Привіт, батарейко!

Хто має організовувати та сплачувати за сортування і вивезення батарейок на утилізацію та куди поділись майже 3,5 тони батарейок, які зі скандалом вивезли з підвалу херсонської багатоповерхівки майже рік тому — дізнавалась онлайн-газета «Вгору».

Роздільний збір та утилізація небезпечного сміття  — окрема складова сортування побутових відходів.  Відділити батарейки, термометри та інший токсичний непотріб від решти, що збирається у «відрі під раковиною», критично важливо. Важкі метали та хімічні елементи, що входять до складу небезпечних відходів, швидко забруднюють ґрунт, на якому ми вирощуємо їжу, та воду, яку ми п’ємо, й отруюють нас.

Збір термометрів і люмінесцентних ламп — тобто, ртутновмісних відходів — з їх подальшою відправленням на утилізацію вже налагоджений на базі місцевих осередків ДСНС. Однак з батарейками все значно складніше. 

Знайти батарейку

Взагалі, що таке «батарейка» з точки зору українського законодавства?

За приблизними даними, в Україну щороку завозять 2,5-3 тисячі тонн батарейок, 99% з яких не утилізують належно. Але розібратись, де в нашому законодавстві просковзує бодай натяк на батарейки та поводження з ними, виявилося непросто. Після пошуку в інтернеті та консультацій з юристами вималювалася приблизна картина. Отже, на сьогодні в Україні діє закон «Про хімічні джерела струму». За термінологією, це — 

«джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення».

Під визначення цього поняття підпадають і звичні нам батарейки, але. Стаття 17 закону зобов’язує здавати на утилізацію відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму ємністю від 7 А/год. Це, наприклад, автомобільні акумулятори. А майже всі батарейки, якими ми користуємось у побуті, мають ємність майже удвічі меншу, до 3 А/год. Так само у  більшості телефонних акумуляторів ємність до 6 А/год. Тож обов’язковому переробленню вони не підлягають і, якщо пощастить, після використання вони потраплять не у водойми та звалища, а до волонтерів й активістів.

Ще один нормативний документ, у якому опосередковано описуються батарейки — постанова Кабінету міністрів України №1120 від 13 липня 2000 року «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів». У ній описується порядок державного контролю щодо ввезення та вивезення небезпечних відходів з території України та затверджені списки цих відходів. Саме тут з’являються такі поняття як «несортовані відпрацьовані батареї», «акумуляторні або інші батареї», «гальванічні елементи (батареї)». Але ця постанова стосується лише однієї сторони поводження з батарейками як із небезпечними відходами, пояснює член громадської організації «Батарейки, здавайтесь!» Анастасія Ткаченко:

Утилізувати батарейку

Але навіть в умовах правової невизначеності, активісти щороку збільшують кількість зібраних батарейок. Та що робити з ними далі? На сьогодні в Україні немає жодного сертифікованого підприємства з утилізації батарейок. Навіть більше, спочатку їх необхідно посортувати, розділити на 8+ фракцій, кожна з яких переробляється по- різному. Сертифікованих сортувальних ліній в Україні теж немає. Одна з причин — відсутність стабільно великих обсягів батарейок для сортування. Єдиний можливий вихід залишається у відправленні батарейок на переробку за кордон. Але для цього необхідно отримати згоду відповідного міністерства:

Саме таким чином активісти в партнерстві з фірмою «Екологічні інвестиції» вже 2020 року відправили на перероблення до заводу GreenWЕЕЕ у Румунії першу в історії України партію батарейок. І саме із цим заводом також уклала договір на переробку одеська компанія «Укрекопром» — фірма, що забрала зібрані херсонськими волонтерами відпрацьовані батарейки у кінці 2019 року, але. «Укрекопром» не мала і досі не має згоди на вивезення відпрацьованих батарейок за кордон. На запит онлайн газети «Вгору» до Мінекоенерго ми отримали відповідь:

Торік херсонському міському бюджету вивіз батарейок на утилізацію вартував 190 тисяч гривень. Як розповів начальник відділу екології Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міськради Сергій Цибульський, найменша ціна вивезення була першим критерієм відбору фірми-переможця. Також перевіряли наявність ліцензій на поводження з відповідними відходами. А щодо згоди на вивезення батарейок в інші країни Сергій Цибульський повідомив: усі необхідні документи у підприємства «Укрекопром» були в наявності. За словами чиновника, подальшу долю батарейок він не контролює:

Батарейки для «Укрекопрому»

То де зараз майже 3,5 тонн батарейок, що  вивезли з Херсона у 2019 році? У компанії «Укрекопром» нам відповіли: вони зберігаються на спеціалізованому складі, наразі триває процес отримання згоди на перевезення небезпечних відходів за кордон. За словами представника фірми, наразі в Україні немає підприємства, здатного утилізувати батарейки згідно з нормами та стандартами безпеки, але. Ще рік тому компанія «Укрекопром» планувала власними силами переробляти батарейки. Така діяльність викликала хвилю запитань та обурення в активістів, які детально доводили, чому зараз цей процес в Україні організувати неможливо:

Крім цього протистояння з активістами щодо перероблення, компанія потрапила до журналістського розслідування у фокусі непрозорого отримання ліцензій від Міністерства екології на поводження з небезпечними відходами. Також фірма «Укрекопром» фігурувала у низці кримінальних проваджень. Наприклад, про відсутність «відповідної матеріально технічної бази, власних або ж орендованих виробничих площ, місць зберігання (майданчики, складські приміщення), обладнання та відповідного устаткування та кваліфікованого персоналу для оброблення, знешкодження, захоронення, утилізації небезпечних відходів». Також фірма вказана серед низки підприємств, що були помічені в ухилянні від сплати податків. Та у кримінальному провадженні щодо зливу десь під Миколаєвом лляльних вод (вод із домішками переважно нафтопродуктів), які прямували до Одеси та були забрані з Херсонської адміністрації морпортів.

Гроші для батарейки

На сьогодні активісти, які активно займаються питанням безпечного та якісного збору, сортування та перероблення батарейок, упевнені: муніципальні або державний бюджет не має сплачувати кошти за цю діяльність. Виділення грошей платників податків — це вимушений, але необхідний крок, якщо ми не хочемо знаходити сотні кілограмів батарейок на пляжах або узбіччях доріг. За словами Сергія Цибульського, на 2020 рік у Херсоні вже передбачено 195 тисяч гривень на вивезення з території міста відпрацьованих елементів живлення для подальшої утилізації, але. Чи будуть відбирати фірму-переможця лише за критеріями «менша ціна» та «наявність ліцензії» — наразі невідомо.

Тим часом, в Україні точаться запеклі обговорення нових законопроєктів «Про управління відходами» та «Про батареї і акумулятори». З їх допомогою, нарешті, може бути впроваджена сучасна, європейська система поводження з відходами, з імплементацією принципів «розширеної відповідальності виробника» та «забруднювач платить». Суть її в тому, що гроші на поводження з відходами (в тому числі небезпечними), закладаються у вартість самої продукції. Якщо людина купує батарейку, то вона автоматично сплачує кошти на її збір та утилізацію. Організовувати процес можуть асоціації, у які об’єднуються компанії, що займаються виробленням або реалізацією відповідної продукції. Це дозволяє налагодити ефективний збір відходів, зменшити кількість складових, що необхідно переробити (бо це дорожче) та постійно збільшувати кількість перероблених відходів. У протилежному випадку, питання поводження з батарейками буде пересипане постійними “але”.

У колонці, присвяченій темі розширеної відповідальності виробника, членкиня ГО «Батарейки, здавайтеся!» Любов Колосовська порівняла відходи з дитиною, про яку необхідно піклуватися:

P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Тест на законність», що виконується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».