Корейці, які з початку XX сторіччя жили на Далекому Сході, стали першим репресованим народом у СРСР.
Про це під час “Години пам’яті”, проведеної у Херсонській обласній бібліотеці ім. Гончара з нагоди 80-річчя депортації корейців, сказала голова Херсонського корейського національно-культурного товариства Людмила Видріган.
Вона зазначила, що рішення про депортацію корейців було прийняте у 1937 році на підставі безглуздих звинувачень цілого народу у шпигунстві на користь Японії (ця країна підтримувала гітлерівську Німеччину) при тому, що до Російської Імперії корейці масово іммігрували саме через окупацію їх країни... Японією та заборону окупаційної влади розмовляти рідною мовою, вшановувати національні традиції та через репресії.
Людмила Видріган розповіла, що багато спілкувалася із співвітчизниками, які пережили депортацію, серед них є і її близькі родичі. До речі, у Херсонській області живе жінка, яка — одна з небагатьох корейців, яким судилося пережити цю страшну подію, і які живі зараз.
“Ми запрошували її на наш захід, але вона не змогла приїхати через поважний вік і проблеми із здоров’ям”, - сказала голова Херсонського корейського національно-культурного товариства.
“Всіх корейців, - розповіла Людмила Видріган, - протягом двох місяців вивезли в Казахстан і в Узбекистан - в абсолютно непридатний для нас клімат, в жахливі умови. Люди, які пережили депортацію, розповідали мені, що в Казахстані і Узбекистані перед тим, як привезли тули корейців, місцевому населенню повідомили, що приїдуть “вороги народу”. Неважко здогадатися, яким було ставлення до депортованих. А радянські пропагандисти піднесли все це як ... масовий трудовий десант з метою розвитку в Казахстані та Середній Азії сільського господарства. Ця брехня насаджувалася настільки активно, що врешті решт злочин сталінського режиму по відношенню до корейців замовчувався довгі роки".
Присутнім на «Годині пам'яті» показали фільми про депортацію корейців і про їхнє життя після реабілітації.
Також виступили представники інших діючих в Херсоні національно-культурних товариств - кримськотатарського, російського, болгарського, польського. Вони зазначали, що депортація народів (в СРСР тотальної депортації були піддані десять народів: корейці, німці, фіни-інгерманландці, карачаївці, калмики, чеченці, інгуші, балкарці, кримські татари і турки-месхетинці) - один з найтяжчих злочинів сталінського режиму.
Також промовці говорили, що мимоволі напрошується паралель між теперішньою розділеною Кореєю та розділеною з 2014 року Україною, коли представники одного народу штучно поділені “завдяки” країні-агресору та місцевим колаборантам.
${gallery:27806c0c84f0e02bf08b2c926fc0f4b3}