Сільське місто: складнощі перехідного періоду
- Ми об’єдналися неправильно, - такими словами зустріли редакцію «Вгору» жителі смт. Брилівка, яке два з половиною роки тому увійшло до складу Виноградівської об’єднаної територіальної громади.
«Неправильність» виявилася в одному - центр мав бути не в селі Виноградовому, а саме в Брилівці. На це у місцевих декілька аргументів. По-перше, Брилівка - транспортний вузол: автодорожний та залізничний. По-друге, на їх думку, Брилівка й територіально розташована в центрі громади. А по-третє - «статус» їх населеного пункту вищий, бо це селище міського типу. До того ж - селище комфортно облаштоване, всі дорогі асфальтовані, є гарні, великі як для сільських пунктів заклади. Наприклад, - своя лікарня, Будинок культури із залом на 250 місць, школа на 1167 учнів.
Однак, як каже виконуюча обов’язки старости Інна Георгіївна Медведєва, саме статус й «підвів» смт. Брилівку:
- Як тільки розпочався процес децентралізації, ми почали їздити по навколишніх селах, пропонували з нами об’єднатися, - згадує Інна Георгіївна, яка на той час була головою місцевої ради. - Це був єдиний шанс врятувати інфраструктуру, соціально-культурну сферу, отримати додаткові фінансові ресурси, щоб наші заклади працювали. Але об’єднуватися з нами ніхто не хотів. Справа у тому, що Брилівка - селище міського типу, тобто відноситься до міських населених пунктів і, відповідно до законодавства про добровільне об’єднання, ми не отримуємо ту інфраструктурну субвенцію, яка надається селам та селищам. До того ж, великих доходів саме Брилівка теж не отримує. Всі розуміли, що з нами доведеться ділитися коштами. І хто б щоб не казав, якби воно не проходило, а наше селище від об’єднання - виграло.
Інна Медведєва.
Туга за минулим
Брилівка — дуже молода, в цьому році селищу виповнилося лише 74 роки. Формувався населений пункт під час будівництва Північно-Кримського каналу. Спочатку в 1943 році на пустирі поблизу залізничної станції почали споруджувати хлібоприймальний пункт. Будівельники жили в бліндажах і землянках. Перші житлові будинки виросли в 1945 році. В 1951 році - з’явилася перша вулиця.
Запрацював завод залізобетонних виробів, розташувалась автоколона, будівельно-монтажне управління, трест Херсонводбуду…
На території всього в 4,11 км² побудували 24 багатоквартирних будинки, з них 15 - п’ятиповерхівок. Провели централізоване опалення, водопостачання, каналізацію.
Населений пункт будувався як майбутнє ідеальне комуністичне місто-сад. Було розбито гарний парк, у якому розвели павичів, цесарок. А на березі каналу облаштували зону відпочинку: малеча й дорослі могли купатися та ловити рибу досхочу.
І мешканці навколишніх сіл мріяли отримати тут роботу та квартиру. Дуже багато молоді з Маячки, Ювілейного, Тарасівки переїхали тоді жити та працювати до Брилівки.
Сьогодні діють суворі правила щодо ловлі риби в каналі.
А потім - розвал Союзу, буремні дев’яності, деградація промисловості… Люди залишилися без роботи. Довгий час у селищі «трималося» лише 500 робочих місць - в бюджетній сфері. А бюджет майже абсолютно зубожів. Довелося відмовитися від централізованого опалення. Люди перейшли на автономне опалення хто як зміг: хто електрикою грівся, хто газом. Й почався «зворотній процес» - брилівці стали повертатися до родичів, які залишилися в селах, до батьківських домівок. Бо там - земля, на якій можна прогодуватися та навіть підзаробити. А в кого родичів в навколишніх селах немає - або влітку намагаються найнятися на поля, щоб заробити на хліб взимку, чи вирушали на заробітки в інші міста та країни.
Велосипед та мотоцикл - найкращі засоби для пересування Брилівкою.
