У понеділок, 19 березня, у Києві відбулася акція під назвою «Невидимі виборці». Її учасники вимагали ухвалити закон про надання права голосувати на місцевих виборах внутрішньо переміщеним особам.
Зараз вони позбавлені права обирати місцеву владу. Як можна організувати їхнє голосування? Чому закон вже рік не приймається? Чи є ризики? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли голова Комітету виборців України Олексій Кошель та експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.
– Є законопроект щодо права голосу на місцевих виборах внутрішньо переміщених осіб, який вже рік лежить у комітетах і не розглядається. Що має змінитися?
Олексій Кошель: Сьогодні є три категорії громадян, для яких питання повноцінного отримання виборчих прав дуже актуально: внутрішньо переміщені особи, внутрішньо трудові мігранти та трудові мігранти, які перебувають у країнах ЄС.
– Наприклад, житель Чернігова може поїхати фізично проголосувати, на відміну від жителя Донецька?
Олексій Кошель: Так. Але практично це зробити досить складно. Законом пропонується врегулювати це питання шляхом можливості внесення змін до реєстру виборців. Кожен з внутрішньо переміщених осіб може подати заяву, щоб бути включеним до виборчого реєстру за місцем свого фактичного проживання.
– Зараз членом громади є людина, яка має штамп реєстрації?
Олексій Кошель: Так. Пострадянський інститут прописки працює. У законопроекті пропонується внести зміни до кількох законів і дозволити внутрішньо переміщеним особам бути включеними до реєстру виборців за місцем фактичного проживання. Для них це вирішує тільки одну проблему – питання права голосу. Але є ще десяток інших проблем, наприклад, оформлення пенсії, отримання медичного забезпечення.
На моє переконання, є значно простіший варіант, який навіть не потребує законодавчого регулювання – декларативний механізм реєстрації через внесення змін до постанов Кабінету міністрів України.
Якщо внутрішньо переміщена особа винаймає квартиру або проживає у гуртожитку, або деінде, вона декларує свою фактичну адресу. Таким чином вона отримує повноцінну реєстрацію і може працювати, реалізовувати себе як представник цієї громади.
– Олександре, як взагалі ситуація, що ця категорія населення не має права голосу, впливає на українське політичне поле, на життя країни? Це взагалі варто уваги?
Олександр Солонтай: Мова йде про понад мільйон людей, які не мають права голосу в України. Серед цього мільйона людей приблизно 100–150 тисяч – дуже активні люди, які не просто перетинають кордон туди-назад і живуть на два світи.
Вони покинули Крим, Севастополь, частину Донецької та Луганської областей у зв’язку з тим, що їм там загрожувала фізична небезпека. Вони займали проактивну проукраїнську позицію. Попри те, що вони стали переселенцями, вони тут продовжують бути активними. Вони почали життя заново на вільній частині України. Влада боїться цих людей.
– А місцеві громади бояться цих людей? Якщо подивитися на стереотипи, які існують, наприклад, що «ці люди приведуть до влади шапкокрада», як пишуть у коментарях до ефіру.
Олександр Солонтай: Перший аспект: у жодній громаді ці люди не становлять суттєвої кількості, щоб вплинути на результати виборів. Мова йде про те, що на національному рівні, на парламентських виборах влада боїться цих людей.
Другий аспект: влада виявилась не готова й неспроможна вирішувати питання стратегії Криму й Донбасу, а це питання просто потрапило у перелік цих питань.
Третій аспект проблеми, на мою думку, – це ставлення до цих людей. Кілька років тому могли бути ілюзії, що, можливо, вони повернуться на ці території. Зараз зрозуміло, що ні.
Вже виникли абсурдні ситуації, коли переселенці обираються депутатами місцевих рад, обираються в органи самоврядування, а проголосувати не мають права.
– Ви висловили тезу про повернення переселенців. Петро Порошенко нещодавно заявив, що стратегічною метою України є повернення переселенців у міця їхнього постійного проживання:
«Люди інтегруються у нових умовах життя, діти ходять до школи, знайдено місце роботи, знайдено місце для життя. Але у нас інша мета. Люди, які не отруєні російською пропагандою, незалежно від їхньої симпатії та антипатії, повинні повернутися на звільнений Донбас і бути тим якорем, який тримає Донбас в Україні. Тому я ставлю завдання регіональним керівникам, щоб ми робили все можливе, аби ми не забирали у переселенців бажання та право повернутися на Донбас».
Чи не позбавить виборче право нині окупований Донбас у майбутньому цього українського виборця?
Олександр Солонтай: Якщо Порошенко реально у це вірить, а не просто заявляє, то він помиляється. В основному переселенці не будуть повертатися на окуповані території навіть після звільнення окупованих територій.
Якщо Порошенко дійсно хоче, щоб якась частина людей повернулася на Донбас управлінцями, їх вже потрібно для цього готувати. А якщо за цим стоїть небажання повертати виборче право цим людям, то це знущання з конституційного права громадян.
– Ми запитали у місцевих жителів Маріуполя, міста, яке прийняло близько 60 тисяч переселенців, чи готові вони дати право внутрішньо переміщеним особам обирати владу у місті. Відповіді були доволі позитивними. Але за даними Інституту соціології НАН України за 2017 рік, по Україні менше від половини респондентів відповіли, що готові.
Олексій Кошель: Ми все одно сподіваємось, що Донбас буде звільнений, що принаймні частина переселенців повернеться у свої домівки й зможе проголосувати на місцевих виборах на Донбасі.
Але український виборець має один голос на виборах до місцевої ради, і він має вирішити для себе, де саме голосує: на виборах у Бородянці чи на виборах у Донецьку.
Мені здається, є певна спекуляція у питанні голосування переселенців. Зараз треба говорити не про те, щоб дати їм право голосу на місцевих виборах, а щоб максимально інтегрувати їх у місцеві громади. Дати їм можливість реєстрації для того, щоб вони автоматично отримали не лише виборче право, а вирішення питання поліклінік, пенсій, допомоги при народженні дитини.
Олександр Солонтай: Є ще один важливий момент. Тему порушили у контексті місцевих виборів, але насправді переселенці позбавлені ще другого бюлетеня до Верховної Ради – у мажоритарні округи.
Коли внутрішньо переміщені особи змінюють виборчу адресу на час голосування на парламентські вибори, їм дають можливість голосувати до Верховної Ради лише за партійним списком, але не обирати конкретного народного депутата по цій території.
– Повернімося до механізму здійснення цього голосування за всіма можливими сценаріями. Чи є ризик, що поїдуть голосувати люди, які фактично не є переселенцями, проживають на окупованій території, але мають довідку?
Олександр Солонтай: Теоретично таке уявити можна, але ніхто не вимагає таких законодавчих змін. Запобіжники проти цих речей виставлені вже дуже давно. Після 2004 року, коли вперше застосовували таку масову схему фальсифікації виборів. Вона ліквідовується на усіх етапах.
Це можна буде перевірити за допомогою місця реєстрації, також що людина має попередньо реєструватися у базі реєстру виборців перед тим, як з’являтися на виборчу дільницю, фізично з’являтися у реєстратора, запобіжників дуже багато.