Чверть століття тому Литва, Латвія та Естонія здобули незалежність і пішли своїми шляхами, проте незабаром Естонія виділилася: естонці не пустили до влади колишніх комуністів, але не забули про старі традиції.
Одна з них – обов'язкова військова служба. Служать усі, і на відміну від Литви, ця система призову не імітувалась, від неї не відмовлялися. В Естонії служить і син президента, і сини відомих політиків і сини бізнесменів, а на держслужбі працюють усі ті, хто відбув службу в армії, не інакше.
Щоправда, альтернатива, яку обирають тисячі естонців, не менш престижна. Естонська Ліга оборони, або Kaitseliit, у якій більше 13 тисяч активних членів, а разом з дочірніми організаціями – це добровольче формування об'єднує майже 21 тисяч чоловік. Її члени беруть участь і в громадській діяльності, і в обороні країни. Вони носять таку ж уніформу, що і військові, також вони мають службову зброю.
На відміну від Союзу стрільців Литви, члени Kaitseliit можуть тримати вдома зброю. На випадок війни, Ліга оборони зможе швидко мобілізувати свої потужності.
У Литві зброю бояться довірити навіть військовим добровольчих сил МО. А в Естонії члени Ліги оборони можуть зберігати у себе вдома в сейфах найрізноманітнішу зброю. Це дозволено вже більше 20 років, у Литві на цю тему тільки-но почали обережно дискутувати.
"Це підготовлені, патріотично налаштовані люди. Як їм можна не довіряти?", – поставив риторичне запитання голова Kaitseliit, генерал Мєеліс Кийлі.
- По-перше, тим, що вона створена для оборони Естонії, це очевидна відмінність. Важливо наголосити, що ми не створювали нової структури. Ми відновили те, що було до Другої світової війни. Від Спілки стрільців нас відрізняє головне завдання – оборона території.
- Так, це одна з гарних традицій, що існували й до війни. Водночас всі члени Ліги оборони – відмінно підготовлені патріоти, громадяни, хіба ми можемо їм не довіряти? Вони мають зброю від самого відновлення незалежності. Звісно, тоді спершу бували різні інциденти, але небагато. Останнім часом нічого такого не відбувалося взагалі, один такий випадок трапився 10 років тому.
Точну кількість членів ЛО, у яких вдома є зброя, засекречена. Але можу сказати, що приблизно 70% тримають зброю вдома.
- З тих чи інших причин, вони не можуть зберігати зброю вдома і про це самі повідомляють. Треба розуміти, що зберігання зброї вдома пов'язане з великою небезпекою. Якщо працюєш за кордоном, багато подорожуєш, мало буваєш вдома, важко тримати вдома зброю. Це вибір самих членів, однак командування зацікавлене в тому, щоб зброя була в якомога більшої кількості підлеглих.
- І амуніцію також – припаси на один день, тобто 4 комплекти (120 патронів для стандартного автоматичного GL, ізраїльського Galil або 80 патронів до Ak-4 великого калібру, який використовують і литовські добровольці), якщо мовиться про автомати.
- Дійсно. Дехто тримає кулемети з амуніцією, але мало хто. Є такі, хто вдома зберігає протитанкові гранатомети (в Литовській армії також використовують протитанковий гранатомет 84 мм калібру Carl Gustav). Звичайно, все це має зберігатися у безпеці, для цього є спеціальні сейфи, якими командування забезпечує своїх підлеглих. Загалом з бюджету на оборону ми отримуємо 8%, тому грошей на сейфи нам вистачає.
- Той ваш дурник просто допустився помилки, напевно, з необачності. Помилки трапляються. Але у нас в Естонії кожен, хто склав іспити, може зберігати вдома зареєстровану в поліції зброю – і таких багато. Наприклад, мисливці зберігають загалом 25 тисяч одиниць зброї. Скажіть, яка різниця між ними і членами ЛО?
Звичайно, треба скласти іспити. Люди мають бути підготовлені психологічно, повинні знати закони. Все це пильно контролюють командувачі ЛО на рівні регіонів.