Чому відбудова України гальмує і чому це не лише про корупцію

Україна отримує гроші на відбудову, але нові школи, лікарні й укриття все одно з’являються надто повільно. Опитування “Transparency International Ukraine” показує: українці найбільше бояться корупції та відсутності контролю.

Та гальмує процес не лише це. Нестача фахівців, заскладні умови для бізнесу й слабкі місцеві інституції – саме вони часто зупиняють навіть профінансовані проєкти.

Що ховається за повільними темпами відбудови – читайте далі в матеріалі “Вгору”.

Провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій

Громади без генпланів і слабка експертиза

Проблеми з відбудовою публічної інфраструктури, за словами Олександри Бетлій, починаються вже на рівні громад: багато з них не мають актуальних генеральних планів і схем просторового розвитку. У наукових джерелах зазначається, що значна частина генеральних планів населених пунктів і схем планування районів є застарілими, розробленими ще до початку XXI століття, і не враховують сучасних адміністративно-територіальних умов.

Без оновленої містобудівної документації дозвільні процедури ускладнюються: компанії стикаються з затримками й корупційними ризиками, оскільки рішення про виділення земельних ділянок часто ухвалюються фактично в ручному режимі. Це створює простір для непрозорості та хаотичного розвитку територій.

Зовнішній консультант Світового банку Михайло Кольцов наголошує на ще одному системному дефекті – відсутності стратегії відбудови на рівні громад. За його словами, рішення досі ухвалюють «за інерцією мирного часу», хоча пріоритети кардинально змінилися. Для Херсонщини першочерговим є питання безпеки, тому ресурси мають спрямовуватися передусім на критичну інфраструктуру, а громади – брати участь у визначенні цих пріоритетів і контролювати їх реалізацію.

Труднощі виникають і на наступному етапі – коли проєкт переходить до проходження експертизи. Експертиза – це обов’язкова перевірка кошторисів, проєктних рішень і дотримання будівельних норм перед початком будівництва. Саме тут раніше мали виявлятися технічні помилки, завищені обсяги робіт або невідповідність проєкту нормам безпеки.

Аналітикиня Олександра Бетлій розповідає, що раніше експертиза справді давала змістовні висновки. На цьому етапі могли вказати на проблеми в проєкті, підказати, що виправити, адже проєктанти теж можуть помилятися. Сьогодні ситуація інша:

“Вартість експертизи невисока – нам називали суми 20–30 тисяч гривень, іноді трохи більше. Але при цьому навантаження на експертів дуже велике. Проєктно-кошторисна документація – це сотні сторінок із величезною кількістю цифр і технічних деталей. Щоб якісно перевірити такий обсяг, потрібні дні. Натомість експерти часто беруть по кілька проєктів на день і фізично не можуть детально їх опрацювати. Через це перевірка дуже часто стає формальною”.

Є й інша проблема: експерти фактично не несуть відповідальності, якщо пропускають неякісний проєкт. Коли немає відповідальності, немає й мотивації уважно перевіряти документацію – і це створює додаткові ризики для якості відбудови.

Нестача працівників

За даними Державної служби статистики, обсяг виконаних будівельних робіт в Україні у січні – травні 2025 року знизився на 7,5% у порівнянні з тим самим періодом 2024 року. 

Одним із чинників такого падіння є кадровий голод: галузь просто не має достатньо людей, щоб забезпечити необхідні обсяги робіт. За результатами опитування Європейської бізнес-асоціації, проведеного серед компаній-членів у 2025 році, 74% роботодавців назвали нестачу працівників серйозною проблемою. Найбільший дефіцит – саме у робітничих і технічних спеціальностях, від яких безпосередньо залежить темп відбудови. 

Додатково ситуацію ускладнює відтік молоді та мобілізація: 46% компаній повідомили, що виїзд або призов працівників 18-22 років помітно ускладнив пошук персоналу. Для галузі, яка й до війни мала брак кваліфікованих будівельників, це означає ще глибший кадровий провал.

За словами експертки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександри Бетлій, на багатьох будмайданчиках люди працювали неофіційно, тому компанії не могли їх бронювати, і зрештою могли мобілізовувати цілі бригади. 

Працівник на відновлювальник роботах у Посад-Покровському. Олександр Андрющенко/"Вгору"

Через це частина бізнесу переходить у «білу» зону: офіційно оформлює працівників, підвищує їм зарплати та, за можливості, отримує статус критичності, який дозволяє бронювати персонал. 

Друга причина дефіциту працівників – міграція. За оцінками Національного банку України, війна спричинила різке скорочення робочої сили: виїзд, мобілізація та вимушене переселення суттєво зменшили кількість людей, які можуть працювати в Україні. 

Для будівельної сфери це особливо відчутно. Як пояснює аналітикиня, дефіцит інженерів, архітекторів і технічних спеціалістів існував ще до війни, а з міграцією та мобілізацією кадровий голод лише посилився. 

“Фахівці говорять, що не дуже вигідно працювати архітектором, навіть із фаховою освітою. У дизайні чи IT можна заробляти значно більше, тоді як в архітектурі відповідальність набагато вища – особливо для сертифікованих архітекторів, які підписують документацію», – пояснює експертка.

Вона вважає, що будівельній галузі потрібна система навчання дорослих, якої в Україні фактично немає. “Тому що навіть кладку класти – це треба вміти, це треба досвід”. Тому галузі варто залучати жінок та інших працівників, які раніше не працювали в будівництві, і створювати для них повноцінні програми підготовки.

Є питання й до професійної підготовки державних органів. Наприклад, ДІАМ (Державна інспекція архітектури та містобудування України) сьогодні не вважається корупційним органом, але йому бракує кадрів і кваліфікації. 

