Домашнє насильство. Що робити, якщо він б'є?

Лариса Хлопкова з села Добропілля Херсонської області страждала від жорстокості чоловіка більше 2 років.

Згодом насильство в родині помітили дорослі дочки Лариси: синці на обличчі матері засвідчували, що в родині коїться щось страшне. Сама ж Лариса заперечувала побої та завжди виправдовувала свого чоловіка Віталія. Сусіди теж  розповідали про бійки та галас у родині Хлопкових, крики Світлани та лайку Віталія: у селі приватне життя - як на долоні. Навідуючи матір, дочки помічали, що вона тане на очах, швидко втрачає вагу і має виснажений хворобливий вигляд. Та ще в неї деформований ніс і розбиті хрящі в вухах. Лариса невпевнено пояснює, що так вона виглядала завжди. Але родичі кажуть, що так вона почала виглядати в останні кілька місяців. 

Будь-які спроби дівчат поговорити з батьком закінчувалися скандалами, він з кулаками кидався і на дочок. Віталій Хлопков не визнавав своєї  вини і нарікав, що дівчата обмовляють його ніби через те, що він не підтримує їх фінансово. Батько заборонив донькам приїздити в гості та спілкуватися з матір'ю. За словами Віталія, вони на неї «погано впливають». Віталій навіть розбив телефон Лариси, аби вона не могла телефонувати донькам. Коли після чергових побоїв Лариса частково втратила зір, дівчата почали вмовляли маму залишити батька та переїхати до них. Але Лариса стала пригніченою та залежною від чоловіка і не вірила в те, що  варта кращого життя.

Так у подружжі було не завжди. Знущання почалися два роки тому після святкування дня народження Лариси. Тоді до неї приїхали гості - одногрупниця та одногрупник (Лариса закінчила Одеський ветеринарний інститут). Через ревнощі до одногрупника Віталій вперше підняв руку на Ларису. З того часу колотнеча стала звичною. Дочки тричі викликами поліцію, правоохоронцям Віталій обіцяв припинити знущання і пояснював, що в усьому винна горілка. 

Звернення до поліції не допомогли - як тільки Лариса залишалася з чоловіком подалі від сторонніх очей, усе повторювалося. Дочка Світлана пригадує:

"Як тільки ми з сестрою поверталися до міста, нам телефонували сусіди й казали: «Свєто, роби щось, інакше він її вб'є".

Віталій зрештою визнав, що б'є дружину і виправдовувався, мовляв, « не втримався, з ким не буває?»  Лариса ж у присутності Віталія завжди боялася сказати правду, говорила, що в них гарні стосунки. А коли чоловіка не було вдома, жінка показувала рясні синці.

Порятунок знайшли: дівчата дізналися про кризовий центр для жінок, які потерпають від домашнього насильства, і почали вмовляти матір переїхати туди й врятуватися від домашнього тирана. Зараз вона проходить там реабілітацію. Працівники кризового центру кажуть, що це вже зовсім інша людина. До Лариси повернулися самоповага, сміливість та  впевненість. Жінка набрала вагу та значно краще виглядає зовні. +

Іілюстрація Юлії Данилевської

Цей випадок не є унікальним - Херсон «хворіє» на домашнє насильство. Лише за 9 місяців цього року на лінію 102 надійшло 4205 викликів саме з приводу домашнього насильства. І воно має всеукраїнський масштаб. За статистикою, кожен третій громадянин потерпає від насилля від членів сім'ї. Найчастіше страждають жінки та діти - 90% від усіх потерпілих. В Україні цю проблему довгий час ніби не помічали. Тепер в кожному місті нею так чи інакше переймаються. Але зазвичай все тримається на ентузіазмі громадських організацій, вряди-годи долучаються центри соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, місцеві управління соціальної політики, депутати.

У протидії цій соціальній «недузі» Херсон застосовує всі можливі засоби. З лютого цього року в місті працює таємний кризовий центр (шелтер) для потерпілих, де жінки разом зі своїми дітьми можуть жити впродовж 3 місяців, отримуючи  кваліфіковану допомогу. Також діє денний Ресурсний центр для жінок , яким необхідна підтримка та захист, але які ще не готові переїхати до шелтеру. Адреса денного центру - вул. 295 Стрілецької дивізії 6/9. Там можна отримувати психологічну, соціальну, правову допомогу. Також у Херсоні працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги і мобільна бригада поліції «Поліна», яка виключно займається викликами з приводу домашнього насильства.

