У день народження Тараса Григоровича Шевченка, 9 березня, херсонці принесли квіти до його пам’ятника.
Бюст поета розташований неподалік від Дніпра, з лівого берега якого російські війська постійно обстрілюють місто. Але попри небезпеку, херсонці прийшли вклонитися пам’яті людині, яка й сьогодні надихає нащадків мужністю й любов’ю до України.
Російська імперія намагалася зламати волю й дух українського генія.
За доносом третього відділу жандармерії Російської імперії Тараса Шевченка звинуватили в поширенні у своїх віршах ненависті до царя, його родини та держави.
Без усілякого суду поету й художнику призначили одразу чотири покарання: заслати без терміну в далекі російські провінції; направити до війська рядовим жовніром (простим солдатом); заборонити писати; заборонити малювати навіть церковні ікони.
Але Тарас Шевченко продовжував писати й малювати.
У жовніри Тараса заслали, коли тому було 33 роки – веселим, з міцним здоров'ям, з густим русявим волоссям. Друзі митця домоглися його визволення лише через десять років. На волю повернувся знесилений фізично та хворий, посивілий чоловік.
Після нових публікацій творів поета знову заарештували та звинуватили в блюзнірстві. Після чергового звільнення Тарас Григорович прожив недовго та помер у 47 років.
Але його вірші пережили і царів, і розпад російської імперії та залишаються заповітом для вільних нащадків: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»