Козельщина - проблемна чи перспективна?

До реформи поліції один дільничний інспектор міліції мав обслуговувати 2,2 тис осіб. У віддалених селах часто люди скаржилися, що бачать свого дільничного раз на півроку. Минуло 5 років, кількість дільничних офіцерів зменшується, а ті що залишились, мають обслуговувати значно більшу кількість населення на великих територіях. Як вирішують ситуацію у селищі Козельщина, дізнавався наш координатор у Полтавській області.

Ще за радянських часів в Україні не вистачало дільничних міліціонерів у сільській місцевості. У 2015 році розпочалась реформа Національної поліції, одним із пріоритетів було створення нормативно-правової бази, що регулює діяльність поліції відповідно до сучасних світових стандартів. З'явився принцип “Сommunity policing”, який полягає в тому, що поліція та місцева громада разом відповідають за безпеку. У законодавстві також чітко зазначено, що діяльність поліції має здійснюватися в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і має бути спрямована на задоволення їхніх потреб (ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію»).

Минуло 5 років, кількість дільничних офіцерів зменшується, а ті що залишились, мають обслуговувати значну більшу кількість населення на великих територіях. І це, безумовно, негативно впливає на якість життя людей в сільській місцевості. У заможних громадах, на території яких працюють потужні підприємства, місцеві керівники знайшли порозуміння з бізнесом і змогли організувати людей та залучити ресурси, щоб забезпечити належний рівень громадської безпеки.

А як виходять з положення громади, де не має потужних господарств, населення розпорошено по маленьких селах, а в місцевому відділенні поліції хронічний дефіцит кадрів? Дізнавався наш координатор у Полтавській області Сергій Жук.

Довідка

Смт. Козельщина є центром об’єднаної територіальної громади до складу якої входять ще 40 населених пунктів – переважно це маленькі села з населенням трохи більше ста мешканців, а є й такі, в яких проживають 20-30 осіб.

На Полтавщині Козельщина відома завдяки розташованому тут монастирю Різдва Пресвятої Богородиці заснованого біля каплиці, в якій було встановлено чудодійну ікону Козельщинської богоматері.

Складна економічна ситуація та розкидані на території громади невеличкі населені пункти створюють певні проблеми у формуванні інфраструктури громади, значно ускладнюють формування системи громадської безпеки, а також розвитку соціальної, медичної та освітньої сфер.

Селищна рада запрошує до співпраці усіх керівників підприємств і організацій, розташованих на території ОТГ, а також активних громадян, які небайдужі до долі громади, з тим, щоб відновити економічний та культурний потенціал Козельщини й навколишніх сіл. У такій ситуації значно ускладнюється робота правоохоронців по забезпеченню громадського порядку, а особливо дільничних офіцерів поліції.

Начальник відділу превенції Козельщинського відділення поліції Віктор Тебенко

Про те, яким чином вирішуються ці проблеми, ми запитали начальника відділу превенції Козельщинського відділення поліції Віктора Тебенка. Поліцейський розповів, що на даний час ще не має поліцейських офіцерів громади, у тому сенсі, як це прописано у Законі, але дільничні інспектори працюють, як і раніше. Хоча не вистачає людей і одна посада постійно вакантна. Через місяць заплановане відкриття поліцейської станції у Новогалещинській ОТГ. Там за рахунок коштів місцевої громади закінчують ремонт приміщення колишнього ФАПу (фельдшерсько-акушерського пункту). Дільничний офіцер постійно підтримує контакт з сільським головою і з місцевими жителями. Усього по штату має бути 6 дільничних офіцерів, але зараз працює лише п’ять. Вони обслуговують приблизно 18 тисяч мешканців колишнього Козельщинського району, де зараз створено дві ОТГ. Це майже 5 тисяч на одного дільничного. Частіше за все мають справу з дрібними крадіжками та випадками домашнього насилля. З початку року виписали 39 заборонних приписів щодо кривдників. Є 2 вироки суду, коли жертви, зібравши необхідні документи, самі звертались до суду.

- Як правило, коли жінка телефонує на чергову частину, в залежності від ситуації виїжджає або слідчо-оперативна група, або група швидкого реагування, - пояснює Віктор Тебенко. - Але з цим є складнощі, бо села розкидані на великій території. Приїхавши на місце, відразу ж розводимо конфліктуючі сторони по різним кімнатам і беремо заяву від жінки щодо факту вчинення домашнього насильства. Хоча, як правило, кривдник намагається втекти з дому, коли приїжджає поліція. Тоді годину-дві ми розшукуємо його і доставляємо у районну лікарню на освідчення щодо стану сп’яніння і складаємо відповідний протокол. З огляду на те, що не можемо затримувати людину більш ніж на 3 години, відпускаємо додому.

Взагалі нам не вистачає допомоги з боку населення, немає активістів. І тут декілька причин: по-перше, на території багато маленьких сіл, де майже всі мешканці - люди похилого віку, які може й раді допомогти, але здоров'я вже не те. По-друге, щоб організувати громадське формування, необхідна підтримка місцевого бізнесу. А її немає, бо керівництво великого аграрного підприємства, що працює на нашій території, знаходиться у Києві, а місцеві управлінці не мають необхідних повноважень. Тому розраховуємо лише на власні ресурси. Раніше, коли були помічники дільничних, було легше, а зараз складно навіть знайти понятих при обшуку. Гадаю, поки не знайшлось у Козельщині справжнього лідера, який би ініціював створення громадського формування, хоча в нас є і ветерани АТО, і колишні працівники поліції.

