Боротьба Джованні: від сицилійської мафії до української корупції

Джованні Кесслер – відомий італійський юрист та прокурор. З середини вісімдесятих ХХ століття він боровся з легендарною сицилійською мафією, переслідував місцевих політиків, а згодом шість років керував Європейським управлінням боротьби з шахрайством та зловживаннями у використанні коштів з бюджету Європейського союзу.

Усе життя він успішно розкривав фінансові злочини, боровся з організованою злочинністю та корупцією і тепер допомагає вести таку ж боротьбу в Україні. «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») зустрілись із ним у Києві під час одного з його останніх візитів.

У 1990-х роках в Італії мафіозна злочинність, за повідомленнями у ЗМІ, була на критичному рівні: сотні замахів, убивств, залякувань та викрадень італійців, серед яких, зокрема, і представники влади. Хоча й сама влада, за версією деяких журналістів, нерідко протегувала мафії або й навіть була залучена до діяльності кланів. Тоді здавалося, що подолати кримінал та корупцію неможливо: у відповідь на арешти мафіозі вбивали прокурорів і суддів та продовжували фінансувати політиків.

Одним із тих, хто вийшов на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, був Джованні Кесслер.

У 1990-х роках в Італії мафіозна злочинність була на критичному рівні.

«В Італії прокурори, так би мовити, суспільні належать до судової влади, до тієї ж «сім'ї», що й судді, і мають ті самі гарантії незалежності. І це надзвичайно важливо для ефективного розслідування, особливо якщо йдеться про корупцію, справи топ-рівня. Бо іноді поліція, яка є повністю державним органом, скажімо так, не може повною мірою розслідувати політичні справи через брак незалежності», – пояснює він.

У 1990-х Джованні Кесслер працював прокурором у кримінальних судах двох італійських міст– Тренто та Больцано, а також в Управлінні боротьби з мафією на Сицилії.

Саме тоді прокурори ініціювали операцію «Чисті руки», яка призвела до хвилі арештів, самогубств причетних до злочинів та більш ніж 5 тисяч засуджених.

Джованні Кесслер – один із тих, хто вийшов на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією в Італії.

Але, пригадує Джованні Кесслер, ця операція мала і зворотній ефект: «В один момент в Італії прокурори стали об’єктами нападів з боку певних політичних кіл, а потім, разом із суддями, вони потерпали вже від насильницьких атак з боку мафії. Кільком погрожували, кількох наших колег вбили. Одного жахливого літа, у 1992-му, позбавили життя найважливішого, найкращого слідчого суддю Джованні Фальконе та прокурора Паоло Борселліно. Їх вбили разом із охоронцями в Палермо з різницею в два місяці».

Ховати вбитих суддю та прокурора тоді вийшли тисячі італійців, які висловили усім борцям зі злочинністю свою підтримку.

«Тоді людям урвався терпець. І вони це продемонстрували, коли звичайні громадяни вийшли попрощатися з нашими колегами. По всій Італії люди стихійно почали збиратися біля будівель правосуддя, демонструючи таким чином солідарність. І тоді все почало змінюватися – політики зрозуміли, що вони не можуть боротися з такою «надзвичайною ситуацією» за допомогою лише адміністративного впливу. Були запроваджені нові сильні закони, прокурорам надали нові інструменти – і змінилася вся суть боротьби з мафією», – пригадує Джованні Кесслер.

Джованні Кесслер відчув безпосередньо на собі тиск через прокурорську діяльність.

​Тиск через свою прокурорську діяльність Кесслер відчув і безпосередньо на собі.

«Деякі впливові люди, стосовно яких починалося розслідування, замість того, аби захищатися в межах закону, воліли атакувати тих, хто це розслідування проводить, – згадує він. – Зі мною це траплялося кілька разів. Вони перевіряють ваше минуле, якщо можуть, ваші фінансові справи, чутки про вас, і коли їм здається, що вони щось знайшли, оприлюднюють це».

Батько Джованні Бруно Кесслер був політиком та президентом автономної італійської провінції Тренто. І саме він став мішенню для нападок.

Батько італійського юриста і прокурора Джованні Кесслера Бруно.

