Мар’яна Болюк: я закохалася в цю амбулаторію

Вперше на Херсонщині медичну акредитацію отримала «звичайнісінька» сільська амбулаторія. Це - амбулаторія Музиківської об’єднаної територіальної громади (повна назва закладу: Комунальне некомерційне підприємство «Музиківська амбулаторія загальної практики сімейної медицини»).  

Акредитація - це офіційне визнання, що медичні послуги надаються тут за всіма вимогами та стандартами Мінздоров’я. Тобто, створено гарні умови і для пацієнтів, і для роботи персоналу. У закладі є необхідне обладнання, працюють потрібні фахівці, допомога хворим надається своєчасно та кваліфіковано. Тобто, у музиківчан, нарешті, збулася довголітня мрія.

Два прецеденти одразу

Нагадаємо, до об’єднання мешканці Музиківки та навколишніх сіл обслуговувалися у Білозерській районній лікарні. Це було дуже незручно, тож люди зверталися до лікарів у важких випадках,  коли вже «зовсім припекло».

Тому одразу після об’єднання, коли кошти медичної субвенції стали надходити до громади, а не до лікарень, у Музиківці одразу «перевернули» всю медицину догори дриґом».

По-перше, відреставрували свій фельдшерсько-акушерський пункт, зробили з нього амбулаторію, закупили сучасне обладнання, придбали свій медичній автомобіль («Опель») і встановили три докторські ставки.

Але дуже довго шукали фахівців для цієї амбулаторії. Бо кадри - проблема не тільки цього села, дефіцит лікарів по області нараховувався -  тисяча вакансій.

А по-друге, вже в лютому 2017 року повністю відмовилися від послуг райлікарні. Адже в Херсон ближче, дорога обходиться в два рази дешевше, ніж до Білозерки. Та й лікарні в обласному центрі краще обслуговують.

У громади є власна службова автівка для сімейного лікаря, також тут базується філіал «швидкої» Білозерського  району, яка обслуговує не лише Музиківську ОТГ, а й навколишні села.

Ще не менш важлива причина - вартість медичних послуг. Районна лікарня вимагала платити кожен місяць по 152 тисячі гривень (1/12 частина субвенції) незалежно від кількості пацієнтів. Просто так.

А з Херсоном зовсім інша угода: оплата по факту і - ніяких «благодійних» пожертв від членів громади.

Це були два прецеденти на всю країну, коли села відмовилися від райлікарні і першими впровадили принцип «кошти йдуть за хворим».

Бо з одного боку громада має право самостійно розподіляти гроші, які виділяють з державної скарбниці на систему охорони здоров'я. Однак є постанова Кабміну № 1107, згідно з якою ОТГ повинні переказувати медичну субвенцію в районний бюджет і  лікуватися в райцентрі. Тому керівництву громади довелося долати шалений опір райдержадміністрації, домовлятися в усіх інстанціях, з районної до міністерських, та  торувати нові  шляхи до якісної вторинної медичної послуги для своїх мешканців.

А ще - музичани  домовилися, що поки амбулаторія пустує, то раз на тиждень лікарів будуть привозити/відвозити своїм «Опелем» з лікарень Херсона до села на профілактичний огляд населення.

«Свіжий» прецедент

Голова Музиківської об’єднаної територіальної громади Олександр Арнольдович Лейбзон дуже пишається, що «заманив» до амбулаторії дуже гарних фахівців і що їх сільський заклад першим на Херсонщині (а можливо і в країні) отримав відзнаку якості від Міністерства охорони здоров’я - акредитацію.

Наразі в громаді працюють три медичні установи: амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт в Східному та фельдшерський пункт у Загорянівці.

Керує установами Мар’яна Болюк. Вона одночасно є і лікарем сімейної медицини (тобто приймає пацієнтів), і виконуючою обов’язки завідуючої амбулаторії.

А як пані Мар’яна опинилася у Музиківці - дивіться у відео інтерв’ю: 

Мар’яна Болюк  - єдина дитина в родині. Чотири роки тому мати померла, тож батько залишився сам у двоповерховому будинку на Львівщині. Він довго вмовляв доньку повернутися додому. А донька намагалася переманити батька у Музиківку, бо сільрада виділила їй службову квартиру. Батько приїхав, йому все сподобалося, але - засумував за друзями, сусідами, близькими до душі пейзажами, тож повернувся. А Мар’яна - залишилася.

