Рада повертається. Коаліція без Бублика, нова партія Тарути та як поділити Трампа
У коаліції як не вистачало голосів, так і не вистачає, депутати як кочували із фракції у фракцію, так і кочують, а грошей у бюджеті як не вистачало, так і не вистачає, скільки ти бюджетів "під ялинку" не приймай.
Останні два тижні канікул Верховної Ради усі політсили мали час "для роздумів", обдумування своїх стратегій і складання планів, які і принесли у Раду вранці 7 лютого. Проте поки що вирішити існуючі проблеми це не допомогло.
Хто з чим повернувся із відпочинку, які теми стануть головними найближчим часом та чого чекати від нового політичного сезону дізналася "Українська правда"
Українська влада от уже скоро рік стоїть на двох опорах – фракціях БПП і "Народного фронту". І якщо робота партії Яценюка рідко дає збої, то політсилу президента постійно кидає з вогню та в полум'я.
Головна проблема БПП, з якою ніяк не вдається дати ради – "сезонна міграція" депутатів.
Коли навесні минулого року президент "вмовляв" Яценюка піти у відставку, то той ставив умову – показати підписи 226 депутатів нової коаліції. І коли БПП "дотушкувалась" до потрібної цифри, Яценюк поступився місцем Гройсману.
Саме так у складі президентської сили тоді опинились вигнані з "Самопомочі" Ірина Суслова, Павло Кишкар і Віктор Кривенко, позафракційні Андрій Немировський і Сергій Міщенко та "свободівці" Юрій Бублик з Сергієм Рудиком.
Тепер же така всеядна "гостинність" президентської фракції почала грати проти неї. Мало того, що на літніх довиборах БПП недорахувався кількох депутатів, то тепер з неї почали виходити і ті, кого з великими зусиллями заманювали перед призначенням Гройсмана.
23 грудня із БПП вийшов Сергій Міщенко, а на початку січня і "свободівець" Бублик заявив про вихід. Більше того, Бублик запевнив, що таких як він назбирається з десяток, і вони найближчим часом підуть із президентської фракції, поставивши хрест на існуванні коаліції.
У БПП, звичайно, це все обізвали фейком і підкреслено відмовляються його коментувати.
"Що тут коментувати? Бублик – це депутат, якому наша фракція відкрила двері, а він ними грюкнув і ще плює на них", – обурювавcя в розмові з журналістами один зі спікерів БПП Олексій Гончаренко у понеділок ввечері.
У перший же день сесії в кулуарах Ради найголосніше зловтішався відсутністю коаліції депутат Вадим Рабінович. Колишній олігарх, а тепер "захисник бідних" запевняв депутатів, що "нами править незаконна влада".
"Нема у них ніякої коаліції. Всі це знають. Це незаконна влада. Я написав Парубію, покажіть підписи, а він каже, я не знаю цих даних. А хто знає, тьотя Зіна?", – обурювався Рабінович, поки депутати в залі марно намагались проголосувати за порядок денний.
А от у БПП з цього приводу вигадали досить оригінальну теорію, мовляв, навіть якщо 226 голосів у коаліції немає, то це взагалі і не проблема.
"Якщо за бюджет країни голосують 270 депутатів, то це означає, що мінімум 270 людей сповідують ідеї, які підтримує коаліція. Класично – опозиція не голосує за бюджет. Відповідно, ті депутати, які не входять у ті 270 голосів, це і є опозиція", – спокійно заявив журналістам один із лідерів БПП Сергій Березенко.
І поки всі намагались зрозуміти, чи він, часом, не жартує, молодий депутат у своїх міркуваннях пішов ще далі.
"Вимога, щоб у двох фракціях (коаліції – УП) було 226 голосів, діє тільки для того, щоб можна було внести кандидатуру прем'єр міністра. На момент внесення кандидатури Гройсмана у двох фракціях було 227 голосів", – цілком серйозно заявив Березенко.
Коли ж за кілька хвилин після цього у кулуари вийшов глава фракції БПП Ігор Гринів, то стало зрозуміло, що така юридична еквілібристика не була вигадкою самого Березенка.
"Коаліція створюється депутатськими фракціями. Дві фракції її створили. Чи є більшість, чи немає, ви бачили на прикладі голосування за бюджет. 270 голосів. Щодо конкретних підписів і заяв, то я не є суб'єктом цієї інформації. Я її не знаю. Але коаліція існує", – фактично повторив слова свого молодшого колеги Гринів і повернувся у залу засідань.
У Конституції і справді про коаліцію написано лише, що вона має бути створена і повинна вносити кандидатуру прем'єра. Як коаліція функціонує мав би пояснити Регламент Ради, от тільки в чинній його редакції слово "коаліція" просто не зустрічається жодного разу.
