Українка із Костянтинівки розповіла про досвід роботи в Китаї

У Китаї багато вакансій для людей із європейською зовнішністю, особливо у сфері культури та освіти. Деякі роботодавці покривають усі витрати на дорогу, візу та житло. 

Платять від 1 до 3 тисяч доларів. Проте можуть вираховувати з зарплати комунальні витрати та штрафувати. У житті китайці привітні, але жорсткі начальники.

Про це Gazeta.ua розповідає 26-річна художниця Ольга Сабадін із Костянтинівки Донецької області. Вона у лютому 2019 року поїхала працювати у місто Суч'єн провінції Цзянсу.

"Подруга їздила у Китай працювати моделлю. Я і сама давно хотіла працювати за межами України. У Китаї європейців беруть працювати акторами, музикантами, викладачами англійської, моделями, хостес, - ділиться Ольга, - Китайці готові платити від 1000 доларів до 3 000 у місяць. Сума залежить від контракту, роботодавця та провінції".

Знайти роботу допомагають агентства-посередники. Шукати вакансії можна і самостійно на спеціальних інтернет-платформах пошуках роботи. Для цього треба завантажити додаток та там обирати серед запропонованих варіантів.

Ольга влаштувалась через агенцію у Києві. На оформлення усіх документів пішло понад 4 місяці і 1000 доларів. Квитки на літак з Києва до Пекіна коштують мінімум 300 доларів.

За документами дівчина працює у приватному тренінговому центрі. Проте її одразу попередили, що буде викладати живопис у центрі і в місцевих дитсадках. За контрактом її робочий день - 8 годин, але по факту він складає 12 – з 9:00 до 21:00.

У кожному кабінеті для занять є монітори, на яких транслюються мультфільми або дитячі пісні, що розучують у групі. Це відео допомагає викладачеві тримати увагу групи. Після обіду на заняття живописом до Ольги проходять у тренінговий центр – тут урок триває 45 хвилин. За її словами, це діти із забезпечених родин. Загалом за день вона проводить заняття у десяти різних вікових групах.

Зарплату виплачують один разів на 30 днів. Проте китайці рахують тільки робочі дні. Тож перші гроші дівчина отримала тільки після 5 тижнів роботи. Для Ольги це стало неприємним сюрпризом.

"Подобається в Китаї так це що у них багато громадських безкоштовних чистих туалетів. Всюди питна вода в парках у фонтанчиках. Можна набрати холодну, гарячу і є окремий кран для миття рук, - ділиться Ольга, - Проте Китай – країна споживання. Це бачу навіть у садочках, де начебто і привчають вирощувати рослини та доглядати за тваринами. Але поряд з тим не цінують життя ти же золотих рибок, що до речі є символом достатку Маленькі рибки живуть у пластикових стаканчиках та за декілька днів помирають у них. Рибок просто замінюють на нових і усе".

Квартиру орендує роботодавець. Там немає опалення, вода гріється від сонця. У день приїзду Ольги сонця не було, гаряча вода нагрілася за тиждень. 
Щоденно на заняття дівчину возять на авто. Громадського транспорту у місті Суч'єн немає, також немає метро і залізниці. Місцеві пересуваються на автомобілях, велосипедах або електромопедах.

У Китаї офіційно викладати англійську можуть лише носії мови. Ольгу з України взяти на роботу на таких умовах не могли. Тому за легендою їй довелося змінити ім'я і країну, з якої вона приїхала. І в жодному разі нікому не говорити, ким вона працює.

Три дні поспіль Ольга провела у місцевому відділку поліції. Там допитували, що саме вона викладає дітям. Хотіли почути її зізнання про викладання англійської мови.

26-річна Ольга Сабадін з Костянтинівки Донецької області, за освітою художник та викладач. Вчилась у Донецькому училищі культури та мистецтв та у Харківській академії дизайну та мистецтв. Досвід викладання мала ще в Україні.