«Мені казали, якщо продовжу розслідування про підозрюваних у корупції губернаторів у рідному Тренто, вони заявлять публічно, що ніби мій батько робив ті самі речі, що й вони. На той час мій батько вже помер. Я відповів, що не припиню розслідування», – ділиться Джованні Кесслер.

За його словами, ще з часів розслідування справ прокурори з міркувань безпеки вели справи принаймні ще з одним колегою.

«Тож я сказав: «Ні, я продовжу, ми продовжимо». Навіть, якщо б я хотів, я не міг би зупинити розслідування. А я, звісно, й не хотів. І тоді в газетах почалися інсинуації на кшталт: «Як ви можете розслідувати це, якщо ваш батько робив те саме?». Вони не писали нічого конкретного, бо це неправда. Але, звичайно, це було неприємно, особливо для моєї сім'ї. Звісно, я обрав таку роботу і плачу за неї ціну. Деякі з моїх колег казали: це включено в зарплату – витримувати подібні напади. Але моя родина такого вибору, як я, не робила», – переповідає Кесслер.

В України була можливість залучити Джованні Кесслера як аудитора НАБУ.

Спочатку – прокурор проти сицилійської мафії, потім – проти європейської корупції. 6 років Джованні Кесслер очолював Європейське управління боротьби з шахрайством, яке протидіє оборудкам з використанням коштів з бюджету Євросоюзу. Це відомство під його керівництвом було реформоване, що призвело до завершення розслідування по багатьох справах, які тягнулися роками.

Зокрема, розслідування цього управління змусило піти у відставку підозрюваного в корупції єврокомісара Джона Даллі, виявило наявність двох фіктивних помічників у кандидата в президенти Франції Марін Ле Пен та викрило недоплату Великою Британією майже двох мільярдів мита в європейський бюджет.

Три роки тому Джованні Кесслер за парламентською квотою потрапив у конкурсну комісію з відбору голови Національного антикорупційного бюро. Після цього, каже він, процес був безпрецедентно ясним і публічним, що рідко буває навіть в деяких європейських країнах.

«Ми висунули двох кандидатів, і я вважаю, що це був гарний вибір. Ми можемо точно сказати, директор НАБУ Артем Ситник зараз не має нікому дякувати за своє призначення – його не призначали ті чи інші зацікавлені сторони, його обрала незалежна комісія, яка на наступний день після цього просто перестала існувати. Не бути вдячним комусь – це перша гарантія незалежності. І НАБУ дуже чітко показало себе як самостійний орган. І це саме те, що вам потрібно», – резюмує він.

Нині Джовані Кесслер обіймав престижну посаду очільника італійського Агенства мит та монополій (Agenzia delle dogane e dei monopoli), де керує близько 10 тисячами працівників та несе відповідальність за збір до європейського й італійського бюджетів мільярдів євро щорічно. При цьому Кесслер входить до Міжнародної антикорупційної консультативної ради. Ця рада в листопаді, разом із Карлосом Кастресаною, презентувала звіт щодо покращення ефективності роботи українських антикорупційних органів. В України була можливість залучити його в іншій якості, значно важливішій: як аудитора НАБУ. Це пропонували громадські організації. Однак під час голосування на профільному антикорупційному комітеті забракло голосів.

У звіті рада звернула увагу на напади і загрози, що існують в Україні щодо незалежного, на їхню думку, органу – Національного антикорупційного бюро. У подальшому, за словами Джованні Кесслера, рада буде стежити за тим, як розглядатимуться подібні прецеденти.

«Справа в тому, що ще й прокурори та судді мають бути незалежними. Якщо хоч один орган з трьох не працює, вся система не є незалежною. Отже, в нас є НАБУ, яке займається незалежним розслідуванням, і є Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка працює, є незалежною, але її стан трохи незрозумілий, бо все-таки вона в системі Генеральної прокуратури – не незалежного органу. І цю ситуацію зі статусом генерального прокурора, який є політичною фігурою, вам треба вирішувати», – резюмує італієць.

І наостанок додає: головне – дати можливість незалежним органам робити свою роботу, не покладаючись на інші органи.

ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»: