Пацієнтів у лікарнях Херсона наразі десь у 2,5 раза менше, ніж до російської навали. Але не тому, що містяни перестали хворіти. Адже майже у стільки ж разів стало менше жителів, та й медпрацівників теж поменшало.
І склад пацієнтів дуже змінився.
До війни перші місця в діагнозах посідали серцево-судинні захворювання та недуги органів дихання. А травматизм був незначним. Сьогодні з розрахунку на ту кількість населення, яка залишилися в місті, травмованість збільшилася у півтора-два рази. Крім мінно-вибухових поранень, що раніше траплялися вкрай рідко, різко зросла кількість побутових травм. Адже наразі більшість населення Херсона – люди похилого й дуже похилого віку. Їхні кістки крихкі, тож часто фіксуються спонтанні переломи, зокрема, – шийки стегна.
Ще відмінність від довоєнних років – стан пацієнтів.
У них посилилися всі хронічні хвороби. Особливо важко перенесли окупацію люди, які страждали на діабет, гіпертонію, із серцево-судинними проблемами.
Адже якісних ліків – українських або брендових закордонних – не вистачало. Усі наші аптеки були зачинені. Російські працювали, але їхні препарати коштували дорого та й діяли не так, як треба.
Тому після деокупації міста багато людей потрапило до лікарень у стані декомпенсації. Тобто організм уже не міг підтримувати здоров'я чи хоча б якийсь більш-менш життєздатний рівень.
Почастішали гіпертонічні кризи, інсульти, інфаркти, хірургічні загострення, нагноєння ран, втрата зору…
Ситуація в Херсоні досі складна. Але, попри все, люди не хочуть виїжджати. І мріють не лише про свою маленьку перемогу над хворобою, а й про велику Перемогу над окупантом. Та чекають на радість зустрічі з близькими під мирним небом у рідному місті.
А ще, лише у квітні в пологових будинках Херсону народилося 20 немовлят.