Чаплинка в нові часи

 «Мабуть, багато змінилося бо чую і те робиться, й те. Весь час щось міняють,  щось будують. Є у нас дитячий садок «Вишенька», то там вже дуже багато чого зроблено.   Що ще? Порядки навели. У центрі – самі бачите - чисто.   Пенсіонерам роздають у сільраді і овочі, і ягоди. З фермерами домовляються, ті привозять і діляться врожаєм. Але хто ближче живе, чи хто раніше почув – тим більше дістається. То ветеранам дають пайки, то малозабезпеченим, то багатодітним родинам. Ось нещодавно Центр надання адміністративних послуг відкрили.  Тепер не треба по різних кабінетах бігати. Тільки субсидію в іншому місці дають, біля РАГСу. А всі інші довідки – у ЦНАПі. Кажуть,  навіть кому паспорт треба поміняти, то там теж це вирішують. Ще читала в газеті, що Фаустов (голова Чаплинської ОТГ Олексій Георгійович Фаустов) в Америку їздив, досвід  переймати. Такого раніше теж не було, щоб сільський голова по закордонах навчався. Дороги ремонтують. Освітлення на вулицях кругом зробили. Концертів більше.   Люди з усіх сіл, що до громади входять, на всі свята приїжджають. Коли холодно, то в клубі проводять, а коли тепло, то на площі стільці ставлять. Відчувається, що у нас у районі більше грошей крутиться».

«Знаєте, досі є області, де зовсім нема ОТГ, навіть Перспективного плану до останнього часу не було. А зволікали чому? Бо у кожного голови – корона на голові.  Ось візьмемо, наприклад, мене. Ким я був до об’єднання? Шанованою людиною, всі до мене на поклін йшли, бо «сидів на грошах», бюджетом розпоряджався. А наразі я хто? Сторож при сільраді. Але. Жили ми тоді в кредит. Бо нашого бюджету не вистачало навіть на зарплатню. А треба ще й школу зберегти було (у нас понад 200 учнів), дитячий садочок утримувати якось. Тому вимушені були брати кредити. А зараз  - не лише вистачає, а й ще на розвиток залишається, голова про це вже не болить. І освітлення нарешті на вулицях зробили, і свої дороги відремонтували. Єдине, що ніяк не можемо добитися, щоб шматок траси обласного значення між Скадовкою та Чаплинкою ще зробили. З Чаплинки до Херсона, тобто 76 км, я долаю десь за 1 годину 15 хвилин. А 30 км зі Скадовки до Чаплинки – їду 1 годину 10 хвилин, й то за гарної погоди. Якщо дощ чи сніг – взагалі неможливо проїхати. Особливо важкі десь 4,5 км, - ями більше метра завглибшки. Через те ні «швидка», ні поліція до нас  не їздять, я вже не кажу про рейсові автобуси. Ось минулої неділі прибігла одна жіночка до мене, каже – виручай, донька народжує.   Довелося сідати в свою машину і везти до пологового будинку. Дружина, звісно, дуже  сварилася – були свої плани на вихідний, та й ще витрати зайві з сімейного бюджету на бензин. А що робити? Громада вже декілька разів до обласної влади зверталася з проханням впорядкувати цю ділянку. Але вони всі кошти в першу чергу спрямовують на ті дороги, що ведуть до моря, курортів, туди, куди відпочивальники більше їдуть. І що їм наша Скадовка? Вони, мабуть, не знають, де вона, плутають зі Скадовськом»…

«Ми допомагаємо вирішити соціальні проблеми. Працюємо на те, щоб люди знали, до кого звернутися, якщо опинилися у скрутному становищі, і – зверталися. Я своїм дівчатам постійно говорю: «Результат не те, що 8 годин просиділа в кабінеті, а те – у скількох людей покращилося життя». Нещодавно до нас ще Піщанка приєдналася. Мрію, щоб там теж була посада соціального працівника. Але коли це питання буде підніматися на сесії – то, якщо ми погано працюємо, депутати ж все це висловлять. Скажуть: навіщо нам така служба? Тож якість нашої роботи – це ще й для кожного з нас мотивація.

Звісно, є і інший бік роботи – негативний, який дуже ранить: пасивність людей. Ми намагаємося їм допомогти, а вони самі для себе нічого робить не хочуть.   Буквально на днях приїхали до родини, яка опинилася у скрутній життєвій ситуації. Умови в будинку – жахливі, злидні. Почали шукати ресурси, де  взяти для них теплий одяг, взуття, речі домашнього вжитку, шукати роботу для батьків. А «господиня» вже наступного ранку телефонує: «Ну і де все? Ви ж бачили, що у мене ні простирадла, ні білизни немає, чому досі не привезли?»… Щоб не вигоріти, організуємо самі для себе щось цікаве, не пов’язане напряму з професійними обов’язками. Ось позавчора зібралися, прогулялися нашим парком, назбирали шишок, гілочок. У кабінеті виклали все на стіл та майструємо новорічні прикраси – й відпочиваємо душею».

«Поліцейські просто фізично не в змозі забезпечити правопорядок. Ось йде реформа поліції, але ця реформа не підкріплюється грошима. Постійно  якісь нововведення. Немає у них стабільності в роботі. До того ж у них забрали багато повноважень. Раніше як було: напився чоловік, чіпляється до дружини чи дітей, - його забирали і могли в камері при відділку і добу, й три протримати, поки до тями не прийде. А зараз – лише на три години. Він протверезіти не встигає, повертається ще більш розлюченим й починає родину  дужче лупцювати. Якийсь час на кривдників впливали вироки суду про призначення громадських робіт. Ми їх на саму брудну роботу направляли -  сором надовго запам’ятовували. Та останнім часом  їм переважно штрафи присуджують.  Це зовсім не спрацьовує. Тим більш, що вони й не платять, бо ні служба пробації, ні виконавча служба до сіл теж не доїжджають. Ми намагаємося якось помогти поліції. Наш «Центр соціальних послуг» тримає на контролі всі неблагополучні родини, працюють і з жертвами домашнього насилля, і з кривдниками, допомагають соціалізуватися хлопцям, які повернулися з АТО. Але цього замало. Ми освітили всі села. У Чаплинці встановили 20 відеокамер, вони закільцьовані на чергову частину поліції. Та це – селище. А в селах, що увійшли в громаду, у тому є проблеми. Бо у нас немає такого фінансового ресурсу, щоб забезпечити їх відеоспостереженням. Я, мабуть, років п’ять намагався відтворити   щось на кшталт колишнього ДНД, дружинників. І люди спочатку навіть погодилися, але одразу задали питання: А які у нас повноваження? А раніше за це платили, а нам платитиме?»…