Як на Харківщині розбудовують «Безпечні громади»

Інтерв’ю з головою Асоціації «Спілка робітників сфери безпеки» Володимиром Косенком.

– Під час недавнього 3-го засідання Харківського форуму з громадської безпеки, Ви представили досвід реалізації проектів «Безпечне місто» у Первомайському та Балаклії. А чому очолювана Вами організація взялася за цю тематику?

– Безпека – особливо  актуальна для жителів регіонів, які примикають до зони бойових дій на Сході України. Досягти почуття безпеки можна тільки спільними зусиллями громад, місцевої влади, поліції та представників бізнесу.

Тому одним із напрямків діяльності Асоціації в останні 3 роки і стали проекти «Безпечне місто» (незабаром – «Безпечна громада»), які ми розвиваємо на Харківщині. Оскільки зійшлися інтереси 4-х сторін: 1) владників, 2) громад, 3) підприємців і донорських організацій та 4) поліції. Поліція останнім часом постійно жаліється, що їх можливості обмежені, не вистачає матеріально-технічного оснащення (до речі, це притаманно не тільки вітчизняній поліції, але й поліціянтам з інших країн), тому вона зацікавлена в допомозі.

Ми повсякденно працюємо з громадами. І коли знайшли кілька найбільш енергійних (міста Первомайський та Балаклія), почали вибудовувати для них «дорожню карту» – певну стратегію розбудови системи безпеки, розписану по кроках. Якщо її взяти та передати іншим громадам, трохи «обточивши» під їх умови, – вона працюватиме і там.

Потім донесли цю інформацію до мешканців, провівши засідання з громадським активом, за участю мерів міст. Окремим нашим побажанням було, щоб до цих обговорень долучили так званих «міських божевільних», тобто людей, які постійно щось критикують. Адже вони є гарними тестувальниками системи: якщо бачать якусь хибу, одразу галасують, що це погано – тоді ми їм дякуємо – і виправляємо помилку.

І вже узгоджені стратегії втілювали в життя, реалізовуючи певні заходи після затвердження їх рішеннями місцевих рад.

– А що ж ви прописали в цій «дорожній карті»?

– По-перше, ядром організації безпеки є облаштування систем відеоспостереження. Ми відпрацювали мапу встановлення камер спільно з громадами – з поліцейськими, посадовцями, активістами, мамочками, діти яких ходять до дитсадків та шкіл. Ми обирали відповідні навчальні заклади, проблемні перехрестя, поліція надавала дані щодо найбільш криміногенних місць – і саме такі місця перекривали відеонаглядом.

Диспетчерські пункти обладнували в меріях. Крім того, кожен  може спостерігати відео з цих камер на сайтах відповідних міських рад. І часто громадяни, побачивши на відео порушення правопорядку, повідомляли про нього поліцію, і ексцес припиняли. Але, звісно, також поліція має доступ до відео, яке архівується та зберігається протягом місяця (а за запитом правоохоронців – і довше).

Ми плануємо ще й на в’їздах до міст встановити банери та великі плакати на кшталт: «Увага, у місті працює програма «Безпечна громада!» із зображенням відеокамери. Це також спрацьовуватиме на попередження порушень законів.

По-друге, важливою складовою є забезпечення принципу партисипативності – залучення активних городян до забезпечення безпеки. Бо громадський порядок – це турбота самої громади.

– І поліції…

– Повірте мені, що в першу чергу – громади. Позаяк сьогоднішня поліція, як і колишня міліція, працює на «показники» розкриття злочинів, і не дуже зацікавлена у забезпеченні належної безпеки – премії правоохоронцям виплачують за викритих злочинців, а не за попереджені злочини та правопорушення.

Тому безпека в громаді – справа рук самої громади. Вона сама може організовувати різні види «шерифів» або міської варти, знаходити фінанси на потреби у цій сфері.

І третім компонентом «дорожньої карти» є саме фандрайзинг донорських коштів та грошей з місцевих бюджетів. Як правило, це відбувається у пропорції: 80% надають міжнародні та благодійні структури, а 20% фінансує громада.

Володимир Косенко

– А як ви дізнавалися про те, як жителі реагують на впровадження безпекового проекту?

– Для зворотного зв’язку ми робили опитування в електричках, автобусах та на базарах. І коли на питання «Що таке «Безпечна громада?» бабці говорили: «Це така система відеонагляду, що встановив мер міста і за допомогою якої знаходять бандитів», – у принципі, ми були задоволені такими відповідями.

Іноді стикалися і з досить цікавими моментами. Так, в одному з населених пунктів (а ми зараз наш досвід поширюємо ще в низці громад Харківщини) було старе приміщення «опорного пункту міліції», куди громадяни побоювалися й заходити, оскільки пам’ятали, як раніше там міліціянти і хабарі брали, і кийками когось побивали. Так от, ми всього лише змінили на ньому табличку й написали «Офіс безпеки» – і ситуація змінилася на краще: люди стали приходити до поліції, спілкуватися, повідомляти про кримінальні події.

– Які перспективи проекту «Безпечна громада» на Харківщині?

У найближчих планах – введення подібної практики в селі Рокитне Нововодолазького району, смт Пісочин Харківського району та місті Люботині. Звичайно, будемо продовжувати роботу й у Первомайському та Балаклії.

Зауважу, що безпечна громада – це вічний процес. Скажімо, відеокамери, які були встановлені ще 2 роки тому, вже не те що застаріли, а пішли в небуття, оскільки деталі та запчастини для них більше не продаються. А реєстратори перебувають у продажу десь півроку, потім їх знімають з виробництва. Отже, та техніка, що облаштовується зараз, вже найближчим часом потребуватиме оновлення.

Швидко змінюється суспільство, ментальність людей (я сподіваюсь, що вона мінятиметься у кращу сторону), законодавча база, ми йдемо до е-урядування. В подальшому думаємо про впровадження автоматизації процесів життєдіяльності міста, інтеграцію з існуючою структурою, перетворення проекту на Smart City.

Потрібно буде реагувати на нові виклики, тому проект «Безпечна громада» буде еволюціонувати під нові реалії часу.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.