Підкорюючи планку. Висоти та падіння Андрія Проценка
У вересні 1993 року в Саламанці видатний кубинський легкоатлет Хав'єр Сотомайор стрибком у висоту підкорив планку висотою в 2 метри 45 сантиметрів. З того часу минуло 27 років, багато спортсменів намагалися подолати це досягнення (серед них, до речі, і сам кубинець), але й до сьогодні висота, взята тоді в іспанському місті, залишається світовим рекордом.
Щоб досягти таких результатів, люди важко працюють багато років, поступово, сантиметр за сантиметром підвищуючи свою власну планку. І один із таких наполегливих, цілеспрямованих "підкорювачів неба" живе в Херсоні.
Свою кар'єру 32-річний Андрій Проценко почав ще в школі, коли його в обласне вище училище фізичної культури привела рідна бабуся.
"Тоді я навчався і жив у Шуменському мікрорайоні, - згадує Андрій, - і якщо й займався спортом, то нерегулярно і як усі звичайні хлопці "на районі". Ходив на бокс, наприклад. Але в училищі фізкультури вже займалася моя молодша сестра, і її захопливі розповіді, напевно, вплинули і на мою бабусю, і на мене".
Хлопець уже в ті ранні роки мав відмінні фізичні задатки для подальшого розвитку. Перш за все, він був набагато вищий майже за всіх своїх однолітків. Але починав юний Проценко зовсім не з тієї дисципліни, яка згодом принесла йому європейську і навіть світову популярність.
Першим викликом для нього став біг на середні дистанції - на 300-400 метрів. Пізніше один з тренерів помітив у Андрієві перспективні задатки стрибуна у висоту, і той повністю переключився на цю дисципліну.
Спекотні змагання у столиці Катару Досі.
Андрій Проценко:
"У перші роки я на змаганнях ставав тільки сьомим-восьмим, але крок за кроком намагався покращувати показники".
Незабаром Андрій значно перевершив навіть найсміливіші сподівання наставників, почавши перемагати спочатку у різних юніорських, потім юнацьких та молодіжних турнірах.
А перший серйозний успіх прийшов до херсонця у 2013 році, коли на літній Універсіаді в Казані він завоював срібну медаль.
Фінальні змагання розпочиналися з висоти 210 сантиметрів, яка підкорилася всім учасникам змагань. Коли планка підіймалася вище, деякі спортсмени вибували з боротьби за медалі. Коли було необхідно підкорити висоту 2 метри 31 сантиметр, залишилося 6 студентів, серед яких був олімпійський чемпіон Лондона Іван Ухов, але ця висота росіянину не підкорилася. І лише два спортсмени подолали планку на цій висоті: Андрій Проценко та ще один представник Росії Сергій Мудров. Тоді херсонець використав більшу кількість спроб і таким чином фінішував другим.
По-справжньому тріумфальним для стрибуна став наступний, 2014 рік. На Чемпіонаті світу з легкої атлетики в приміщенні зі стрибків у висоту він продемонстрував результат 2 метри 36 сантиметрів і став бронзовим призером. Цей показник поки що найкращий у кар'єрі Андрія.
Згодом на Чемпіонаті Європи у Цюриху із результатом 2,33 м він виборов срібло, поступившись іншому українцеві Богдану Бондаренку (2,35 м) та випередивши все того ж росіянина Івана Ухова (2,30 м).
Нарешті, торік, знов-таки у Цюриху, Андрій Проценко нарешті посів перше місце у представницьких міжнародних змаганнях. Тоді у фіналі «Діамантової ліги-2019» йому підкорилася висота 2 метри 32 сантиметри.
Андрій Проценко - переможець “Діамантової ліги-2019” у Цюриху!
Великі надії покладав Андрій на літо 2020 року: адже високий рейтинг дозволяв йому розраховувати на місце в Національній збірній, яка готувалася до участі в Олімпійських іграх у Токіо. Але, як відомо, змагання були перенесені на 2021 рік у зв'язку з пандемією коронавірусу і карантином...
Усім спортсменам доводиться нелегко в цей період. Але представникам такої специфічної дисципліни, як у Андрія Проценка, мабуть, іще складніше. Адже в Херсоні практично відсутня можливість повноцінно тренуватися стрибкам у висоту, а зал обласного училища, приміром, часто доводиться ділити з гандболістками "Дніпрянки". При цьому покриття не пристосоване для стрибунів, у яких взуття з шипами.
Але всі ці негаразди Андрій переносить з властивою йому незворушністю. Уже на лютий наступного, 2021 року заплановано зимовий Чемпіонат України з легкої атлетики, який повинен пройти в Сумах і до якого вже зараз херсонський спортсмен посилено готується. Крім того, можливо, попереду ще й старти в Країні сонця, що сходить...
На завершення - кілька цікавих подробиць від Андрія Проценка.
Про комерційні турніри:
"Крім виступів на офіційних змаганнях, час від часу легкоатлети мають можливість брати участь у комерційних турнірах. Переможців цих змагань, як правило, спонсори щедро нагороджують: перше місце в стрибках у висоту в приміщенні оцінюється в 5 тисяч доларів, а перемога влітку на стадіоні - у 10 тисяч".
Про виступи на стадіоні:
"Влітку змагання мають особливий характер. По-перше, найчастіше вони збирають набагато більше глядачів і фоторепортерів, ніж у залі, тому іноді не дуже просто зосередитися. Крім того, іноді втручаються погодні умови: ті ж вітер і дощ можуть вирішити результат спортсмена. Але найвиснажливіше - це пекельна спека, як це, наприклад, було в столиці Катару - Досі. Тоді, наприклад, фінал зі спортивної ходьби провели вночі, але і це не особливо допомогло бігунам".
Під час літніх змагань.
Про тренера:
"Мій тренер Геннадій Зуєв займається зі мною вже 19 років - з 2001-го. Як і належить людям, які працюють разом, бувають розбіжності, непорозуміння, але в цілому наша співпраця дуже плідна. Зараз ми вже не просто спортсмен і наставник, а партнери, які незмінно радяться один з одним, приймаючи ті чи інші рішення ".
Андрій Проценко і тренер Геннадій Зуєв (ліворуч) з Кубком “Діамантової ліги”.
Про "ігровиків":
"Не можна сказати, щоб я особливо захоплювався ігровими видами спорту - припустимо, "грою мільйонів" футболом. Не є я й фанатом якоїсь команди. Іноді доводиться перетинатися з "ігровиками" під час перельотів, різних змагань... Дивує, як деякі з них (є, звичайно, й нормальні хлопці!) дивляться на тебе зверху вниз, поводяться зарозуміло. При цьому, що характерно, реальних досягнень у них - ви мене вибачте... Багато хто просто роками "лавку полірує", але гонору - як у чемпіона світу!"
Про рибну ловлю:
"У низці нескінченних тренувань, переїздів, перельотів і змагань важко буває викроїти час на улюблене заняття - рибалку. Але іноді все ж трапляється вирватися. Раніше ловив рибу у дідуся на дачі, де влітку стирчав буквально цілими днями! Коли був ще маленьким, вдалося на блешню зловити сома на шість з половиною кіло. Пам'ятаю, "зростом" (тобто в довжину) він був навіть вищий за мене! "
Про травми:
"Як і в будь-якого спортсмена, іноді трапляються розтягнення, переломи, різні мікротравми, про які часом навіть забуваєш. Цікаво, що, якщо травма досить серйозна і на відновлення необхідно тиждень-два, а то й місяць, то це стає своєрідною "віддушиною", коли можна, нарешті, трохи відпочити і розслабитися".
Фото з архіву Андрія Проценка
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
