Місто, яке тримається за життя. Культурне життя Херсона у фотографіях
Перед початком майже будь-якої події у Херсоні люди обіймаються так, ніби не бачилися роками. Розливають каву в паперові стаканчики, займають місця у невеликих затишних залах, облаштованих у підвалах та укриттях, захищених від російських атак. За кілька хвилин згасне світло, почнеться концерт, кінопоказ чи дитяча вистава – і війна ненадовго відступить на другий план.
Упродовж тривалого часу фотокореспондент «Вгору» Олександр Андрющенко документує культурне життя Херсона. Воно вже зовсім не схоже на те, яким було до повномасштабного вторгнення. Проте саме ці зустрічі, концерти, вистави та творчі майстерні, передають частину духу сучасного Херсона та показують його людей.
Саме тому ми зібрали ці фотографії, зроблені Олександром у різний час, – як спробу зафіксувати людей міста, які відчайдушно тримаються за життя.
Херсонки розглядають роботи проєкту «Небо над Херсоном» під час відкриття виставки у хабі “На розі”. У межах ініціативи містяни переосмислювали світлини пошкодженого війною міста, доповнюючи їх власними мріями та образами майбутнього.
Журналістка Ірина Ухваріна та майстриня Світла Русин показують роботи, які створили учасники проєкту. Світлана провела чимало майстер-класів для херсонців з арттерапії та декоративного-ужиткового мистецтва в укриттях. Після відео “Вгору” вона почала отримувати повідомлення з різних країн від людей, які хотіли б хотіли долучитись та підтримати херсонців матеріалами.
Містяни на показі документального фільму від Суспільного “Херсон. Місто-мішень”. У глядацькому залі - ексмер Херсона Володимир Миколаєнко, звільнений з російського полону.
Херсонська волонтерка Олена Тарасенко, яка пережила російський полон та тортури під час окупації міста. Олена потрапила під російський артилерійський обстріл 24 травня 2026 року. Вона перебувала за кермом свого автомобіля. Нині Олена в лікарні.
Блюзмен Роберт Лайтхаус під час концерту в одному з укриттів Херсона влітку 2025 року. Музикант часто виступає у фронтових і прифронтових містах. Суспільне називало його першим іноземним музикантом, який дав відкритий концерт у Миколаєві під час повномасштабного вторгнення у 2023 році.
Херсонки танцюють у центрі імені Олександра Меньшова під народні пісні та звуки аккордеона та скрипки. Попри постійні обстріли, містяни збираються у безпечних просторах аби повернути собі відчуття нормального життя.
На цьому фото - репетиція мультимедійного проєкту “Планета Херсон, або Намалюй мені дракона”. Учасники – діти та дорослі з Херсона – працювали із текстами, музикою, відео та власними історіями, щоб розповісти про місто до, під час та після окупації.
Маленькі херсонці, що грають у виставі “Маргарита та ведмедики”. В основі лежить однойменна дитяча п’єса Ірини Феофанової. Глядачі переживають історію восьмирічної Маргарити, яка разом із мамою тікає з затопленої Каховки до польського Перемишля. Вдома, під водою, лишився навіть улюблений іграшковий ведмедик дівчинки.
Можливо, саме в той момент, коли ви читаєте цей текст, у якомусь херсонському укритті згасає світло після чергової вистави чи концерту. Люди розходяться по домівках, намагаючись убезпечити себе від російських атак. Але невдовзі вони знову зустрінуться – на кінопоказі чи творчій майстерні. Бо саме так херсонці сьогодні тримаються за життя.
.jpg)
-original-preview.webp)