Наразі, як каже Інна Медведєва, в населеному пункті налічується понад 4 тис. мешканців, але «у наявності» людей насправді значно менше. Наприклад, ті п’ятиповерхівки десь відсотків на 80 пустують. Дуже багато вільного занедбаного житла. І це - «головний біль». Адже безпритульні та інші особи, які ведуть маргінальний спосіб життя, часто користуються відсутністю господарів: зламують замки, поселяються там, влаштовують притони. Через те і пожежі трапляються. І трупи там часто знаходять: хто змерз, хто вчадів, а хто - невідомо від чого, й встановити особу буває майже неможливо, бо пролежало тіло там дуже багато часу.
Друге дихання
Для мешканців населеного пункту, на перший погляд, нічого особливого не відбулося в результаті об’єднання: люди як жили, так і живуть. Садочок як працював, так і працює. Школа як працювала, так і працює. Так само й лікарня, й Будинок культури.
- Так, якихось видимих суттєвих наслідків об’єднання - людям не видно, - каже виконуюча обов’язки старости. - Тільки те, що керівник перебуває не в нашому населеному пункті, а в центрі громади, в Виноградовому. Але всі питання, які ми раніше вирішували тут, ми тут на місці і вирішуємо. Як приймали людей з соціальних питань - субсидії, допомоги - так й приймаємо, нічого не змінилося. Є також виїзні дні, коли приїжджає голова громади й приймає людей у нас. Можливо, когось не влаштовує, що їх питання вирішується, як вони вважають, не так як треба. Але таке завжди було. Це життя. А ось умови в закладах - стали кращими. Візьмемо наш Будинок культури. Відремонтовані приміщення, проведено опалення, якого не було з 1991 року, коли ліквідували централізоване опалення, встановлено сигналізацію (бо траплялися крадіжки музичних інструментів), заплановано ремонти туалетних кімнат, самої концертної зали - стелі. За рахунок сільського бюджету нашій Брилівській школі оплачено розробку проектно-кошторисної документації майже на півмільйона гривень. Нові вікна встановили - це ще мільйон. Заплановано енергоаудит ясел-садка «Берегиня», відновлено там літній хлюпальний басейн, який не працював більше 28 років. Всі заклади підключені до Інтернету. І Тарасівка, і Виноградове, і Мирне, вони діляться з нами своїми коштами. А ще бізнес потихеньку почав розвиватися. Зокрема, в лютому у нас введена в експлуатацію перша черга сонячних батарей, зараз там вже працевлаштовано восьмеро людей. Нам кожне робоче місце, хоч два-три - в радість. Бо це значить, хтось отримує зарплатню й соціальний захист. Зараз друга черга вже будується - 10 гектарів. До того ж ця територія вже буде благоустроєна - це красиво, це чисто. А раніше там були руїни колишнього підприємства, й люди виносили туди своє сміття. А ще у нас у дуже незадовільному стані водопровідно-каналізаційна система. Каналізація - 70-х років, яка жодного разу капітально не ремонтувалася. Постійні аварії. А ще - стоки зараз йдуть до старих очисних, які десь частково зруйнувалися, а десь розікрали. Вже виготовлено проєкт по новітніх спорудах, біоочисних, які працюють за новітньою технологією – очищують стоки біологічним шляхом за допомогою бактерій та рослин. Проєкт подавали вже до Державного фонду регіонального розвитку, але він в цьому році не потрапив. Будемо готувати на наступний рік. Це масштабний проект. Але це те, що для нас надважливо.
Ремонт в брилівському будинку культури.
Фото з сайту Виноградівської ОТГ.
Виконуюча обов’язки старости Інна Медведєва відзначила: ті, хто працює - розуміють, що зараз саме від кожного з них залежить, як громада буде жити, і допомагають: організовують різні акції, добровільно самі залучаються до роботи, інших приводять. А хто не працює - переважно байдикує, мовляв, вам кошти платять, ви й робить. Їм важко зрозуміти зміни, все згадують «як було раніше». Тому в громаді почали друкувати й безкоштовно розповсюджувати свою газету: роз’яснювати «невіруючим», що та як відбувається.
P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
