Пожежі на Кінбурнській косі тривають понад тиждень
Пожежі на Кінбурнській косі тривають понад тиждень. Горить на межі Миколаївської та Херсонської областей.
Про це повідомляє Суспільне.
"Ніколи так не горіла Кінбурнська коса. Навіть у тому ж 2001-му. Коли вигоріло 1100 га. Вогонь валить в обидві сторони", - пише на сторінці у соцмережі Євген Лютер , режисер громадської організації Kinburn Camp.
Фото: спутник Sentinel-2
Олександр Овсянкін допомагає жителям Кінбурнської коси з ліками та продуктами.
"Знаю, що немає чим гасити. Техніку і паливо забрали окупанти. Якщо вогонь і далі перекинеться – лісів там більше не побачимо", - розказав чоловік Суспільному, говорить, що димить і сьогодні.
Виїзд на материк контролюють російські військові, які не тушать ліс самі, - повідомили Суспільному люди, які мають будинки на косі. Бензин та каністри для пожежних машин, а також деталі для ремонту намагалися зібрати в Очакові та Одесі, щоб передати на косу, написав у Facebook Артем Скоробагатов.
Ситуація з гасінням ускладнюється тим, що в лісі розбита техніка, розтяжки, та міни, які не розірвалися.
"Нашу пожарку ворог забрав. Катер зараз ніхто не випустить туди. Тому питання не вирішується", - розповів заступник міського голови Очаківської міської ради Олексій Васьков заступник міського голови Очаківської міської ради.
Фото: Артем Скоробагатов/Facebook
Натомість волонтери говорять, що будуть шукати шляхи доправити необхідне на косу.
"Для мене Кінбурн – дитяча мрія, яка стала улюбленою роботою, - говорить херсонка Ганна Знахаренко, - в дитинстві відвідувала гурток екскурсоводів Августа Вірлича, об'їздили всю Херсонську область, та потрапити на косу вдалося лише у дорослому віці, - мрія здійснилася через 36 років. Я про Кінбурн багато читала, знала про нього все. Коли я вже працювала екскурсоводом в одній із туристичних компаній міста, перша моя екскурсія була саме екскурсія на Кінбурн. Ця місцина закохала на все життя. Вважаю це місце своєю другою батьківщиною".
Жінка розповіла, що кожного літа, 2-3 рази на тиждень, возила туди групи. Дорога на Кінбурн дуже важка, остання частина – 35 км від Рибальчого до Геройського – це повна відсутність дороги. Там можна пересуватися тільки на спецтранспорті.
"Це пісок, море, ліс, сонце, рожеві озера, які так полюбляють наші туристи – саме там на Кінбурні. Це місце не для всіх – для сильних духом людей", - каже Ганна Знахаренко.
Фото: Артем Скоробагатов/Facebook
За її словами, те що відбувається зараз на Кінбурні, – це велика трагедія і для людей, які там живуть, і для всіх.
"Ми не знаємо, скільки лісу ми втратимо. Як поведе себе пісок. І на відновлення лісу потрібно буде дуже багато часу", - говорить жінка.
На Кінбурні є місце – Валежин ліс, місце гніздування лебедів, сірих та білих журавлів, орланів. А також «Орхідне поле», - де ростуть рідкісні квіти, схожі на орхідеї, дуби, яким понад сотню років.
"Усе це зараз під загрозою. Геродотів ліс – це контраст, коли з пісків ти спускаєшся до реліктових дерев, там маленькі болота папороті. Там зовсім інша флора. Це екологічна катастрофа. Я багатьох людей звідти знаю, там три села всього, є люди, які працюють у лісництві і вони зараз, ризикуючи власним життям, намагаються врятувати ліс. З ними втрачений зв'язок. Я сподіваюся, що з ними все буде добре", - каже Ганна.
-preview.webp)
