Дітям потрібен шериф

Що робити, коли найбільша загроза для дітей – їх батьки?

Онлайн дискусія «Дітям потрібен шериф» з сурдоперекладом. Модератор дискусії, фасилітатор діалогів та групової роботи, дослідник Максим Єлігулашвілі і директорка комунальної установи «Центр соціальних послуг» Чаплинської селищної ради Альона Ращупкіна; помічник Голови Національної поліції України Андрій Ткачов; голова громадської організації Херсонський обласний центр «Успішна жінка» Анжела Литвиненко та керівниця проєкту «Шерифи для нових громад» Наталя Бімбірайте.

Теоретично, захистом інтересів дітей опікується безліч різних державних установ. Але реальне життя дуже далеке від теорії, особливо в селах.

Під час процесу децентралізації в багатьох громадах профільні соціальні служби просто «зникли». А поліція, інспектори ювенальної превенції доїжджають туди лише тоді, коли з дитиною вже сталося щось жахливе.

За прикладами далеко ходити не треба. Взяти хоча б Херсон, обласне місто, де зосереджено безліч правоохоронних установ та служб. Однак навіть тут діти фактично бездоглядні та беззахисні.

Зокрема, у лютому 21-річний чоловік побив сина своєї співмешканки за те, що він плакав, не давав відпочивати. Коли дитині стало зле, її поклали в ліжко. Через деякий час «батьки» виявили, що хлопчик помер. Лікарі встановили: смерть сталася через забиття. Дитині був лише один рік і вісім місяців.

У квітні патрульна поліція забрала з міського сміттєзвалища семеро дітей віком від 7 до 14 років. Вони жили там у халабудах разом із батьками та сортували сміття. У найменших навіть не було свідоцтв про народження.

Фото з архіву патрульної поліції. Квітень 2020, херсонське сміттєзвалище.

Ще троє дітей, 7-ми, 8-ми і 10 років, порпалися з батьком на смітниках у Скадовську, сміттєзвалище замінило їм дім. Молодший хлопчик виявився хворим на пневмонію, а старші - заражені педикульозом.

Також, за словами старшого офіцера відділу дільничних інспекторів поліції Херсонської області Віталія Сайфутдінова, з початку карантинних заходів й станом на 28 квітня, надійшло 850 повідомлень про домашнє насильство. Складено 580 адміністративних протоколів за ст. 173-2 Кодексу про адмінправопорушення, а саме – домашнє насильство, винесено 153 термінових заборонних приписи кривдникам. Про це Віталій повідомив в інтерв’ю Суспільне Херсон.

Чому так стається? Де прогалини? Що можемо зробити, аби діти не потерпали від батьківських чвар, від побоїв, знущань, голоду, не потрапляли в трудове та сексуальне рабство? Саме про це йшла мова у середу, 29 квітня, під час онлайн дискусії* «Дітям потрібен шериф».

Як розповіла директорка комунальної установи «Центр соціальних послуг» Чаплинської об’єднаної територіальної громади Альона Ращупкіна, раніше в кожному районі були соціальні працівники. Вони опікувалися родинами, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Тепер кожна ОТГ сама вирішує, чи утримувати такого фахівця, чи ні. І, на жаль, частіше схиляються до «ні», бо бюджет «не гумовий». У цьому сенсі Чаплинка – «щасливий виняток», адже тут створена та працює окрема профільна комунальна установа. Соціальні працівники є в кожному селі громади, вони там мешкають і завжди готові прийти на допомогу в будь-яку пору доби, попри вихідні та свята. Але.

Спільний рейд соціальних працівників з поліцією. Фото з архіву Центру соціальних послуг Чаплинської ОТГ.

Альона Ращупкіна намагається розговорити дитину. 

Крім того, соціальні працівники не можуть без дозволу батьків зайти до будинку, подивитися, в якому стані діти, в яких умовах вони живуть. А під час сімейних чвар часто самі наражаються на небезпеку, бо розлючений «батько» може й за вила схопитися.

Як згадала керівниця проєкту «Шерифи для нових громад» Наталя Бімбірайте, буквально на днях, в одному невеличкому селі Чаплинської ОТГ сталася схожа і, на жаль, типова ситуація. Чоловік напився, накинувся на дружину та дітей з кулаками. Крики почули сусіди, викликали поліцію. Але їм відповіли, що група швидкого реагування наразі на іншому виклику і зможе приїхати лише наступного дня. Люди зателефонували місцевій соціальній працівниці, старості. Вони прибігли, побачили бійку, намагалися самотужки втихомирити кривдника. Але це виявилося марним. Тому допомогли жінці втекти з двору разом із дітьми та знайшли знайомих, які прихистили їх до приїзду поліції. А кривдник, протверезівши, почав погрожувати ще й соціальній працівниці та старості, що помститься, бо вони не мають права втручатися в його особисте життя. Крім того, правоохоронці фіксують таку подію як фізичне домашнє насильство, а як від того психологічно страждають діти, проходить повз увагу.

