Раннього ранку йдеш на зупинку, а на узбіччях вже напинають агітаційні намети. В маршрутках радіоголоси на всі лади розповідають, як гарно ми заживемо при тому чи іншому президентові.
Вибори домінують у телеефірах і часто спричиняють навіть родинні сварки, про них говорять у магазинах, на ринках і в лікарняних чергах. Здається, інших тем і нема. Країна поринула у передвиборну лихоманку. І лише заблукавши в безлюдні вулиці, коли починаєш чути весняне цінькання птахів, бачиш набубнявілі бруньки і хлопчика, що гладить бездомного кота, з полегшенням зітхаєш. Бо вибори завжди минають, а життя неповторне в своїй багатогранності триватиме. Хоча те, яким воно буде, залежить і від виборів. Така, як кажуть інтелектуали, діалектика.