Отже, як зазначив керівник служби превенції, частіше за все до поліції звертаються у випадку вчинення сімейного насилля. Постраждалі, як правило, жінки та діти. Як в умовах обмежених ресурсів поліція справляється з проблемою захисту прав дітей, розповідає інспектор ювенальної превенції Майя Костиря:

Координатор проекту "Шерифи для нових громад у Полтавській області" Сергій Жук та офіцер ювенальної превенції Майя Костиря

- Як правило, у разі вчинення сімейного насилля діти залишаються з матір’ю. Якщо зафіксоване насильство по відношенню до дитини, ми повідомляємо соціальні служби, службу у справах дітей. Якщо це відбулось пізно ввечері, я повідомляю їх письмово лише наступного ранку. Але на особистих контактах дзвоню дівчатам у будь-який час, і вже наступного дня в цій родині вже будуть представники служби.

Бувають випадки коли дітей забираємо з родини. У минулому році вилучили трьох дітей у матері, яка систематично пиячила і не піклувалась про них. Ми багато зусиль витратили, щоб повернути цю жінку до нормального життя, але все марно. Останньою крапкою стало те, що діти: дівчинка 13 років та хлопчики 11 і 3 років втекли до сусідів. Разом з представниками служби забрали дітей у патронатну сім’ю - є в нас у Козельщині така родина. А через деякий час їхня бабуся оформила опікунство і забрала дітей до себе. Їхня матір за скоєні дрібні злочини отримала умовне покарання, а коли не виконала вимоги і не влаштувалась на роботу, служба пробації подала документи до суду. І їй змінили умовне покарання на позбавлення волі. Зараз вона у колонії.

Бувають випадки, коли дитина регулярно тікає з дому, то її розшукують. Недавно довелося втручатись у долю одного хлопця, який мріяв вступити до Кременчуцького авіаційного училища, а мама не пускала. Він тричі тікав з дому, мама заявляла у поліцію. Хлопця знаходили і повертали додому. Зрозумівши причину такої поведінки юнака, поліцейські провели роботу з мамою, допомогли оформити документи для вступу, і зараз хлопця не впізнати.

- Робота в нас складна, - ділиться Майя Костиря, - і головна проблема полягає в тому, що не всі жінки звертаються по допомогу, вважаючи це сімейною справою, а страждають, перш за все, діти.

Незважаючи на те, що всі напрямки роботи поліції є важливими і необхідними, фігура дільничного - це окрема історія. Дільничний офіцер поліції уособлює в селі закон і порядок. І від якості його роботи залежить ставлення місцевих жителів до поліції та держави в цілому. А успішна робота дільничного неможлива без постійного контакту і відкритого спілкування з жителями своєї ділянки. Про проблеми, з якими найчастіше стикається у свої роботі розповідає старший дільничний офіцер Дмитро Похилий:

Дмитро Похилий - старший дільничний офіцер поліції

- Дільничним я працюю лише 3 роки. До цього був на посаді офіцера ювенальної превенції. Зараз обслуговую села на території Козельщинського району. Частіше за все доводиться розбирати сімейні сварки і дрібні крадіжки - крадуть в основному металобрухт з двору, велосипеди. Але найчастіше - це сімейне насилля. Лише за цей рік виписав більше десяти обмежувальних приписів.

А проблеми, звісно ж, є. Охопити таку кількість населення дуже складно, адже крім повідомлень є багато інших справ: приводи до суду, виконання адмінарештів та й писанини багато. Отже, коли намагаєшся приїхати оперативно - часто не встигаєш. І якщо ситуація не критична, відкладаєш на наступний день. Та коли, наприклад, чоловік б’є дружину, відкладаю все і їду туди. На розборку одного повідомлення потрібно витратити щонайменше 2-3 години, а буває й цілий день. Коли відкриємо поліцейську станцію, має стати трохи легше, бо територія звузиться, але ж стане більше іншої роботи у громаді.

Громадського формування в селищі немає, бо більшість людей вважає: нехай поліція займається. Років три тому була ініціативна група чоловік 10, а зараз не знаю, куди вони поділись. З місцевих жителів ніхто не звертався до нас з пропозицією створити громадське формування, хоча є тут і фермери не бідні, могли б підтримати фінансово. А ми зацікавлені, щоб у громади було таке формування. Я вже не кажу про якісь спільні заходи, а просто після 21.00 не знайдеш понятих, навіть якщо обікрали сусіда через три хати. Раніше, коли були помічники дільничних, питання вирішувалось набагато легше.

Отже, бачимо, затверджений на папері принцип «Community Policing», що передбачає взаємодію поліції і громади, діє далеко не скрізь. І реформу не можна назвати успішною, на жаль. Маємо надію, що наведена публікація приверне увагу поліцейського керівництва і спонукає до впровадження більш ефективних дій в напрямку сучасних світових стандартів у роботі. А ми, у свою чергу, готові до співпраці і продовжуватимемо збирати та ділитися кращими практиками та досвідом створення спільного безпечного простору.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...