У Пісочині злочинцю не сховатися

«Значить, нам туди дорога», – вирішив я, і вирушив до Пісочина.

«Народився, виріс, закінчив школу в Луганську. Коли розпочалися бойові дії, переїхав у Харків (виїжджав передостаннім поїздом). До «першої столиці» приїхав, маючи лише документи та светр. Тут отримав вищу економічну освіту. Мабуть, з огляду на те, що дід та батько служили в міліції, вирішив продовжити сімейну династію. У 2015 року пройшов конкурс до патрульної поліції, в якому 20 осіб претендували на 1 місце. У 2018 році здолав відбір до роти тактико-оперативного реагування (ТОР) Управління патрульної поліції в Харківській області. Дізнавшись про набір до поліцейських офіцерів громади, вирішив спробувати себе на новому поприщі».

«Коли обладнали для нас поліцейську станцію, виявилося, що поряд немає службової парковки. А навпроти, навпаки, встановлено знак «зупинка заборонена». Нам говорили: «Та ставте свої автівки поряд зі знаком, ви ж поліція, вам усе можна». Ні, ми, в першу чергу, – правоохоронці, які захищають закон, тому порушувати його не маємо навіть морального права. Тому узгодили питання, щоб поставили на знаку додаткову позначку «крім службового транспорту». Відтепер наше паркування тут здійснюється відповідно до законодавства».

«Дівчина заявила, що до неї біля школи підійшов невідомий чоловік і почав вимагати гроші. Пригрозив, що поб'є, якщо не принесе гроші. І так відбувалося двічі. Ми перегянули відео з камер і пересвідчилися, що ця дівчина після школи ходила лише з подругою та ніякі чоловіки до них не чіплялися. Тоді поліцейські їй і кажуть: «А ми спіймали того злодюжку!». Вона від несподіванки здивувалася: «Як спіймали?!». Та мусила зізнатися, що ненароком розбила телефон однокласника, тому виносила гроші з дому, щоб відшкодувати збиток. Отже, якби не було камер, ми б і досі шукали неіснуючого злочинця.

Ще одна історія. Стас (активіст, що був ініціатором встановлення відеокамер у Пісочині) налагоджує нову камеру, включає її та прямо перед об’єктивом з’являються обличчя підлітків, які розмальовують школу. Ми одразу виїхали на місце, викликали батьків та соціального педагога. Адже не маємо права опитувати неповнолітніх без присутності їхніх законних представників... І вже за 2 години ці горе-художники відмили свої «творіння».

«У Пісочині є групи у вайбері, телеграмі та месенджері, які об’єднують небайдужих мешканців. Вони діляться інформацією про безпекові питання в рідній громаді. Якщо раніше вони билися наодинці з проблемами, то зараз ми взаємодіємо з цими людьми. Нещодавно зустрічалися, обговорювали, як краще співпрацювати».

«Я розумів, що десь є в Люботині поліція (місто за 15 км від Пісочина), однак поки вона сюди доїде... Один дільничний, що був у нас на той час, теж не міг з усім впоратися. Тут було чимало угонів – якось за одну зиму викрали 9 автівок. Стрітрейсери – «хулігани доріг», які ганяють вулицями на шаленій швидкості, – регулярно доставали. Тоді я пішов до селищного голови й запропонував почати встановлювати відеокамери в Пісочині. Це було в 2017 році. Чомусь усі думали, що це занадто складно та дорого. Але головним було не питання коштів, а завдання зкоординувати кілька організацій, які б забезпечили цей процес.

Селищна рада має договірні взаємостосунки з провайдерами Інтернету, тому нам не довелося тягнути нові мережі. І на сьогодні діє вже 120 муніципальних камер (усього в Пісочині їх близько 200). Сплачуємо на місяць приблизно 50 грн за камеру, це невисока ціна, через те, що обслуговування здійснюється «оптом».

Але воно вартує того. Бо це допомагає не тільки поліції, але й комунальним службам: побачити, де не горить світло, де тече вулицею вода, де не вивезли сміття. Також у разі пожежі можна встановити, де саме джерело займання вогню. І поліцейські офіцери громади можуть реагувати на правопорушення, уже маючи на руках візуальні дані».

“Хоча були такі випадки, коли необхідно було б і затримати порушників, – пригадує Станіслав Сахно, однак у нас поки немає таких повноважень. Тому ми замислилися над створенням громадського формування з охорони громадського порядку. Навіть назву йому придумали – «Пісочинська варта». Наразі стоїть питання  його реєстрації. І тут ми сподіваємося на правову підтримку з боку проєкту «Шерифи для нових громад».

«Мене звуть Микола Білий. Працюю електромонтером у ЖКО. Якось надійшов виклик. Поїхав я на своєму скутері. Поставив його біля під’їзду будинку, зайшов до квартири, з якої надійшов виклик. Поки лагодив електропроводку, виходжу – скутера немає. Спочатку думав, хтось пожартував, бо я проїздив 15 років на скутері, ніхто на нього не зарився. Але мою «робочу конячку» так і не збиралися повертати. Тому звернувся до поліції з заявою про пропажу. ПОГи переглянули відео, з якого стало зрозуміло, хто вкрав скутер. Зловмисник під’їхав на автомобілі «пиріжок»… Цікаво, що крадію допомагали мої знайомі, які, побачивши, як невідомий «мучиться», запропонували свою допомогу й завантажили скутер до багажника. Протягом доби у сусідньому селищі злочинець був затриманий, а скутер повернутий мені. Чесно кажучи, навіть не розраховував на таку оперативність.

Раніше дільничного я навіть і не знав. Зараз поліцейські офіцери громади всюдисущі. Вони й на автомобілях патрулюють, і прийом громадян здійснюють, і хуліганів розганяють, і правопорушення розкривають».

«Перші камери відеоспостереження встановили у 2017 році,  після перемоги в обласному конкурсі соціальних проєктів «Разом у майбутнє». Цього року встановили ще 32 камери. За їх допомогою розкриваються не тільки дрібні правопорушення, але й тяжкі злочини. Наприклад, як молодик зарізав бабцю, вдалося встановити навіть, куди він ножа викинув. Менше стало й крадіжок.

У Пісочині, на відміну від більшості населених пунктів Харківщини, усю ніч працює вуличне освітлення. Що теж сприяє попередженню правопорушень. До того ж, світяться камери, що стримуюче впливає на потенційних зловмисників. Ми вирішили, що не слід економити на безпеці. Оскільки, зберігши певну копійчину на освітленні, можна більше втратити через підвищенні рівня вуличної злочинності.

Рік тому обвалився проліт мосту на окружній дорозі, і рух транспорту перерозподілили таким чином, що він масово пішов через Пісочин. І тут нам дуже допомогли поліцейські офіцери громади. До речі, їх автівки з мигалками й досі витвережуюче впливають на водіїв, особливо на тих, хто хотів сісти за руль напідпитку».

«На відміну від звичайних дільничних, які таких повноважень не мають, у ПОГів прописано в посадових інструкціях здійснення діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ми їздимо на автівках підвищеної прохідності, які обладнані буксирувальними тросами. Неодноразово допомагали водіям, чиї автомобілі глухли, запускати їх за допомогою спеціального приладу, що працює від прикурювача. Маємо в багажнику навіть бензопилу – на випадок, якщо доведеться розчищати дорожні затори від повалених дерев. Наші автомобілі оснащені відеореєстраторами, які здійснюють запис відео високої якості попереду й позаду.

Коли зробили односторонній рух по вул. Рижовській, багато хто продовжував їздити за звичкою тією ж дорогою під заборонні знаки. Це створювало аварійні ситуації. Поліцейські офіцери громади стали регулярно патрулювати саме цією дорогою, штрафувати порушників. І за деякий час таки привчили водіїв не проїжджати під «цеглу».

Ми зупиняли й тих, хто сідав за кермо «під шофе» (був в алкогольному сп’янінні, що дуже небезпечно як для горе-водіїв, так і для оточуючих). До речі, саме поліцейські офіцери громади запропонували Пісочинській селищній раді ухвалити рішення про заборону продажу алкоголю у вечірній та нічний час».

«Живу в приватному будинку на околиці Пісочина. Дороги навколо обрали для своїх «розваг» стрітрейсери, які гасали і вдень, і вночі на великій швидкості та з диким ревом на автомобілях без глушителів. Коли ще не було поліцейських офіцерів у нашій громаді, ми неодноразово зверталися на «102», але поліція навіть не приїжджала на виклики. І от, коли з’явилися ПОГи та склали кілька протоколів, спрацювало «сарафанне радіо», і «дріфтери», нарешті, зникли. У нас і зараз є недовіра до поліції в цілому, проте роботою наших поліцейських офіцерів громади ми задоволені».

«За останні півроку в нас було лише одне звернення з приводу того, що невідомі поставили сітку на рибу. Ті, що дзвонили, питали, що їм буде, якщо вони витягнуть з річки це знаряддя браконьєрства. Я пояснив, що навряд чи браконьєри прийдуть скаржитися до поліції», – пригадує правоохоронець.

«Нас нещодавно повідомили, що на поліцейських офіцерів громади хочуть ще «навісити» функцію дізнавачів. Мовляв, щоб розвантажити слідчих. Але це так може завантажити ПОГів, що ми не зможемо вийти з поліцейської станції, – так будемо завалені папірцями. На мою думку, єдиний на сьогоднішній день ефективно працюючий проєкт Національної поліції таким рішенням може бути просто «вбитий». Сподіваюся, що в начальницьких кабінетах ще передумають».