Карантин - не привід для насильства

Щирі історії з громад про те, як протидіють домашньому насильству та піклуються про захист дітей.

В умовах карантину ми вирішили дистанційно поспілкуватися з представниками структур, активно задіяних у протидії домашньому насильству – поліцейським офіцером громади (дільничним), працівницею соціальної служби та представником поліції ювенальної превенції.

Усі вони розповіли про свій досвід та бачення проблематики запобігання насильству щодо дітей. З трьох різних точок зору вимальовується загальна «картина», яку ми й пропонуємо «для перегляду» нашим читачам:

1. Віталій Вуєв, поліцейський офіцер громади Божедарівської ОТГ Дніпропетровської області. Докладніше про його роботу читайте тут.

– Пане Віталію, а чи стикалися ви з випадками домашнього насильства за той час, що працюєте на цій посаді?

– Так, стикався. Було й економічне, і психологічне, але найчастіше – фізичне.

– А чи були інциденти, пов’язані з насильством щодо дітей або, принаймні, скоєні за їх присутності, що теж має кваліфікуватися як психологічне насильство стосовно дитини?

– Ні, були зафіксовані тільки ситуації насильства щодо дорослих. Аби було насильство над дітьми, начальство б передало цю справу для розгляду відповідного підрозділу поліції – ювенальної превенції, оскільки вони, як правило, займаються такими справами.

Я як поліцейський офіцер громади відвідую сім’ї, що опинилися у складних життєвих обставинах, проводжу разом із працівниками ювенальної превенції профілактичні бесіди з батьками. Але, якщо діло доходить до складання адміністративних протоколів за порушення проти неповнолітніх (або скоєне неповнолітніми), то це прерогатива «ювеналів».

– А як ви співпрацюєте з різними службами у запобіганні домашнього насильства? Бо один же «в полі не воїн».

– Мене регулярно запрошували на батьківські збори (це, звісно, ще до карантину було), я проводив лекції щодо необхідності дотримання законодавства у сфері запобігання домашньому насильству, наголошував на відповідальності за його порушення. Крім того, у нас в ОТГ є спеціальний соціально-гуманітарний відділ Божедарівської селищної ради, який працює з сім’ями, що опинилися в складних життєвих ситуаціях. Ми спільно з працівниками відділу відвідуємо такі родини, перевіряємо умови проживання, виховання та навчання дітей, санітарно-гігієнічний стан тощо. Надаємо їм рекомендації. Даємо час на усунення недоліків. Якщо незабаром з’ясовується, що батьки не реагують, спеціалісти соціально-гуманітарного відділу складають відповідний акт обстеження, а я – адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей) та передаю його до суду.

– А звідкіля ще дізнаєтеся про факти домашнього насильства? Ви ж працюєте у сільській місцевості, де, як то кажуть, кожен все про всіх знає…

– Я отримую таку інформацію від самих жертв або від сусідів, які, почувши крики та сварку, повідомляють мені або телефонують на «102». У разі отримання таких відомостей на лінію «102», диспетчер скидає на мій планшет картку-повідомлення про скоєння домашнього насильства чи іншого правопорушення – і я реагую – здійснюю обслуговування виклику. Виїжджаю, опитую, збираю матеріали та приймаю рішення.

– У Патрульної поліції є такий проєкт – «Шкільний офіцер поліції». У його рамках  патрульні, закріплені за навчальними закладами, проводять там профілактичні заходи, зустрічаються з учнями, розповідають про права та відповідальність підлітків. І в школах обладнані стенди, на яких розміщені фото та контактна інформація про цих поліцейських, аби, в разі потреби, охочі могли з ними зв’язатися. А як налагоджуєте контакти з місцевим населенням?

– У першу чергу, завдяки особистому спілкуванню. Також я маю надруковані візитівки - 1000 штук. Після навчання на поліцейського офіцера громади, нам їх надрукували та видали. І скрізь, де я буваю в селищах та селах, що входять до Божедарівської об’єднаної територіальної громади, роздаю візитки всім бажаючим. Електронна копія даної візитної картки розміщена й на Facebook-сторінці «Поліцейський офіцер громади Божедарівської ОТГ». Люди мене знають, тож телефонують і повідомляють про порушення порядку.

Вікторія Олександрівна, працівниця соціального відділу однієї з ОТГ Харківської області.

– Як зараз взаємодіють соціальні служби з поліцією у питаннях протидії домашньому насильству?

