Згідно з Рамсарською конвенцією, яка була підписана в іранському місті Рамсар у 1971 році, під водно-болотними угіддями розуміють райони боліт, фенів, торф'яних угідь або водойм - природних чи штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії.
Своєю чергою, водоплавні птахи - це птахи, які екологічно пов'язані з такими угіддями.
Оскільки вищезгаданий договір підписали 2 лютого, то до цієї дати було прив’язано і Всесвітній день водно-болотних угідь, що відзначається щорічно з 1997 року. За умовами, до конвенції має право приєднатися будь-яка держава і, на території якої є хоча б одне водно-болотне угіддя, яке відповідає визначенню.
На кінець 2018 року в Рамсарській конвенції перебувало вже 170 держав, у тому числі й Україна, на території якої налічується 50 водно-болотних угідь (з них три повністю та три частково розташовані на території анексованого Криму) загальною площею близько 828 гектарів. За кількістю таких угідь Україна посідає 5 місце у Європі та 8 – у світі.
Щодо водно-болотних угідь Херсонщини, то наш край за цим показником є одним із найрепрезентативніших у країні. Область має такі заповідні території, що входять до Рамсарської конвенції: Великий Чапельський під, Центральний Сиваш, Східний Сиваш, дельта Дніпра, Каркінітська та Джарилгацька затоки, Тендрівська затока, Ягорлицька затока.
Як зазначає у коментарі нашому виданню доктор біологічних наук, професор, завкафедри ботаніки факультету біології, географії та екології, ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко, насправді у світі вчених існує одностайна думка, що природоохоронних комплексів усіх видів (у тому числі – водно-болотних угідь) має бути набагато більше. З цією метою, зокрема, останніми роками на Херсонщині активізовано роботу з дослідження місцевостей, які раніше з тих чи інших причин обійшли увагу вчених, громадськості та влади.
На фото з сайту ХОДА Джарилгацька затока.