АРМІЯ! ДРУЗІ! БАБКИ! ч.3. "Висоти і відкати"

Майбутній директор концерну "Укроборонпром" віддав на розпил угрупованню Гладковського-Жукова міжнародний контракт вартістю в 14 мільйонів. У скільки разів державний концерн переплатив "хлопчикам" та яку частку відрахували Гладковському-тату? Читайте далі.

Тиждень тому ми опублікували першу і другу частину розслідування. І розповіли про тріо завзятих молодиків, котрі організували схему розпилу щонаймеше 250 мільйонів державного концерну "Укроборонпром". Одним із цих "хлопчиків" був Ігор Гладковський, 22-річний син Замсекретаря РНБО Олега Гладковського. Загалом же серед учасників афери ми називали і Гладковського-тата, і Павла Букіна, який сьогодні очолює весь "Укроборонпром".

Після публікації саме старший Гладковський і Букін дали інтерв’ю. Гладковський-тато заперечував свою причетність до афери. Букін дивувався, чому його ім’я прозвучало в розслідуванні, адже на момент описаних в розслідуванні подій (2015-2017 рр) він "лише" очолював одне з підприємств концерну – ДК "Укрспецекспорт". І воно, за словами Букіна, жодного бізнесу із "хлопчиками" не мало.

Віталія Жукова Букін навіть назвав "зарвавшимся мажором": "Я і близько не підпускав його до організації будь-яких поставок в інтересах компанії ("Укрспецекспорт" - Ред.) чи концерну".

І Букіну, і Гладковському-старшому, перш ніж робити такі заяви, варто би було дочекатися публікації цієї частини.

ЧАСТИНА 2. На висоті

АН-26 - найвідоміший радянський військово-транспортний літак. Донині ці літаки стоять на озброєнні в пострадянських країнах. І донині ці країни ремонтують їх в Києві, на заводі концерну Укроборонпром - "Завод 410 ЦА". Наприклад, завод ремонтує борти Національної Гвардії Республіки Казахстан.

Рік тому Президент Петро Порошенко відвідав цей завод і виголосив дуже довгу промову: "Мені приємно було чути позитивні відгуки наших колег з Індії, з Бангладеш, з Казахстану. Україна і її авіабудівні підприємства залишаються дуже привілейованими партнерами для наших іноземних друзів".

Однак є речі про які "іноземним друзям" явно не розповідають. Наприклад, скільки заробляють на цих контрактах "друзі національні".

Хоча ремонтували АНи на "410-му заводі", запчастини закуповував той самий "Укрспецекспорт" (УСЕ), який тоді очолював Павло Букін. У серпні 2016 року УСЕ укладає угоду на поставку запчастин із українською фірмою ТОВ "АН Сервіс". У системі Prozorro висить звіт про цей контракт. Коротко і скупо: 14,38 млн грн платять за незрозуміле "спецмайно".

За даними фінансової звітності "АН Сервіс" – УСЕ справді перераховувало фірмі саме таку суму. За шість авіаприборів - висотомірів. Купували три різні моделі, по дві штуки кожної – вочевидь по комплекту на два літака. Це були висотоміри РВ-5МД1, ВЭМ-72ФГ і ВМФ-50 російського виробництва.

Таку техніку справді в Україну привезли. За даними митниці, сталося це через півроку після підписання контракту, у січні 2017. Розмитнював висотоміри цей самий "АН Сервіс", заявлена на кордоні вартість не надто відрізнялася від контрактної – 11,85 млн грн, а привезли їх аж із ОАЕ. Тамтешня фірма-відправник ("Double Power FZE") аби не світити військове призначення деталей – оформила їх на експорт як "запчастини для цивільних вертольотів". Сама компанія Double Power FZE придбала їх у іншої фірми з тих самих ОАЕ, яка, в свою чергу, купувала їх вже безпосередньо у Російської "прокладки". За інформацією міжнародної митної бази даних Import Genius, реальне призначення вантажу шифрувалося починаючи з Москви і до безпосередньо розмитнення у Києві.

Тож навесні 2017 року концерн радісно оголошує – Україна успішно виконала казахський контракт, здала борти АН-26, і справді в кількості 2 штук.

Важливий момент: щоб уникнути звинувачень "ви перекриваєте канали постачання деталей" ми не публікуємо дані відправника цих деталей, а також першої "прокладки-отримувача" в ОАЕ. (як і не публікували дані про безпосередньо контрабандистів у попередніх серіях). Але зазначимо, що інформація про це перевезення міститься навіть у міжнародних митних базах і повністю документально підтверджена. Ми ж надалі сконцентруємось на накрутці ціни.

Тобто все виглядало більш, ніж пристойно, і по документам, і по ціні. Однак - ні.

Перше, що ви маєте знати про цю закупівлю – "Укрспецекспорт" переплатив за висотоміри в СІМ разів.

Як і у випадку з контрабандними запчастинами до бронетехніки, в історії з висотомірами – проблема не в російському походженні деталей. Якщо це приладдя конче необхідне і жодної альтернативи немає, то можна порадіти, що є умільці, здатні забезпечити УОП необхідним. Але. Давайте пройдемо шлях висотомірів із цінами.

Концерн в Україні купив висотоміри у "АНСервіс" за 14,38 млн грн, а "АН Сервіс" на митниці задекларував ціну - 11,85 млн грн. Здавалося б – не така вже й жахлива різниця, чесний прибуток дистриб’ютора? Але вартість у 12 мільйонів на митниці показали саме для того, щоб ціна у 14 в контракті - не викликала питань. Насправді те, що прилетіло в Київ нібито за 12 мільйонів гривень - вилітало з Еміратів уп’ятеро дешевшим.