Отже, що робити, куди бігти чи телефонувати, якщо ви або ваші близькі стали жертвою кривдника?

  • треба зателефонувати 102;
  • після виклику приїжджає мобільна група «Поліна» і проводить первинну оцінку ризиків;
  • жертві пропонують звернутися до мобільної бригади, яка доправляє жінок до секретного притулку;
  • виїжджає мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, у складі якої є 2 психологи. 
  • психологи на місці оцінюють ризики і вирішують, чи потребує жертва насилля доправлення до кризового центру, чи їй можливо надати допомогу в рамках денного Ресурсного центру.
  • жінка (з дітьми) екстрено доправляються до таємного кризового центру, якщо йдеться про загрозу життю та здоров'ю жінки або її дитини. 

У таємному кризовому центрі жінка може надовго ізолюватися від кривдника та оговтатися. Там жінки щодня отримують допомогу психолога, юриста, соціального працівника. Окрім допомоги фахівців, клієнтки притулку спілкуються, товаришують, готують собі і дітям їжу, займаються побутом.   

Директорка кризового центру Наталя Краска пояснює:

"Херсон у цьому плані - унікальне місто. Бо в інших містах немає такої концентрації суб'єктів взаємодії - десь працює лише шелтер, десь відкрили тільки денний центр, а десь взагалі нічого немає. В області треба відкрити ще кілька таких центрів, адже місць не вистачає. Також жертва насилля може звернутися  на «гарячу» національну лінію 116-123 з мобільного і запитати у диспетчера, куди звертатися за допомогою у тому чи іншому місті".

Начальник відділу зв'язків із громадськістю Управління патрульної поліції в Херсонській області Олена Вахтель розповідає про нові мобільні групи реагування на домашнє насильство «Поліна»:  

"Вони почали діяти з 17 вересня цього року. «Поліна» - це абревіатура зі складів словосполучення «поліція проти насильства». У цій мобільній групі повинен бути дільничний офіцер поліції, ювенальний інспектор і патрульний поліцейський. Але саме в Херсонській області через накладки і великі навантаження в складі групи працюють тільки дільничний та патрульний поліцейські. На сьогодні інспектори «Поліни» вже склали 407 протоколів".

З 11 січня цього року домашнє насильство криміналізоване. У кримінальному кодексі з'явилася стаття 126 з позначкою 1 – «за систематичне вчинення домашнього насильства». Тобто, якщо на кривдника складено щонайменше 3 або більше протоколів, то це вже систематичність. Покаранням передбачається арешт строком до 6 місяців, обмеження волі до 5-ти років, позбавлення волі до 2 років або громадські роботи  до 240 годин. 

Тепер у правоохоронців є чіткий алгоритм дій реагування на домашнє насильство. Приїхавши на виклик, вони обов'язково складають оцінку ризиків для того, аби виявити, який рівень загрози. Якщо це середній або високий рівень загрози життю та здоров'ю людини, правоохоронець виносить терміновий заборонний припис.  

 Олена Вахтель пояснює: 

"Раніше ми могли затримати правопорушника лише на три години. Тепер в нашому арсеналі є і терміновий заборонний,  і обмежувальний приписи, останній виноситься судом".   

 Документ може містити такі вимоги до кривдника:

- зобов'язання залишити місце проживання чи перебування постраждалої особи;

- заборона на вхід та перебування в місці проживання чи перебування постраждалої особи;

- заборона у будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.

Це означає, що кривдник забов'язаний залишити місце проживання постраждалої особи на термін до 10 діб, не зважаючи на те, хто власник оселі. Тобто, це може бути і 2-3 доби, термін дії припису визначає поліцейський на власний розсуд. Крім того, кривдник повинен надати правоохоронцям адресу, де він  проживатиме, поки діятиме цей припис.

