Рідні та друзі викрадених окупантами в Херсоні Дмитра Дубовика, Анатолія Зубрицького та Олександра продовжують їх шукати та просять про допомогу.
Про це йдеться у матеріалі Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ).
За словами рідних, чоловіків викрали у вересні 2022 року.
Зазначається, що Анатолій Зубрицький до 2020-го служив у СБУ, Дмитро Дубовик – колишній військовий льотчик. Вони ветерани війни на сході України. Олександра Зубрицький дядько Анатолія.
Припускаючи, що окупанти їх шукають, Дмитро та Анатолій переховувались у місті, постійно міняючи квартири й не перетинаючи блокпости. Вони знали про викрадення своїх колишніх колег.
Дмитро Дубовик (праворуч) і Анатолія Зубрицький (ліворуч). Фото з сімейного архіву
"Анатолія і Дмитра викрали вдень на очах у сусідів, тому родичі та друзі дізналися про це миттєво. Вони також знали, що чоловіків не відпускали після викрадення: у камері, в яку їх помістили, ховали кнопковий телефон, з якого чоловікам вдавалося передавати вісті про себе рідним. У другій половині жовтня вони повідомили, що їх вивозять із Херсона", – пише МІПЛ.
В ув’язненні разом із Дмитром і Анатолієм був підприємець і волонтер Юрій Кайов, якого викрали на початку серпня. Він досі перебуває в ув'язнені. У свідченнях, які є у розпорядженні його дружини Ольги, він згадує, що Анатолія Зубрицького катували та змушували намовляти на себе і своїх колишніх колег для пропагандистських відеороликів.
За кілька днів після викрадення Анатолія також викрали його дядька, на той момент 62-річного Олександра Зубрицького. Він намагався знайти племінника. Родичі припускають, що Олександра Зубрицького викрали через те, що він відмовився вказати окупантам на колишніх військових і працівників правоохоронних органів та спецслужб. За словами Юрія Кайова, Олександра Зубрицького тримали у тому ж підвалі, що і племінника. Чоловіка також катували.
Мама і подруга Дмитра Дубовика у другій половині вересня 2022 року, через декілька днів після того, як його викрали окупанти, отримали від нього відео нібито зняте у нього вдома, яке мало б засвідчити, що чоловіка відпустили. Проте у Валерії, подруги Дмитра, склалося враження, що під час чоловік дивився на когось перед ним. Згодом хтось видалив відео. Проте, залишилось кілька текстових і одне голосове повідомлення мамі, в якому Дмитро обіцяв зателефонувати їй у WhatsApp, бо "Телеграм, я думаю, у мене дивляться”. Він не подзвонив.
Дмитро Дубовик. Фото з сімейного архіву
Валерії у листуванні в Signal Дмитро стверджував, що зник зі зв’язку на кілька днів, бо не мав інтернету. Він визнав, що його допитували, але не відповів на запитання про катування. Також не зміг назвати всі кодові слова, якими вони домовилися обмінюватися на початку кожного листування, щоб підтверджувати ідентичність.
Зв’язок із Дмитром час від часу переривався. Останнє повідомлення з його акаунту Валерія отримала 6 жовтня того ж року: “Ви всі мене кинули”.
"Коли окупанти почали виходити з Херсона, Анатолія і Дмитра і, імовірно, Олександра Зубрицького перевезли у колонію в Старій Збур’ївці у Голопристанській громаді. Туди вивозили й інших бранців з міста, яке от-от мали звільнити ЗСУ", – зазначає МІПЛ.
Також є свідчення, що з колонії чоловіків на деякий час перевезли в один із пансіонатів на Арабатській стрілці за Генічеськом.
Відомо, що чоловіків ще утримували там у перші місяці 2023 року. Згодом до родичів доходила неперевірена інформація про переміщення їх у СІЗО в Сімферополі, потім у російському Ростові.
У квітні 2023 року Вікторія Зубрицька отримала дзвінок з польського номера. Телефонував Анатолій. Просив ні про що його не запитувати та передати всім близьким, що він і Дмитро живі. За неперевіреною інформацією, в якийсь момент після того друзів роз’єднали.
Анатолій Зубрицький. Фото з сімейного архіву
Рідні продовжують шукати чоловіків та просять повідомити будь-яку відому інформацію про їхній стан і місце утримання електронною поштою [email protected], у Facebook, Instagram або за номером телефону +38 095 415 95 46 (можна також зв’язатися через WhatsApp або Telegram).