“Netflix” повинен вибачитися? Міністр культури України скаржиться на кінострічку

Оскільки сьогодні, 28 грудня, у світі святкують Міжнародний день кіно, наступний текст присвятимо цій події.

В українському культурному просторі – чергова бурхлива публічна дискусія. Привід для неї дав не багато, не мало, як сам міністр культури Олександр Ткаченко. 24 грудня чиновник у своєму телеграм-каналі опублікував досить емоційний пост, де висловив стурбованість стереотипами, якими, на його думку, оперують деякі західні платформи мас-культури, зображуючи українців. Зокрема, йшлося про один із фрагментів нового сезону телесеріалу "Емілі в Парижі" американської компанії "Netflix". Ткаченко на початку свого висловлювання пояснив, що перший сезон цього продукту йому особисто сподобався, і він вважав його до певного часу непоганим розважальним серіалом. Проте, за словами міністра, у нових серіях творці фільму представили "карикатурний образ українки, який є неприйнятним". І навіть більше - образливим.

Також Олександр Ткаченко пояснює, що європейці та американці мали б знати про таких відомих діячів української культури та спорту, як диригентка Оксана Линів, співачка Джамала, тенісистка Еліна Світоліна, дизайнерка Віта Кін. А фахівці самого “Netflix” добре знайомі з Україною, бо, зокрема, більшість вулиць Парижа у фільмі “Останній найманець” знімали у Києві.

На закінчення глава відомства стверджує, що лист із претензіями вже відправлено до компанії. Судячи з усього, Ткаченко чекає, коли “Netflix” виступить з заявою у відповідь і вибачиться за скоєне. Зазначимо, що на 28 грудня про якусь реакцію компанії на стривоженість українського міністра відомо не було.

Як часто буває в таких конфліктних ситуаціях, думки українців щодо цього питання розділилися. Наприклад, запорізький блогер, драматург та поет Олесь Барліг на своїй сторінці у Фейсбуці позицію Міністра підтримав. Щобільше: Барліг бачить у проєктах американської компанії горезвісну "руку Кремля".

Деякі передплатники, втім, з такими далекосяжними висновками, а також із початковою аргументацією Олександра Ткаченка не погодилися. Вони вважають, що образ “поганого” українця в тому чи іншому творі мистецтва зовсім не означає твердження, що поганою є сама нація. Зрештою, якщо говорити конкретно про кінематограф, то за багато років на екрани вийшли тонни фільмів, в яких у негативному світлі демонструються представники різних національностей. А, наприклад, у фільмах про Другу світову війну німецькі нацисти здебільшого постають жорстокими, кровожерливими, цинічними чудовиськами, що, безумовно, має під собою вагомі підстави. Окремі винятки із цього ряду персонажів існують у таких стрічках не більше, ніж в рамках статистичної похибки. Але ж це зовсім не означає, що творці фільмів про Другу світову хочуть навіяти глядачеві явно негативний стереотип про всіх німців.

Якщо вже на те пішло, то, як кажуть, у стаді ягнят не без козлищ: цілком логічно припустити, що зустрічаються і українці, і українки, які за кордоном можуть поцупити те, що погано лежить, люблять “халяву” і справді бояться бути депортованими. Залишається лише з'ясувати, чи зобразили творці нетфліксівського серіалу “негативну” українку як приклад такого собі збірного образу жінок зі Східної Європи, або ж у цьому випадку національність  героїні для них не мала значення. Очевидно,  визначити це, швидше за все, можуть лише відповідні експерти. 

Деякий подив, втім, викликає реакція на фільм саме офіційної посадової особи, представника українського уряду. Адже "Netflix" - приватна фірма, і не зовсім зрозуміло, що ця компанія має зробити з такими заявами від міністрів інших країн. Як уже було сказано – вибачитись? Зняти фільм із показу? “Поліпшити” образи українців у подальших серіях “Емілі у Парижі”? 

Дивно й те, що аж цілий міністр звертає увагу на уривки із серіалу, яких один лише “Netflix” щороку випускає десятки, якщо не сотні (так, у 2016 році компанія 

випустила у світ 126 оригінальних фільмів та серіалів - більше, ніж будь-який мережевий чи кабельний канал у світі)? Чи не є подібна прискіпливість прикладом того самого знаменитого комплексу меншовартості, який, на жаль, іноді (і часто небезпідставно) приписують українцям?

І так - обурення кіношною фігурою українки-злодійки, яка взагалі-то "працює" по-дрібному, якось особливо резонує з незліченними фактами тотальної, безпросвітної корупції, що панує в нашій країні вже багато років. Пані та панове, якщо ви не в курсі, то в нас чиновники, депутати та інші “діячі” з верхів суспільства обкрадають рідний народ на мільярди! А ви нам - про українку в кіно…

P.S. В Україні, на відміну від багатьох кінострічок останніх років, великий успіх у глядачів має комедійна франшиза “Скажене весілля”, яка навіть збирає в кінозалах непоганий прибуток. Так ось: у третій частині цього блокбастера один із персонажів прагне завадити весіллю доньки, бо її наречений - афроамериканець. Крім того, батько нареченої обзиває нареченого "Едді Мерфі", а ще одного героя фільму кличе "чурчхелою" через його кавказьке походження. І - нічого, як бачимо, кінотворцям подібні расистські "фортелі" цілком собі сходять з рук. І навіть жоден міністр не обурився.