– На регулярній основі ми координуємо з правоохоронцями свою роботу, проводимо круглі столи та обговорення. Якщо маємо повідомлення про домашнє насильство – терміново передаємо поліції. І хочу відзначити, що правоохоронці в цій сфері явно стали більш активними – на порядок! Якщо раніше дане питання було в них не в пріоритеті, то сьогодні нам працювати стало набагато легше.

Вони вникають глибше у проблематику і не обмежуються лише профілактичними бесідами. Вже не раз було: йду, дивлюсь – метуть «наші», прибирають вулиці. Тобто, поліція передала матеріали до суду й кривдників притягли до відповідальності – призначили покарання у вигляді громадських робіт. Буває, когось із наших домашніх «рецидивістів» і на гроші штрафують. Тобто, безкарними вони вже не залишаються, як раніше.

Звичайно, поліція працює, можливо, не ідеально. Але є з чим порівнювати… Крига скресла – це точно. А ми, в свою чергу, відпрацьовуємо всі повідомлення про насильство в сім’ях, які надходять до нашого відділу соціального захисту від поліції.

– А чи передає поліція вам інформацію про домашнє насильство?

– Такі відомості надають і дуже оперативно – електронною поштою. Не так, як раніше, коли папірець звичайною поштою міг іти довго. Щоб ми могли розібратися в такому конфлікті, надати психологічну допомогу жертві, визначити її потреби.

Щоправда, в основному поліцейські пишуть, що мало місце психологічне насильство. Чому? Виявляється, у разі фізичного насильства треба викликати слідчих, а ті розглядають, чи немає, часом, складу кримінального злочину… Справа затягується, і насильник взагалі може уникнути відповідальності. Тому в нас частіше дільничний та інші працівники поліції складають протоколи про насильство психологічне.

– Ла Страда – Україна» повідомляє, що у зв’язку з карантином, коли багато членів родин опинилися вдома та постійно перебувають «у чотирьох стінах», кількість скарг на «гарячу» лінію щодо домашнього насильства зросла. А яка у вас ситуація?

– За кількістю вона залишилася на середньостатистичному рівні. Але ми розуміємо, що в умовах, коли люди постійно поруч і немає можливості кудись вийти чи вибігти, постраждалі можуть просто побоюватися викликати поліцію. А насильство, звісно, в таких умовах зростає – і щодо подружжя, і стосовно дітей. Нам навіть від Мінсоцполітики надіслали нові психологічні рекомендації, як працювати з такими сім’ями під час карантину.

Костянтин Шеремет, начальник відділу організації превентивної роботи управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції.

– Раніше, за часів міліції, адмінпротоколи за насильство в сім’ї, скоєне неповнолітніми, складали, зазвичай, співробітники кримінальної міліції у справах дітей (КМСД), а за насильство щодо самих дітей – дільничні. Зараз ті ж дільничні чи то поліцейські офіцери громади кажуть, що в будь-яких випадках, якщо насильство стосується дітей, до реагування залучаються працівники ювенальної превенції. -

А чи є якась певна інструкція, яка б чітко визначала, який підрозділ поліції тут має працювати?

– Порядок складання протоколів про адміністративні правопорушення визначається самим відповідним Кодексом, а також Наказом МВС №1376 від 06.11.2015 року. І ніде в них немає розподілу по службах поліції. В принципі, хто з поліцейських виявив порушення – той і має на нього реагувати.

Розмежування по дорослих та дітях існує тільки в питанні постановки на профілактичний облік: ювенальна превенція веде облік тільки неповнолітніх, які скоїли правопорушення, інші підрозділи – повнолітніх. А далі вже питання взаємодії. Якщо дільничний склав протокол щодо неповнолітнього (адмінвідповідальність у нас передбачена з 16 років), він має передати інформацію «ювеналам», аби вони поставили порушника на облік. І навпаки.

– А наскільки зараз працівники ювенальної превенції справляються зі своїми задачами? Кількість «ювеналів», наскільки я знаю, є меншою від колишньої КМСД.

– Так, при реформуванні міліції в поліцію, штат правоохоронців, які в першу чергу працюють з правопорушеннями у підлітковому середовищі, зменшився у порівнянні з дореформеним, практично вдвічі. Ми перестали входити до кримінального блоку поліції, тому позбулися певних доплат, що не найліпшим чином вплинуло на престижність нашої праці. Через те помітна і плинність кадрів. Однак скорочення чисельності торкнулася й інших підрозділів – це відбувається в рамках європейської тенденції до зменшення лав поліції. Бо в нас міліція багато в чому залишалася ще напіврадянською, з роздутими кадрами…

Тому вчимося працювати в нових умовах та ефективно виконувати свою роботу. Зокрема – і в боротьбі з домашнім насильством стосовно дітей.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.