Якщо кривдник ігнорує ці заборонні приписи, у дію вступає стаття 390 з позначкою 1,  «невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників».  Стаття передбачає покарання арештом до 6 місяців або обмеження волі  до 2 років. 

Законодавець чітко визначив, що домашнє насильство буває 4 видів: психологічне фізичне, сексуальне або економічне. Якщо кривдник вчиняє психологічне насильство і робить це систематично, то можна притягти його теж до кримінальної відповідальності за цією статтею. Прецедент уже є - в Київській області прийняли перше рішення саме за психологічний вид домашнього насильства. 

Коментар т.в.о. начальника відділу дільничних офіцерів поліції Управління превентивної діяльності ГУ Національної поліції Херсонської області, підполковника поліції Андрія Хурси:

«Термінові заборонні приписи працюють, але виникають проблемні питання. Наприклад, вимога до кривдника покинути місце проживання постраждалої особи. Куди йти людині, яка вчинила правопорушення? Це добре, коли є кум або батьки, а якщо нема? Тому працівники поліції не так часто застосовують цей захід. Тож переважно нашими співробітниками застосовується такий захід як заборона спілкування. Раніше у випадку домашнього насильства ми застосовували адмінзатримання - 3 доби, а зараз лише 3 години. За порушення термінового припису наступає адміністративна відповідальність. Поліція виносить терміновий припис, зазвичай особа його порушує, за фактом його порушення ми складаємо протокол. Згідно з кодексом про адмінправопорушення, ми повинні спрямувати протягом доби цей протокол до суду - і суд має прийняти рішення протягом 3 місяців. Особу до суду викликають повісткою за 3 доби до розгляду її справи. Якщо правопорушник не з'являється - суддя відмовляється вести суд без особи. Це така позиція суддів. Тоді  виноситься ухвала про примусовий привід. І ми розшукуємо людину. Якщо людині вдалося протягом 3 місяців ухилитися від суду(наприклад, людина виїхала на заробітки) - тоді протоколи закриваються за строком давності. Трохи статистики:

За порушення термінового припису на сьогоднішній  день по області складено 4032 протоколи з яких: - 1215 випадків це штрафи; - 107 адмінарештів; - 156 випадків громадських робіт; - 255 випадків, коли суд звільнив обвинуваченого від покарання; - 1508 випадків ще не розглянуто; - 891 закрито за строком давності.

Тому, аби інкримінувати людині ст. 126 п.1 «За систематичне вчинення домашнього насильства» треба, щоб щодо правопорушника було не менше трьох розглянутих у суді протоколів, а отже, 3 стягнення. Тобто потрібно не тільки виїхати на місце і скласти протокол, але і довести його до логічного завершення.

Складність ще й у тому, що в нас немає штатного визначеного підрозділу, який повинен займатися розшуком тих, хто ухиляється. Займаються цим дільничні і патрульна поліція. Зараз патрульна поліція старається, виділяє окремий екіпаж, щоб доставляти осіб до суду. Сьогодні такий непростий механізм, але ми робимо усе можливе, щоб правопорушники понесли покарання.

Що стосується заборонних обмежувальних приписів - вони виносяться лише судом і ми тільки контролюємо їх виконання. Поки що не так багато було винесено по нашій області - менше десятка. І навіть відкрито 2 кримінальних провадження по статті 390 п.1 кримінального кодексу «Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників». Один випадок у Херсоні, інший - у Лепетисі.

Коментар юристки, керівниці громадської приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» Олена Старюк.

«У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статті. Таким приписом людині може бути заборонено: перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язано усунути перешкоди в користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи тощо. За заявою особи, обмежувальний припис може бути продовжений судом, але не більше ніж на шість місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду».

У Херсоні кризовий центр для постраждалих від домашнього насильства та денний Ресурсний центр для жінок та мобільні бригади діють за підтримки Фонду народонаселення ООН та Угорської Екуменічної Служби Допомоги. Роботу центрів та мобільних бригад здійснює ГО «Ліга соціально відповідальних жінок», управління соціальної політики Херсонської міської ради та Херсонський міський центр соціальних служб для сім'ї дітей та молоді.

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини