Особливості херсонського дня Святого Миколая. Хроніки звільненого міста

Військовий капелан Андрій Калита повернувся з передової у звільнений Херсон і знову править тут службу. Розмовляємо з отцем Андрієм про те, чим відрізняється святкування сьогоднішнього дня Святого Миколая від попередніх.

- Коли ми раніше говорили про чудеса, вони були від нас десь далеко. Читали – то там  щось сталося, там Бог когось обдарував… А сьогодні відчули диво тут, у Херсоні. Коли почали службу, десь о 9.15 стався великий «приліт», вікна у нашому храмі задеренчали, було дуже страшно. Коли хтось каже, що нічого не боїться, - це неправда. Бо хоч який приліт, навіть віддалений, - це страшно, а коли поблизу… Тому сьогоднішнє свято Святого Миколая особливе, бо відчуваєш, що чудеса є поряд. І ми продовжили службу, повна церква людей була. І це друге, що є особливим. Якщо чесно, я думав, що людей не буде у церкві, бо такі обстріли, що вони просто побояться виходити. Але і вчора, і сьогодні – велелюдна церква. І люди йдуть свідомо до Бога, йдуть з прагненням духовного лікування. Бо шість діб неперервних обстрілів, стресів…  Це теж робить цьогорічний день Святого Миколая особливим. І ще одна особливість наших людей. На передовій ми психологічно вже звикли до  обстрілів, вибухів. Там поведінка відпрацьована до автоматизму. І коли сьогодні почався обстріл, я зреагував. Дивлюся на людей, а люди як стояли, так і стоять… Наскільки в них безмежна довіра до Бога!  Я був неймовірно вражений. І низько кланяюся нашим людям за їх велику віру.

Поясніть, будь ласка, як ви зреагували на вибухи?

- У тих, хто був на передовій, перша реакція – пригнутися, впасти на землю й правильно ноги розставити. Падати ми цього разу не падали, але пригнулися. А люди - не зреагували. Тому після богослужіння ми разом із хлопцями (кілька військових теж були у храмі на той час, допомагали роздавати подарунки) провели із парафіянами невелику бесіду, як вестися на вулиці, коли чують свист, вибухи. Просив людей: коли йдете вулицею, дивіться на кроки вперед, де можна заховатися. Адже коли б’ють гради, людина має 3-4 секунди, щоб заховатися. Високий бордюр – можна впасти на рівні з бордюром. Велика деревина, якась ямка… Можливо, це психологічно й важко, але це прості речі, які рятують життя. Наголошував, що для Бога сьогодні цінна кожна людина. Після нашої перемоги  ми ще маємо попрацювати.  

- І ще просив, щоб завжди мали із собою турнікети*. Ця річ потрібна не стільки для допомоги самому собі, а для допомоги комусь, у кого рвана рана, артерія пошкоджена на руці, на нозі. Ми сьогодні багато роздали дорослим турнікетів, пояснювали, як ними користуватися. І це теж особливість цьогорічного свята. Ніколи раніше не день Святого Миколая такого не робили.

 А традиційні подарунки дітям чимось відрізняються?

- Так. Минули роки подарунки ми робили зусиллями нашої громади. Просто їздили в магазин й купували стандартні новорічні святкові набори. Цього року, коли повертався в Херсон, я навіть не знав, чи залишилися тут діти, скільки їх. Тому зробив у себе на сторінці у Фейсбук оголошення про збір заявок, й батьки їх заповнювали. А подарунки – зі всієї країни. Зі Львова, Тернополя, Рівного. Кожен подарунок робила й оформлювала якась тамтешня родина. Кожен набір унікальний, навіть ми не знаємо, що в них. Єдине, на пакунках є помітки, для кого це – для хлопчика чи дівчинки, якого приблизно року, з якими захопленнями. Ми вже роздали близько 270 подарунків, але дітей у храмі не збирали. Частину родин збирали невеличкими групами й вітали зі святом у їхніх мікрорайонах, деякі подарунки розвозили адресно. Задля  безпеки.

Під час нашої розмови, до храму завітала родина з дітками,  отця Андрія попросили передати Святому Миколаю листа, який підготувала восьмирічна Марія-Анна. Під малюнком дівчинки було лише два бажання:

1. Зроби так, щоб ми були живі.

2. Поверни моє вкрадене дитинство.

* Турнікет, або жгут – ефективний засіб для тимчасової зупинки кровотечі з магістральних судин шляхом колового перетискання кінцівок.

Всі фото Олександра Корнякова