“Людей треба навчати, забезпечувати інструментами, формувати нові компетенції. Це загальний виклик для будь-якої реформи: інституція не зміниться, якщо не змінити людей, які в ній працюють”, – вважає науковиця. 

За її словами, це добре видно на прикладі безбар’єрності. В Україні досі вводять в експлуатацію об’єкти, де пандуси не відповідають нормам, відсутні елементи доступності для незрячих чи роботи виконані неякісно. Це не завжди свідчить про корупцію – часто йдеться саме про нестачу знань і професійних навичок, необхідних для належного контролю якості.

Закупівлі без конкуренції та високі ціни

За даними моніторингу витрат на відновлення від Центру економічної стратегії від серпня 2025 року, понад 80 % тендерів у сфері будівництва проходять без конкуренції, тобто з одним учасником. 

Експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій пояснює, що насправді конкуренції в публічних закупівлях будівельних робіт не було і до повномасштабної війни. Зараз ситуація погіршилася ще більше, бо компанії переважно віддають перевагу будівництву комерційних об’єктів, а не участі в публічних закупівлях. 

“Як нам зазначали компанії, з якими ми розмовляли під час нашого дослідження: Скільки тендерів ми робимо з публічними закупівлями, стільки в нас кримінальних справ. Тому що насправді дуже складно працювати за тими настановами з ціноутворення публічних закупівель, які існують в Україні”, – розповідає аналітикиня.

За її словами, у НастановіІдеться про “Настанову з визначення вартості будівництва”, яка багато років регулювала, як формуються кошториси на будівельні роботи. Вона містила норму, що заробітна плата в будівництві “не може бути нижчою за середню по економіці”. Документ не пояснював, що зарплата може бути вищою за середню, якщо цього вимагає ринок.  прописано, що заробітна плата не може бути нижчою за середню по економіці, але наглядові органи часто трактували це так, ніби вона має бути саме на рівні цієї середньої. У будівельному секторі це не працювало: офіційно звітували 16-18 тисяч гривень, тоді як ринкова зарплата будівельника становила 30–40 тисяч. Якщо компанія ставила в кошторисі реальну цифру, могли початися перевірки: “чому 30, якщо середня – 18?”.

Тому бізнес міг занижувати офіційну зарплату, а реальну оплату працівникам “ховати” в цінах на матеріали – завищувати їхню вартість або обсяги, пояснює Олександра Бентлій. 

Олександр Андрющенко/"Вгору"

Щоб розв’язати цю проблему, уряд почав змінювати правила. У листопаді 2025 року Кабмін ухвалив нову постанову, що оновлює підхід до формування кошторисів: тепер у проєктах дозволяється закладати реальну, ринкову зарплату з урахуванням інфляції. 

Окрім цього, у межах електронної системи будівництва створюють єдину базу цін на будівельні матеріали. Туди вноситимуть фактичні ринкові дані – від закупівель у Prozorro до інформації виробників – щоб державні служби могли бачити, які ціни є обґрунтованими. Разом із базою запроваджується кодифікатор будівельної продукції, який уніфікує назви та характеристики матеріалів і має унеможливити поширену практику, коли однаковий матеріал подають під різними назвами й за різною ціною.

За задумом уряду, ці зміни мають зменшити кількість конфліктів між бізнесом і державою та зробити будівництво передбачуванішим і чеснішим.

Наслідки неефективної відбудови для громади

За словами Олександри Бетлій, неякісна або корупційна відбудова має ширші наслідки, ніж втрата грошей. 

Принцип “відбудувати краще, ніж було” передбачає людиноцентричність: школи, лікарні, ЦНАПи чи дитсадки мають бути доступними для всіх груп населення, наприклад для маломобільних людей та ветеранів.

Другий елемент – енергоефективність. Якісні будівлі можуть бути дорожчими сьогодні, але дешевшими в утриманні десятиліттями; ресурсів на повторні ремонти через кілька років у держави немає.

І ще один критичний компонент – технічний нагляд. Якщо громада не контролює виконання робіт, неможливо забезпечити ані безбар’єрність, ані енергоефективність, ані довговічність об’єктів.

Необхідні зміни ефективної відбудови України

Олександра Бетлій зазначає, що для ефективної відбудови Україні необхідно адаптувати законодавство до нормативної бази ЄС. На її думку, директиви та регламенти Євросоюзу – це високорівневі документи, які вимагають практичної інтерпретації, тому країні потрібна технічна підтримка держав-членів, щоб правильно налаштувати правила й процеси.

У межах євроінтеграції, підкреслює експертка, доведеться провести масштабні зміни в будівельному секторі. Це стосується сертифікації архітекторів і інженерів, запровадження професійних стандартів для всіх категорій фахівців та врегулювання питання визнання кваліфікацій – зокрема тих, що здобуті неформально або за кордоном. Це критично важливо в умовах великої відбудови: узгоджені стандарти дозволять іноземним фахівцям працювати в Україні, а українським – реалізовувати проєкти в ЄС.

“Коли ситуація в Україні стабілізується, багато архітекторів та інженерів з ЄС захочуть реалізувати тут свої проєкти. Але сьогодні їм складно працювати в Україні, тому що наші стандарти проєктування відрізняються від європейських, і вони не можуть просто приїхати й почати проєктувати”, – вважає Олександра Бетлій. 

Бетлій наголошує, що для цього необхідно запровадити європейські стандарти проєктування. Нині в Україні діють лише національні норми, і через це архітектори та інженери з ЄС не можуть одразу долучатися до проєктування. Визнання кваліфікацій і гармонізація стандартів відкриють ринок для іноземних спеціалістів та створять передумови для приходу компаній, які працюють за європейськими правилами.