І хоч у Конституції написано, що через 30 днів після розпаду коаліції парламент можна розпускати, але відсутність точних формулювань поки що дає БПП широчезне поле для маніпуляцій.
Хоча у президентській силі розуміють хиткість своєї позиції і залюбки прийняли б назад у коаліцію когось із її колишніх учасників.
"Ми звертаємось постійно до колег, які колись були у коаліції, це і Радикальна партія, і "Самопоміч", і навіть "Батьківщина", аби вони повертались і працювали, брали на себе відповідальність. Для кожного є місце роботи, для кожного буде запропонована комфортна зона відповідальності", – заявив журналістам Березенко.
Поки ж колишні союзники стороняться співпраці з коаліцією, проблеми виникли у нинішніх, хоч і неформальних, партнерів БПП і НФ. Група "Воля народу" також страждає від "міграції" депутатів.
У жовтні минулого року з групи вийшов депутат Юрій Шаповалов. Тоді ж про свій вихід з "Волі народу" заявив і депутат-утікач Олександр Онищенко. У грудні з групи пішов Віктор Розвадовський, і "Воля народу" опинилась у майже катастрофічній ситуації. У ній лишилось 17 депутатів, а щоб і далі існувати як групі, їх має бути мінімум 20.
Правда, коли справа дійшла до реального виходу депутатів, то почались "нюанси".
Наприклад, опальний олігарх-утікач Онищенко несподівано дав задній хід.
"Онищенко днями розмовляв з Парубієм і фактично кричав, що він ніякої заяви не писав. Хоча заяву принесли його помічники, правда, без підпису", – розповів УП співрозмовник з оточення спікера Ради.
А "одногрупник" Онищенка по "Волі народу" запевнив УП, що тому буде складно вийти з групи.
"Наскільки я пам'ятаю, то він має власноруч принести заяву спікеру. Сумніваюсь, що Онищенко для цього приїде в Україну", – розповів один із впливових депутатів "Волі народу".
На запитання ж, чи не бояться вони, що група розпадеться, співрозмовник УП розповів, що немає причин турбуватися.
"Розумієте, зараз зацікавлених у тому, щоб ми продовжували існувати як група, набагато більше ніж нас. Ну бо як ця влада працюватиме, якщо ми розпадемось. Це ж усі депутати розійдуться, і кожен хотітиме щось для себе окремо. Як вони працюватимуть, без нашої групи?", – розповідав він увечері понеділка.
А уже у вівторок вдень до "Волі народу" приєднався депутат Сергій Шахов, який був обраний в Раду фактично "під крилом" Адміністрації президента від партії "Наш край".
Як поділити Трампа?
Хоч як красномовно Сергій Березенко не запрошував колишніх партнерів повертатись до коаліції, вони туди аж ніяк не поспішають. Принаймні, Юлія Тимошенко точно.
Окрилена своїм вашингтонським успіхом лідерка "Батьківщини" на першому засіданні Ради після канікул виглядала по-бойовому. І хоч політтехнологи Банкової намагались збити ефект від поїздки Тимошенко натяками на "туалетну" історію, але факт залишився фактом – Тимошенко зустрілась з Трампом раніше за Порошенка.
І повернувшись із Вашингтона вона зажадала не багато не мало – відставки уряду Гройсмана. Правда, як звільняти Кабмін, у якого до квітня діє річний імунітет, Тимошенко не пояснила.
Крім того, лідерка "Батьківщини" вимагає і запровадження воєнного стану на Донбасі.
"Треба припинити, наче мантри, вимовляти АТО. Це не АТО! Це – війна! Треба нарешті припинити все це шахрайство і виконати 106 статтю Конституції та ввести воєнний стан в Донецькій та Луганській областях… Припиніть цей обман, і світ зрозуміє, що ми дійсно оцінили ці події як війну і почали захищатися", – зі звичним надривом у голосі виголошувала Тимошенко з трибуни Ради.
На такий крок вона вимагає піти після розмов з "американським істеблішментом", який, начебто, не вірить, що Україна стала жертвою агресії РФ.
Олег Ляшко, який нещодавно вимагав відновити ядерний потенціал України, у вівторок був більш стриманим, і навіть відставки уряду не вимагав. Навпаки, саме цього дня він мав розмову з Гройсманом щодо меморандуму МВФ, і той пообіцяв йому залучити "радикалів" до обговорення.
"Журналісти, агов. Де журналісти? Маю для вас ексклюзив", – кричав в кулуарах Ляшко після розмови з Гройсманом.
Коли ж журналісти УП почали жартома "допомагати" зібрати пресу вигуками "Ексклюзив. Кому ексклюзив? Недорого", Ляшко вмить спохмурнів.
