Великдень — головне свято богослужебного року, яке встановлено на честь воскресіння Ісуса Христа.
Християни східного обряду відзначають у неділю, 28 квітня, головне релігійне свято року — Великдень. У цей день, згідно з християнським віруванням, воскрес Син Божий після того, як його розіп’яли на хресті.
Християни щорічно святкують воскресіння Христа під час найбільшого свята християнського літургійного року — Великодня.
Ісус Христос воскрес о ранній порі в неділю, на початку нового єврейського тижня, оскільки у древніх євреїв неділя була першим днем тижня і починалася зразу ж після заходу сонця в суботу.
За Євангеліями, після того, як Ісус прийшов до Єрусалима, був зраджений і страчений на хресті, а потім похований у печері відданими учнями — Він воскрес. Недільного дня, прийшовши до Його гробу, жінки-мироносиці виявили, що місце поховання порожнє. Натомість побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес.
Невдовзі одній із них явився Христос і сказав про Своє воскресіння. Радісна звістка надзвичайно швидко поширилася Єрусалимом, а потім і всією Іудеєю. Саме тому в ніч проти неділі в усіх церквах правиться святкова всенощна, кульмінацією якої є урочиста хода вірян навколо храму з запаленими свічками, великодній подзвін і сповіщення священиком двохтисячолітньої звістки: «Христос воскрес!», на що паства радісно відповідає: «Воїстину воскрес!».
Наприкінці відбувається освячення пасок та крашанок (писанок), люд розходиться по домівках, обережно несучи запалені великодні свічки, і розговляється. Святкову трапезу починали зі свяченої крашанки та шматочка паски.
Традиційним вітанням у ці святкові дні були слова «Христос воскрес!», а відповідали «Воістину воскрес!», тричі цілувалися і обмінювалися крашанками. Воскресіння Христове споконвіку було святом любові, миру, злагоди та надії.