Ці села розташовані поблизу адмінмежі Херсонської та Миколаївської областей. З перших днів повномасштабного російського вторгнення і до листопада 2022 року вони були зоною постійних бойових дій. Як ці населені пункти пережили окупацію та як сюди повертається життя, розповідаємо у фоторепортажі.
Посад-Покровське зазнало найбільших руйнувань з усіх трьох сіл.
Тут повністю знищено близько третини всіх будинків, які вже не підлягають ремонту. Ще більше третини – зруйновані на 50 чи більше відсотків.
Минуло пів року після звільнення, електрика та газ є поки не всюди. Для відновлення їх постачання доводиться докласти дуже великих зусиль.
У Посад-Покровському створено хаб, куди звозять будівельні матеріали для навколишніх сіл, а волонтерські бригади допомагають відновлювати будинки.
Киселівка зустрічає зразковим порядком.
Люди пораються в городах, а фермери під наглядом мінерів працюють у полях.
Люди потроху повертаються в село.
Починають відновлювати роботу й різні заклади. Наприклад, як цей дитячий духовий оркестр, йому передали нові труби з Києва, бо старі вкрали чи знищили росіяни.
За кілька кілометрів від Правдиного в полі працюють мінери-аматори. Вони за допомогою металошукачів знаходять вибухові предмети та викликають співробітників МНС. Професійні мінери кажуть, що так робити не треба. Звичайні металошукачі можуть “прогледіти” багато підступних небезпечних пасток – розтяжок чи пластикових мін. Але люди ризикують, треба ж сіяти.
Розбиті дороги та мости ремонтують. Але поки після рясного дощу просто так до Правдиного не доїхати.
У Правдиному, як і в інших селах, чистенько та охайно. Люди висаджують городи та кажуть, що саме їх село найбільше постраждало від репресій та мародерства росіян.
Правдинці досі знаходять у своїх домівках залишки присутності росіян.
Знищених будинків у Правдиному не так багато, як у Посад-Покровському. Але кожне зруйноване помешкання – це біль його власників. А це переважно літні люди, які будували та доглядали ці оселі все життя.