"Це у вас недорого, у нас все дорого",– заявив лідер Радикальної партії. (Розповісти про розцінки "радикалів" могли б олігархи Сергій Льовочкін чи Рінат Ахметов, але у вівторок вони, на жаль, були недоступні для коментарів УП).
Під кінець робочого дня Ляшку довелося засмутися ще більше. Чи то в адміністрації Трампа не оцінили пост Ляшка, який назвав обрання нового президента "катастрофою", чи з якихось інших причин Ляшку анулювали новеньку десятирічну візу США. Тож піти шляхом Тимошенко і напряму поспілкуватись із американським істеблішментом, Ляшку нагода випаде нескоро.
Хоча сам він з цього приводу намагався не падати духом.
"Гуд бай, Америка! Приїду туди, коли українці оберуть мене своїм Президентом. А поки замість США їздитиму до наших людей, яким треба робота і гідне життя", – написав він у своєму Facebook.
Що стосується інших можливих союзників БПП і НФ, то тут теж ситуація непроста.
Фракція "Самопомочі" твердо стала на питання заборони торгівлі з окупованим Донбасом і підтримки "громадської блокади", яка триває з 26 січня. Навіть візуальних рухів у напрямку коаліції від цієї партії поки не спостерігається.
У президентському оточенні останнім часом певні надії на стабілізацію влади покладали на можливий розкол "Опозиційного блоку".
Група Ріната Ахметова, у якого останнім часом аж надто теплі стосунки з президентською командою, могла б стати тим цементуючим фактором, який би зробив коаліцію прогнозованою і керованою. Тим паче місце "патріотичного олігарха" після відставки Коломойського досі пустує.
От тільки "опозиціонери" надто давно разом, щоб так просто розійтись. Анонсований на 7 лютого розкол так і не відбувся. Спікери ОБ у вівторок в кулуарах Ради в один голос переконували журналістів, що їхня партія "єдина, як ніколи".
Єдиним, що помітно псувало цю "опозиційну ідилію, був позов компанії Фірташа-Льовочкіна проти Ахметова у справі боргу за Укртелеком. 760 мільйонів доларів здатні посварити навіть найвідданіших політичних союзників.
Але поки що надбати нових союзників чинній владі ніяк не вдається. Надто вже обмежене поле для політичних маневрів.
Партія Тарути
Хоча на цьому полі зовсім скоро можуть з'явитися цілком серйозні нові гравці. Колись близький до Ахметова Сергій Тарута, схоже, втомився від ролі пересічного депутата.
Минулого року українські олігархи кілька разів зустрічалися за закритими дверима в готелі "Хайят". Ініціатором цих зустрічей тоді був саме Тарута.
В "Хайят" приїжджали Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Василь Хмельницький, Юрій Косюк, Олег Бахматюк та представники інших великих бізнесменів.
Як повідомляв Сергій Лещенко, який опублікував цю інформацію, частина учасників тих зустрічей на чолі з Тарутою виступала з ініціативою створення нової партії.
У свою чергу Пінчук та Хмельницький говорили, що за допомогою партій неможливо нічого добитися.
Попри це за рік Сергій Тарута не відмовився від своєї ідеї і готується створити власну партію.
Джерела "Української правди", які брали участь у переговорах з колишнім губернатором Донеччини, розповідають, що презентація цього проекту відбудеться уже на початку березня.
Поки що партія не має назви, але вже відомо, що ідеологічно вона буде орієнтуватись на американських "республіканців".
Колегами Тарути планують стати засновник ТМ "Моршинська" Микола Кміть та голова правління корпорації "Сварог Вест Груп" Андрій Гордійчук.
"Найбільша проблема Тарути, що він оточив себе людьми, які нашіптують йому про його геніальність", – зізнається один з депутатів.
Політик і справді провів "ротацію в своїх лавах". Як розповідають в оточенні Тарути, з ним тепер працюють колишні консультанти покійного російського олігарха Бориса Березовського Анатолій Моткін та Михайло Шейтельман.
Сам Тарута не підтвердив і не спростував УП інформацію про створення партії.
"Розмови постійно відбуваються, що треба об'єднуватися. Не тільки з Андрієм (Кміть) чи Миколою (Гордійчук), а багато з ким розмовляємо", – сказав він.
Новий політичний сезон ставить перед владою і опозицією, по суті, старі питання.
В умовах загальної недовіри і хронічного браку стабільних голосів коаліція БПП і НФ намагається знайти собі сталих і надійних союзників. Бо одна річ мати на папері 230 голосів, і зовсім інша – зібрати їх в залі.
Якщо ж ціна цих голосів буде хоч приблизно така, як постійно згадуваному тепер голосуванні за бюджет, то країна такої влади просто не потягне. Аж надто дороге це "задоволення".
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
