Поки що без хепі-енду: історія однієї інвалідності

Правозахисна Група «СІЧ» відстоює права переселенця, який майже 20 років працював у шкідливих умовах, а нині не може підтвердити власну інвалідність через… війну, повідомляється на сайті Гельсінської спілки з прав людини.

Трудовий шлях Миколи Петровича не відрізняється від тисячі інших доль робітників шахтарського регіону. Після закінчення навчання – на шахту, потім на шкідливу роботу, потім по лікарнях. І все пройшло би як зазвичай, якби не війна.

Микола Петрович має 26 з половиною років трудового стажу, з них 18 – у шкідливих умовах. Через тяжкі умови праці в 1999 році він звернувся за допомогою до лікарні у м. Торез і з тих пір регулярно лікується. Проблеми, як і в більшості шахтарів – з легенями через пил і спиною через постійне підняття і переміщення ваги. Надалі схема мала би бути простою і відпрацьованою: Микола Петрович проходить обстеження, захворювання визнають професійним, на підприємстві проводять обстеження, під час якого підтверджуються дані про шкідливі умови праці, далі документи збираються докупи і визнається інвалідність, зумовлена виробничими факторами. І так воно було б і зараз, якби не війна.

З 2015 року Микола Петрович проживає на території Дніпропетровської області і має статус внутрішньо переміщеної особи, а підприємство, на якому він працював, ОП Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит», залишилося, як можна зрозуміти з назви, в тимчасово окупованому Торезі. Про початок процедури отримання інвалідності з професійних причин Микола Петрович, згідно інструкції, повідомив Обласний фонд соціального страхування, Дніпропетровську ОКЛ, Головне управляння Держпраці, Директора ВП Шахта «Прогрес», ДП «Торезантрацит».

От що про це думає Управляння Держпраці у Дніпропетровській області: «…розслідування причин виникнення професійних захворювань працівників підприємств, які зареєстровані на тимчасово непідконтрольній території, здійснюють свою діяльність на цій території та не перереєструвались на територію, підконтрольну українській владі наразі залишається неможливим, оскільки відсутні умови для створення комісії з розслідування, отримання необхідних матеріалів та проведення засідання комісії безпосередньо на підприємстві з дотриманням вимог Постанови №1232, що відповідно унеможливлює складання Акту за формою П-4 діючими нормативно-правовими актами не передбачено.

Отже, враховуючи вищезазначене, розслідування причин виникнення професійних захворювань працівників підприємств, які зареєстровані на тимчасово непідконтрольній території, здійснюють свою діяльність на цій території та не перереєструвалися на територію, підконтрольну українській владі може бути проведено лише після звільнення тимчасово окупованої території.»

Державна служба України з питань праці цілковито згодна зі своїми регіональними колегами і вважає, що «не має правових підстав для проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання у Бугайова М.П.»

З цим готові були б погодитися і юристи Правозахисної Групи «СІЧ», якби не одне «але». Безумовно, Управління Держпраці в Дніпропетровській області не має проводити таке розслідування і взагалі брати на себе зобов’язання щодо іншого регіону, але хтось же має? Оптимістична відповідь «після звільнення тимчасово окупованої території» з оглядкою на динаміку «звільнення» не дає ніякого натяку на приблизний термін проведення експертизи факторів виробництва, що, у свою чергу, гальмує отримання Миколою Петровичем інвалідності, що, у свою чергу, не дає йому можливості отримувати необхідне лікування і добряче вкорочує віку хворій людині.

ГО «ПГ «СІЧ» в інтересах Миколи Петровича звернулася до Управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області щодо створення перешкод і неможливості надати необхідні документи (не з вини клієнта) для отримання соціальних виплат у зв’язку із профзахворюванням, але дирекція Фонду не знайшла законних підстав для призначення страхових виплат Бугайову М. П.

Оскільки законодавством наразі не передбачені взагалі правовідносини з непідконтрольними територіями, а трудового законодавства тим паче не торкалася рука юриста, правозахисники ГО «ПГ «СІЧ» подали заяву до суду в інтересах Миколи Петровича про встановлення факту професійного захворювання на виробництві ОП ШАХТА «ПРОГРЕС» ДП «ТОРЕЗАНТРАЦИТ».

Правозахисники діють, спираючись на чинне законодавство України, яке передбачає саме таку процедуру встановлення спірних фактів, а саме:

• згідно п.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення;
• п.2 ст.257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання;
• Ч.9 ст.8 ЦПК України, де зазначено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Оскільки встановити факт професійного захворювання, маючи статистику і дані управлінь охорони праці за довоєнний період, технічно не вдається, діятимемо через судову систему. А як інакше?

Заяву складено, папери подано, Микола Петрович продовжує лікуватися без допомоги держави, працюючи на яку він і втратив здоров’я. В історії Правозахисної Групи «СІЧ» це поки що перша така справа, тож торуватимемо прецедентну стежку для інших позивачів.

У разі хепі-енду обов’язково повідомимо. У разі не-хепі-енду – повідомимо також, але тільки Європейський суд з прав людини.