Як в селі відроджують гідність
Зеленопідська об’єднана територіальна громади - одна з найзаможніших не тільки на Херсонщини, а й і в Україні. Після останніх кількох десятиліть занепаду та екстреного латання дірок люди відчули, нарешті, значні зміни на краще.
Місцеві мешканці впевнені, що «головний двигун прогресу» у них - голова громади, Галина Павлівна Лобунько.
Зволікання - втрачені можливості
Галину Лобунько, медика за освітою, у 2002 році обрали головою тоді ще Червоного Перекопу (під час декомунізації село перейменували в Зелений Під). З тих пір вона завжди і всюди намагалася захистити інтереси односельців. Але бюджет був жалюгідним, тож проблеми тільки накопичувалися. Тож як тільки почалася децентралізація, Галина Павлівна разом з депутатами та членами виконкому одразу почали спонукати сусідні села до створення об’єднаної територіальної громади.
- За перспективним планом, ми мали об’єднатися з Розелюксембурзькою сільрадою (зараз с. Федорівка), - згадує голова Зеленопідської ОТГ. - Але скільки ми туди не їздили, скільки не «стукалися», там ніяк не могли вирішити - чи потрібно їм об’єднання, чи ні. Через це, вважаю, ми марно згаяли цілий рік, втратили 10 мільйонів державної субвенції, які б вже тоді можна було використати для розвитку. Отже, пішли в інші села, до кожної домівки, до кожної місцевої родини, розповідали про нові можливості, які надає об’єднання, переконували. Мене питали, чи не боюся я втратити своє крісло. А мені вже все одно було - виберуть знову чи ні: наші села загнали в такий глухий кут, так занедбали, що іншого виходу просто не було.
Нещодавно мешканці Федорівки та інших населених пунктів, що входять до складу цієї сільради, приїжджали до Зеленопідської ОТГ подивитися, як люди стали жити там після об’єднання. Поїздку організувало Херсонське регіональне відділення Асоціації міст України в рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» ПУЛЬС.
Побачене федорівців - шокувало. Саме так прокоментували візитери свої враження та навіть питали одне одного: «Чому у нас не так?!»
А коли спитали Галину Павлівну, що вона рекомендує, що порадить, та відповіла твердо:
- Об’єднуватися. Чесно скажу, мені все одно, до кого ви приєднаєтеся. Але дивіться: коли ми приходили до вас з пропозицією, ви були багатшими. Якщо б ми тоді з вами об’єдналися, стали б ще заможнішими. Адже тоді громада налічувала б більше 5 тисяч мешканців, а багато проектів розраховано саме на такі великі громади. Ми - маленька, у нас лише 4,4 тисячі людей, ми в таких проектах брати участь не можемо. Але все одно живемо тепер набагато краще, ніж ви. Тому, якщо хочете приєднатися до нас, ми приймемо. Але думайте швидко, бо нам доведеться вас до свого рівня «підтягувати». Чим далі будете зволікати - тим більшою буде прірва. І зрозумійте: не прийде хтось з вулиці і не почне робити реформи за вас. Це - ваш вибір, ваше життя.
"Святая святих", бухгалтерія громади, працює за принципом евпропейського "відкритого офісу". Умови для роботи - найсучасніші.
Було дуже страшно
Згадуючи перші дні на посаді голови ОТГ, Галина Павлівна зізнається: ніколи нічого в житті не боялася, а тут стало не просто страшно, а дуже страшно:
- Нам дісталися руїни, величезна купа проблем, що накопичилися в селах. Не знали за що «хапатися» в першу чергу. Та навіть весь наш досвід треба було відкинути. Раніше було як: поїхали в район, отримали завдання, а вже на місці ми могли його й не виконати. А тут треба самостійно приймати рішення, які мають вдовольняти потреби наших людей. Відповідати за те, що затвердила сільрада, й виконувати все, що прийняли.
Втім, найтяжчим в той час виявилося інше: відстояти землі. Розпоряджався ними держгеокадастр. Тож ділянки почали віддавати людям, які не проживають на території громади, переважно жителям Херсона та Каховки. А люди, які мешкають на території ОТГ, залишалися без землі.
