Громадських помічників дільничних «помножили на нуль»

В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Чому ми пишемо про це в минулому часі?

Для успішного формування й розвитку партнерських відносин між населенням і Національною поліцією необхідно створення відповідних правових і соціально-психологічних умов, використання всіх наявних можливостей з боку державних і місцевих органів влади, поліції та громадськості.

У п. 3 Указу Президента України №1119/2005 «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності», Міністерству внутрішніх справ України було доручено, зокрема, «затвердити програми з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби із злочинністю, зокрема як громадських помічників дільничних інспекторів міліції з числа членів громадських формувань з охорони громадського порядку».

І в наказі МВС України №550 від 11.11.2010 року «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» значна увага приділялася організації діяльності громадських помічників дільничних інспекторів міліції – цьому було присвячено цілий розділ 17.

В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів.

А громадський помічник дільничного, який живе в селі, знав там кожного, завжди був на сторожі громадського порядку, його діяльність була спрямована, в першу чергу, на профілактику правопорушень.

Чому ми пишемо про це в минулому часі?

А тому що, у зв’язку з прийняттям наказу МВС №650 від 28.07.2017 року «Про затвердження інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», наказ №550 від 11.11.2010 року втратив чинність. А в новому нормативному акті відсутні норми, які регулюють діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції.

І, як слідує з листа-відповіді Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України №20/5/02-38зі,40зі від 27.03.2018 року на інформаційний запит голови Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», очільника Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрія Чумака, «нормативно-правові акти, які регламентують діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції у Національній поліції не приймалися».

Отже, на сьогоднішній день утворився «юридичний вакуум» у сфері регулювання діяльності громадських помічників дільничних офіцерів поліції, що призводить до неможливості їх роботи у правовому полі.

Зауважимо, що дане питання піднімалося правозахисниками під час виїзного засідання Громадської ради при МВС, що відбулося 19 червня 2018 р. у м. Маріуполі Донецької області. Втім, ніякої реакції з боку Міністерства внутрішніх справ не було.

Тому Ю. Чумак звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Нацполіції Сергія Князєва з проханням «надати вказівку відповідним службам МВС та Національної поліції розробити та підготувати до затвердження відповідний нормативний документ, який би регламентував діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції – як важливого елементу участі громадян у забезпеченні громадської безпеки в громадах України».

На жаль, замість відповіді по суті, від МВС та Нацполіції надійшли «відмазки».

Міністерство внутрішніх справ у листі від 26.07.2018 року обмежилося констатацією того факту, що «на сьогодні основним нормативним актом, що регулює залучення населення до охорони громадського порядку є Закон України від 22 червня 2000 року №1835-ІІІ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», і що «цим Законом врегульовані правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, форми і методи їх роботи під час взаємодії, у тому числі, з Національною поліцією України».

Так ми про це й так знали. Складається враження, що відповідь готував якийсь черговий «капітан очевидність» (на жаль, не відаємо, яке його звання в поліції).

А Нацполіція у своєму листі №20/05/03-Ч-207 від 25.07.2018 року відписалася, що «діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ згідно із законом. Отже вимоги пункту 3 Указу Президента (вочевидь, мається на увазі Указ «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності» – автор) органів поліції не стосуються, оскільки вони не є правонаступником «міліції».

Також Нацполіція нагадала, що «до громадських помічників зараховували виключно членів громадських формувань з охорони громадського порядку, а їх функції, права та обов’язки були сформовані відповідно до зазначеного Закону (очевидно, мається на увазі Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» – автор), що фактично було дублюванням їх діяльності».

Це так, утім, не зовсім. Бо громадські помічники дільничних дійсно були членами громадських формувань з охорони громадського порядку та пропонувалися на такі посади загальними зборами громадських формувань. Але ці помічники закріплювалися за конкретним дільничним, який і здійснював керівництво діяльністю своїх помічників, давав їм відповідні доручення. Громадські помічники напряму й повсякденно працювали у зв’язці з дільничними, мали відповідні значки. Очільники міськрайорганів і дільничні інспектори проводили регулярні навчання для таких помічників. Працюючи у тісній «спайці» з дільничним, громадські помічники мали змогу дієво надавати допомогу міліції в охороні громадського порядку. Тобто, діяли на постійній основі й доволі ефективно.

Так, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка вже кілька років працюють 2 місцеві громадські помічники дільничних. Місцеві жителі звикли, що є «шерифи», які профілактують та викривають злочини. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає помічників дільничних. До речі, про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки навіть було знято документальний фільм «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук), який висувався від України для номінації на «Оскар» у 2016 році.

Діяльність же громадських формувань з охорони громадського порядку здійснюється, так би мовити, час від часу: вони виходять на спільні патрулювання разом із поліцейськими, долучаються до забезпечення правопорядку під час масових заходів тощо. І в невеликих селах, де цілого формування (чисельність якого, відповідно до законодавства, має бути не менше 10 членів), як правило, не буває, без громадських помічників дільничних обходитися складно.

Зараз у регіонах України громадські помічники продовжують діяти фактично (хоча юридично їх вже не існує). Тим більше, що в багатьох «шерифів» ще не вийшов термін дії виданих раніше посвідчень.

За нашою інформацією, на Харківщині наразі працюють 57 громадських помічників дільничних. Для порівняння, у листопаді 2017 року (на момент прийняття нової Інструкції для дільничних офіцерів поліції) їх нараховувалося 108 (97 в районах області та 11 – у Харкові).

З такою тенденцією, до кінця року їх просто «помножать на нуль» – по всій країні. І поліція залишиться ще без одного з важливих та дієвих інструментів з охорони громадського порядку. Особливо – в сільській місцевості.

«Дублювання діяльності», – кажете?! Та в нинішніх умовах правоохоронцям слід ледь не молитися на тих, хто допомагає їм у профілактиці правопорушень та боротьбі зі злочинністю! Адже робота поліції може бути ефективною лише за широкої підтримки з боку громадськості. Здається тільки, що сама поліція не дуже зацікавлена в такій підтримці. Чому? – питання, на яке ми не маємо відповіді.

${gallery:6185af92d136ead799a3ec968f12a26f}

P.S. Публікація підготовлена ​​в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.