Наталя Бімбірайте обговорює проблеми та успішні практики організації безпечного середовища в малих населених пунктах з фахівцями Центрів та Бюро з надання безоплатної правової допомоги. Фото з архіву команди проєкту.

Також Наталя Бімбірайте зауважила, що за законодавством, державні установи не приймають заяву від дітей, їх інтереси мають представляти або батьки, або опікуни. А чи буде батько писати сам на себе заяву? Також дитина не може найняти собі адвоката, бо де вона на це знайде кошти? У державі є й доволі ефективно працюють Центри безоплатної правової допомоги, які захищають інтереси вразливих верств населення. Але діти, за нормативними документами,  не є їх клієнтами.

Помічник Голови Національної поліції України Андрій Ткачов, який у минулому теж мав досвід соціальної роботи, підтвердив - «прогалин» дійсно дуже багато. Виявляється, поліція теж іноді буває безсила і не може діяти за рамками своїх повноважень.

Андрій Ткачов, помічник голови Національної поліції України: домашнє насильство підступне ще й тим, що дуже тонка межа переходу від образ до вбивства. Фото з відкритих джерел.

Наприклад, коли виклик про захист дитини від батьків надходить уночі чи на вихідних. І без відповідного акту від служби у справах дітей правоохоронці не можуть вилучити малечу із родини. Однак у такий час служби не працюють, а діти в небезпеці, їх не можна залишати вдома. Тож офіцери ризикують – забирають малечу й відвозять до лікарень. А акти складають уже потім. Також поліція не може відкрити кримінальне провадження щодо батьків, які знущаються над дітьми, доки не буде офіційної заяви від громадян. Тож закликає не мовчати, якщо бачимо такі ситуації, поки не сталося лихо.

А голова громадської організації Херсонський обласний центр «Успішна жінка» Анжела Литвиненко розповіла про дітей, яких втягують у злочини, які потерпають від сексуального та трудового рабства і вимушені жебракувати. Та поділилися досвідом, як можна покращити ситуацію, зокрема, запропонувала втілювати всім разом принцип «4 П»:

На фото - Анжела Литвиненко разом з поліцією шукають дітей, які потрапили в тенета організаторів жебракування.

Уже після дискусії команді проєкту «Шерифи для нових громад» зателефонувала Ірина, мешканка села Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області:

Усі спікери та інші учасники дискусії говорили майже те саме, що діти наразі є найбільш вразливими і незахищеними членами суспільства. Насамперед вкрай не вистачає превентивної, тобто профілактичної роботи з родинами, щоб упередити трагедії. І в цьому напрямку треба консолідувати зусилля і державних установ, і органів місцевого самоврядування, і громадськості.

*Довідкове. Захід мав відбутися 22 березня у форматі круглого столу в рамках 17-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Зазвичай фестиваль проходить у Києві наприкінці березня. Відбуваються не лише покази та обговорення найкращих документальних стрічок з різних країн, але й проводиться безліч важливих правозахисних зустрічей, майстер-класів та дискусій.

Круглий стіл «Дітям потрібен шериф» також був запланований у програмі Docudays UA – 2020.

Команда проєкту «Шерифи для нових громад» планувала обговорити з експертами різні форми організації безпечного середовища в малих громадах та їх вплив на рівень дотримання прав дітей.

Однак через пандемію коронавірусу фестиваль та підготовлені заходи довелося перенести. Коли саме закінчиться карантин, наразі важко перебачити. Тому команда фестивалю прийняла ризиковане рішення – провести Docudays UA онлайн. Це рішення сповнене викликів та експериментів, адже це перший український кінофестиваль онлайн. На жаль, деякі заходи довелося скасувати.

Але дискусія «Дітям потрібен шериф» - відбулася. Організатори фестивалю допомогли її провести, бо від того, якими виростуть наші діти, залежить майбутнє країни.

Як і інші заходи фестивалю, дискусія проходила онлайн.

Під час круглого столу планувалося надати слово багатьом спікерам, які працюють не в кабінетах а саме «на землі», у селах, та експертам з права та реформ. Але через скорочення часу дискусії (1 година) кількість виступаючих були вимушені скоротити до чотирьох.

Проте захід не був обмежений стінами приміщення – під час дискусії в ньому взяли участь декілька сотень слухачів/глядачів, які одночасно слали свої запитання та коментарі. Бо тема виявилася дуже актуальною і «болючою».

Передивитися запис дискусії можна тут:

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.