Документи вище – це митна декларація і свідоцтво "Double Power FZE" з Еміратів. На обох документах - ціна вантаж у 90 тис доларів. Менше 2,5 мільйонів гривень на той час. Можна було би припустити, що вартість занизили в Еміратах – наприклад, щоб не платити митні платежі. Але це не мало сенсу. Місто Шаржа, через котре везли висотоміри, це вільна економічна зона. Нуль митних платежів. Нічого занижувати не треба.

Ми копнули ще глибше. У міжнародній митній базі Імпорт Джиніус вказано: з Москви вантаж вилітав з ціною навіть менше 90 тисяч доларів. Це означає, що насправді висотоміри коштували в 7 разів дешевше, аніж державний концерн люб’язно заплатив за них Гладковському-молодшому з бандою.

Друге, що ви маєте знати про цю закупівлю – "Укрспецекспорт" не жертва підлих ділків, Букін прекрасно знав, що висотоміри не коштують стільки, скільки УСЕ за них платить.

Нижче – шматок його переговорів з Жуковим. Сьогодні Букін заперечує будь-які відносини із Жуковим, і будь-який стосунок до бізнесу "хлопчиків" як такого, і навіть заявляє що "близько не підпускав" цього "зарвавшогося мажора" до закупівель УСЕ. Однак із їхніх переписок видно дві речі. Перше – Жуков із Букіним раніше товаришували, вони навіть планували спільну родинну відпустку у Франції. А друге – влітку 2016 року Букін сам особисто замовляв поставку Жукову, і він знав, що буде переплата.

Тобто Букін, тоді очільник УСЕ , а нині підвищений до головного директора всього концерну, не панікує "о боже, зриваємо міжнародний контракт, рятуйте". Він звертається до хлопчиків із пропозицією "є гроші – давайте освоїмо". І освоїли, як ви вже знаєте, сім раз як успішно.

Третє, що ви маєте знати про цю закупівлю – переплатили не просто Жукову, а угрупуванню Жукова-Гладковського, більше того – долю за цю аферу хлопчики відраховували Гладковському-тату

Договір із "АН СЕрвіс" очолюваний Букіним УСЕ уклав 26.08.2016. Менш, ніж за тиждень, УСЕ перерахував фірмі аванс, при чому незвично великий – аж 80% від суми контракту. Згідно з фінансовою звітністю фірми – уже 31.08.2016 вона почала отримували транші, загалом за тиждень – на неї скинули 11 501 799,99 грн. Після доставки висотомірів, тобто після повного виконання контракту, фірмі перерахували залишок – 2 875 450 грн.

Судячи з переписок учасників схеми, більшу частину цих грошей – той самий безпрецедентний аванс у 80% - заобналили й розділили ще до того, як привезли товар. Це стає зрозумілим із переписок Жукова з Ігорем Гладковським та Букіним.

Бухгалтерія групи, до речі виглядала ось так – зверніть увагу, суми траншів УСЕ на "АН Сервіс" співпадають до копійки, тобто сумнівів немає – йдеться саме про аферу з висотомірами. Ці "розрахунки" Жукову надсилав ще один учасник афери з висотомірами - Станіслав Хош, це ще один колишній співробітник концерну, екс-замдиректора "Укрінмашу".

Судячи з цих підрахунків, офіційна частина котрих підтверджується даними російської, еміратської та української митниці, а також фінансовими звітностями українських компаній схеми - державний концерн заплатив 580 тис дол за товар, чиста вартість котрого – 85 тис дол. Семикратна переплата.

Якщо додати реальні транспортні витрати – висотоміри можна було привезти в Україну за 120 тисяч. Тобто по-чесному – п’ятикратна переплата з all-inclusive по купівлі й доставці.

А тепер давайте порахуємо прибуток організаторів схеми. Із 460 тисяч доларів переплати угруповання витратило 160 на організацію афери: обнал, транзитні фірми, розмитнення за завищеною ціною. Чистий прибуток склав 300 тисяч доларів.

А тепер – перейдемо до розподілу плюшок. Рожевий папірець згори – Жуков пересилав Гладковському-молодшому. З нього видно, як ділили перший, авансовий, транш за висотоміри. Разом з папірчиком Жуков розписав і долі.

"Паши 10" - це вочевидь, про 10 тис дол відкату Павлу Букіну. По-перше, саме так Жуков із Ігорем між собою називали директора УСЕ, і більше нікого. По-друге, жодного іншого Паші в схемі не фігурувало. Скажімо відверто, як на директора підприємства, з якого здерли 14 мільйонів – частка в 10 тис дол виглядає жалюгідно. Особливо на фоні загального розпилу 300 тис дол і часток інших учасників.

Окремо зверніть увагу на "ОВ 30". ОВ – це Олег Володимирович. Гладковський-старший. Саме під таким кодовим іменем "ОВ" він проходить у листуваннях сина, Жукова та керівників оборонних підприємств. Заступнику секретаря Ради Національної Безпеки, Президентському "смотрящому" за оборонкою – 30 тис дол. Це доля лише від авансу за висотоміри. Як ділили залишок, на жаль, невідомо.

Але що з переписок відомо, так це те, що Гладковському-тату хлопчики відраховували частку не тільки з висотомірів. Історія про авіа прибори – це лише крапля в морі. Один контракт. А їх у хлопчиків були десятки. Як ми вже розповідали в першій частині розслідування, тільки на запчастинах для бронетанкової техніки три їхні фірми-прокладки прокачали 250 млн грн від оборонних заводів. І судячи з розмов Ігоря Гладковського з Жуковим, доля тата – мала бути й там.