Яке село Херсонщині не проїжджаєш, майже всюди жахають зарослі бур’яном перекошені останки покинутих будинків, що зяють порожніми зіницями віконних отворів.
Це результат багаторічної економічної депресії і політичної нестабільності. Колишні власники хатин давно спочили, а їхні діти в пошуках кращого життя подалися в міста (а то й за кордон). І на місці колишнього «родового гнізда» мешкають тепер хіба що заблукалі сусідські кури...
У сільраді й раді відремонтувати або розібрати оселю ( залежно від її старості), навести на ділянках лад, і скористатися ними для блага села. Так все не так просто.
Зокрема, з 964 будинків у Олександрівці Білозерського району, що числяться на паперах в сільраді, 664 - житлові, а решта 260 (а це приблизно 27%) пустують і значаться як тимчасово незареєстровані. Тобто з одного колишні господарі померли, а нові так і не справили новосілля.
З такою кількістю порожніх будинків можна було б розселити всіх, хто приїде на будівництво 27 вітряків, яке почнеться найближчим часом - вже до осені цього року. Окрім цього, в найближчі роки на березі лиману поруч з селом планується будівництво порту (це питання вже вирішене і узгоджене). І тим приїжджим робітникам теж буде потрібен дах над головою.
Теоретично, якщо минуло три роки після смерті попереднього господаря будинку, а новий так і не з’явився, сільрада може (виключно через суд) претендувати на покинуту ділянку. І потім законно використовувати її під громадське місце, а також здавати, продавати, будувати і зносити.
Але в такому, здавалося б, очевидному кроці для блага громади є свої нюанси. Як вирішується на практиці проблема ділянок без господарів пояснила секретар Олександрівської сільради Наталія Кам'янецька:
- Якби все було так просто, ми б уже знайшли, куди їх прилаштувати, - говорить пані Наталя. - Але, по-перше, таке господарство треба оцінити, заплатити судовий збір, потім пережити довгі і виснажливі судові процедури. І навіть якщо покинута ділянка, зрештою, перейде у власність сільради - це не означає, що так і буде завжди. Як приклад, у наших сусідів (в сусідньому селі) таке сталося. Раптом, через років десять, з’явився спадкоємець. Надав до суду документи, заявив що раніше фізично не зміг вступити в свої права. Суд визнав причину, скажімо так, поважною, і повернув йому будинок у власність. В результаті сільрада втратив фінанси, витрачені на суд і на реконструкцію будівлі. А їх, між іншим, можна було на інші потрібні справи витратити, «дірок» - дуже багато ...
Тому дивляться в Олександрівці на гіркий досвід сусіднього села і не ризикують. Так і стоять ці будинки мертвим переліком на паперах в сільрадах, а за фактом стають місцем зборищ місцевих любителів випити зайвого і не в міру активних підлітків. І чим далі, тим сильніше руйнуються, лякаючи подорожніх своїм занедбаним видом.
P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.