Лікарка каже, що в селі працювати важче, ніж в Херсоні - бо люди дуже «запущені» в медичному сенсі. Намагаються лікуватися самі та терплять біль до останнього, поки хвороба з ніг не звалить. Тому звертаються до амбулаторії у вкрай важкому стані, коли людину не просто лікувати треба, а - рятувати. А про профілактичні огляди - взагалі забули. Тому доводиться не просто приймати пацієнтів, а й ледь не в кожну домівку ходити та пояснювати людям елементарні речі.

Втім, працювати тут - набагато цікавіше - люди доброзичливіші й результат одразу видно.

У черзі до лікаря на профілактичний огляд.

Іншого сімейного лікаря, Любов Кобрю, Музиківська ОТГ не лише заманила з с. Інгульця, а й майже вивчила: оплатила інтернатуру. Пані Любі громада теж надала службове житло й доплачує зарплату, поки вона не набере достатню кількість пацієнтів - бо почала працювати лише з 1 серпня цього року.

А дівчата вже мріють про розширення амбулаторії та про створення на її базі клініки.

Прийом веде сімейний лікар Любов Кобрю.

Парадокси «перехідного періоду»

Олександр Арнольдович каже, що дуже дорожить своїми лікарками і залюбки зробив би Мар’яну Болюк ще рік тому (працює з вересня минулого року) завідуючою КНП «Музиківська амбулаторія ЗПСМ». Але за нинішнім законодавством, завідуюча не може мати хворих, тобто підписати з пацієнтами декларацію. І через те отримує «копійки». Ось такий парадокс. Можливо, з подальшими реформами це питання на рівні Міністерства врегулюють, але поки що головна лікарка Музиківської громади - «в. о.».

Крім того, держава відмовилася від фінансування стоматологічних послуг на селі. А громада, сподіваючись мати свого фахівця,  приготувала в амбулаторії такий сучасний кабінет, що нам, містянам, стало аж завидки.

Однак через державні обмеження утримувати стоматолога сільрада не може. Тому кабінет запропонували в оренду приватникам. Але дуже довго і ретельно вивчали бажаючих - бо хотіли мати такого стоматолога, який би не лише пломби ставив, а займався профілактикою, вмів лікувати, наприклад, пародонтоз та протезувати. Нещодавно мрія, нарешті, збулася, знайшли таку лікарку і вона  вже оформлює необхідні документи.

Ще громада мріє укладати угоди про лікування своїх мешканців не з містом Херсоном, як це зараз відбувається, а безпосередньо з міськими лікарнями. Чому так? А тому, що поки кошти з громади на вторинну медичну допомогу йдуть не до лікарень, а до міського бюджету. А розподіляються до медичних установ лише після голосування депутатів міськради на сесіях. Тому часто затримуються. І не раз бувало, що керівники установ телефонують до сільради, кажуть, що треба мешканця громади лікувати, але - на це ще коштів немає, бо сесія не відбулася.

Олександр Арнольдович каже, що коли заклади повністю переоформляться з комунальних установ на комунальні неприбуткові підприємства, тоді громада зможе укладати угоди безпосередньо з лікарнями і затримки не буде. А поки що проблема існує.

Крім того, на державному рівні зараз вирішили, що залишки субвенції на вторинні медичні послуги (тобто саме ті, що йдуть на лікарні), витрачати не можна. Це, на думку голови громади, не зовсім гарне рішення. Бо на відміну від більшості ОТГ, які просто переказували та переказують на райлікарні всі кошти, Музиківка ретельно рахує кожну копійку. Сплачує лише за тих пацієнтів, які лікувалися (приблизно 20-30 осіб щомісяця). А залишок зекономлених коштів витрачали на покращення медичних послуг на селі.

Сучасна Музиківська лабораторія дозволяє зробити аналізи за декілька хвилин, тобто ні хворому, ні лікарю вже не треба результатів годинами чекати.

Тепер такої змоги немає. Залишок медичної субвенції на вторинну допомогу поки що просто «зависає» на рахунку громади.

P.S. Інформація стала відома під час виїзної консультації Херсонського регіонального відділення АМУ.

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.