поки альтернатива російському товару досі не знайдена, на цій схемі заробляє низка фірм-посередників, у тому числі компанія родини одного з керівників концерну «Укроборонпром».