- Ми досі не знаємо, кому належать 300 гектарів. Я тоді буквально вибивала двері обласного управління, щоб відстояти землі. Мене виштовхували, а я - назад, - каже Галина Лобунько. - Благала, молила, кричала, але відвоювала 400 гектарів. І ми дуже зраділи, коли дізналися, що об'єднаній громаді буде передана земля. Це ж наш потенціал. Тепер будь-яке погодження на земельну ділянку відбувається через рішення громади. У нас є підготовлена територія для розташування сонячних батарей. Є ще інвестиційні земельні ділянки під спорудження таких батарей. Ми можемо надати земельні ділянки під паркінги, під склади – пропонуємо різні площі.
Як громада заспівала
Зеленопідська громада об’єднала 10 населених пунктів: Зелений Під, Калинівку, Петропавлівку, Подівку, Просторне, Зелену Рубанівку, Архангельську Слободу, Вільну Україну, Дмитрівку та Діброву.
Тепер у кожному, навіть найменшому селі громади, працюють будинки культури, де проходять спільні свята. І люди дуже пишаються своїми співучими колективами. Особливо - чоловічим ансамблем «Соколи», який складається з депутатів і членів виконкому. Але так було не завжди.
- Як мене вперше обрали сільським головою Червоного Перекопу, - розповідає Галина Павлівна, - свята проходили, чесно кажучи, дуже нудно. Ніхто до нас з концертами не приїжджав, бо «на культуру» грошей завжди бракувало. Тож виходила якась одна людина на сцену в клубі, та щось грала або співала. І все. А я дуже люблю, коли люди і концерти яскраві, коли співають разом. Тож стала вмовляти всіх знайомих, щоб самим створити ансамбль та виступати в клубі. Довго впиралися, ніяковіли, казали що голосу-слуху немає... Першими не витримали, «піддалися» наші чоловіки-депутати, заспівали. За ними вже жінки підтяглися, а потім й діти.
На час об’єднання громади всі місцеві будинки культури в селах були майже зруйновані. Найгірша ситуація склалася в Зеленій Рубанівці, де мешкає менше 100 чоловік. Районна влада не вважала за потрібним її утримувати, адже людей в селі майже немає.
- Коли ми приїхали вперше й поглянули на їхній будинок культури, були питання – чи не легше збудувати новий, – розповідає Галина Лобунько. – Все зруйноване, все у смітті, по кутках птахи звили собі гнізда, ні вікон, ні дверей. А в глядацькій залі, біля сцени… пустило коріння… дерево. Але порадившись з місцевими, вирішили відновлювати приміщення.
Тепер тут краще, ніж в будинках культури обласного центру. Люди збираються в гуртки за інтересами. Відновили традицію проводити День села. Коли його вперше організовували, керівництво громади сумнівалося, що люди прийдуть. Але виявилося, для багатьох це стало справжнім святом та приводом для теплої зустрічі.
До речі, на святкування Дня села запрошують всю громаду, виступають з концертами, накривають столи та пригощають всіх, особливо ветеранів. У кожному населеному пункті це свято має свою дату, наприклад, у Петропавлівці - на день апостолів Петра й Павла, у Дмитрівці – на Дмитрія. І людям так сподобалося збиратися разом, що тепер святкують в клубах всі державні і недержавні свята.
Гроші за лінь не платять
Але після ремонту та реставрації один будинок культури залишився без своєї завідуючої, вона звільнилася. Чому? Як пояснює голова громади, людина звикла отримувати за посаду зарплатню та нічого не робити, адже будинок був в аварійному стані. А коли відремонтували - від неї стали вимагати роботи.
- На жаль, більшість наших людей звикла працювати по-старому. Або взагалі працювати не хочуть, стають на облік в Центр зайнятості, та отримують виплати по безробіттю. А так нам вже не підходить. Ми націлені на роботу. Кажучи «ми», я маю на увазі абсолютно весь апарат сільської ради. З власного досвіду скажу – реформування залежить від того, наскільки захоче сама сільська рада щось змінювати. Тож активно шукаємо нових спеціалістів. Вакансій багато.
Як заманити фахівця
Зокрема, зараз громада шукає водія. Придбали третій шкільний автобус, але водія знайти на нього не можуть.
На фото: зліва Галина Лобунько.
Цікаво, як Галина Лобунько використовує будь яку можливість, щоб заохотити людей та знайти для громади потрібне. Коли дізналася, що серед візитерів з Федорівки є професіонал необхідної категорії (до водіїв шкільних автобусів - доволі жорсткі вимоги), одразу запропонувала йому перейти працювати до них. Тим більш, що він народився та закінчив колись школу в одному з сіл, що увійшло до Зеленопідської ОТГ, тут живуть його родичі та друзі. Проте з’ясувалося, що працювати водієм шкільного автобуса не вигідно. Дуже висока відповідальність, адже пасажири - дітки. Їх кожного треба забрати з дому, доставити до школи, та повернути після навчання цілим і не ушкодженим. І відлучатися з роботи цілий день не можна. А зарплатня всього десь 2,5 тисяч гривень. Але голова ОТГ на цю тираду лукаво посміхнулася: то така зарплата коли школа на балансі районного відділку освіти. Там не можуть ставку підняти, але громада може доплачувати надбавку за категорію, і яку - сама вирішує…
До речі, мабуть саме так, своєю наполегливістю і щирістю, заманила Галина Павлівна до громади педіатра. Познайомилася з лікаркою в поїзді: їхали в одному купе, розговорилися. Голова громади одразу запропонувала зарплатню о 10 тисяч гривень, це - «для початку». І пообіцяла придбати для фахівця будинок. Але жіночка все життя провела в місті, довго не вірила, що в селі теж можна комфортно жити та працювати. Та коли приїхала подивиться, куди її запрошують, - так сподобалося, що більше не вагалася.
- Нам досі дуже потрібні лікарі, інші медичні працівники, вчителі, - каже Галина Лобунько. - Ми б зробили обидві реформи, і освітянську, і медичну, але як – без фахівців? Це наша слабкість, наш мінус, я вважаю. Ми пропонуємо роботу всюди, де є можливість. Даємо оголошення в Інтернеті, на різних сайтах, підключили до справи знайомих з інших областей. Люди мають отримувати якісні послуги. Ми пропонуємо гідну зарплатню й комфортні умови праці, ми забезпечимо всім обладнанням, що необхідно для якісної роботи, забезпечимо житлом. Звертайтеся, ми дуже чекаємо! Контактна інформація: е-mail: [email protected] , тел. 0553690130, 0660136147- Галина Павлівна.
Останні «штрихи»
У всіх селах громади, у всіх офіційних закладах (будинках культури, фельдшерсько-акушерських пунктах, бібліотеках, школах, офісах старост, в приміщенні поліцейської станції, сільраді та ін.) - завжди є якісний Інтернет та вільний для всіх доступ до Wi-Fi.
Буквально на днях Зеленопідська сільська рада територіальної громади пройшла перший етап відбору проекту «Е-Рішення для громад». Бажання взяти участь в проекті виявили майже 300 громад із 23 областей України, серед яких 51 місто обласного значення. Адже мета програми - впровадження ІТ технологій та прийняття управлінських рішень на основі актуальних даних та прогнозів. Але організатори відберуть тільки 50 громад.
У громади є своя сторінка в Фейсбуці, де Галина Лобунько - активний дописувач. І будь хто може сам почитати, скільки слів подяки їй висловлюють.
Галину Лобунько нагороджено орденом "Берегиня країни". Цією нагородою вшановують жінок, які возвеличують країну, множать її здобутки, вражають шляхетністю і милосердям.
Нещодавно голова Зеленопідської ОТГ нагороджена орденом «Єдність і слава», почесною грамотою та Книгою пошани проекту «Нас єднає Україна».
Але вона категорично стверджує:
- Це не мій здобуток, а всієї нашої дружної і працьовитої командиі. Все, що маємо зараз, – це результат спільної праці, кожен доклав зусиль.
P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Права людини і місцева демократія» за фінансової підтримки Національного Фонду на підтримку демократії (NED). Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я».
Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Національного Фонду на підтримку демократії.
P.P.S. Безоплатну юридичну консультацію можна отримати в Громадській приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського (колишня Фрунзе), 2, оф. 19. Особистий прийом: вівторок з 10.00 до 15.00. Тел. (0552) 49 60 03, (066) 790 90 21.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
