Жінка розповіла про непросте життя переселенців
Переселенка з Горлівка Вікторія Житенєва живе в Харкові. Жінка знімає квартиру та влаштувалася на роботу. Але у 2014 році в рідному місті їй довелося поголодувати, пережити страшні обстріли та побачити власне житло зруйнованим.
"Складно відтворити, що відбувалося зі мною в день від'їзду з Горлівки. Я не можу згадати нічого: ні як збиралася, ні як їхала. У моїй пам'яті залишився єдиний епізод – я стою в Бахмуті, чекаю автобус до Павлограда. Через нервову напругу в ті дні стався збій в пам'яті, мабуть, вона захотіла стерти жах" - каже переселенка, передає svoi.city.
Віка сподівалася на швидке звільнення Горлівки. Вона залишалася там навіть після того, як в її щойно відремонтовану квартиру потрапили осколки снаряда. Вилетіло вікно, впала частина стіни.
"Після цього пішла жити до родички, з нею перечікували обстріли в підвалі. До кінця жовтня того року ясно усвідомила, що потрібно діяти. Але у мене не було грошей", - додає жінка.
Потім несподівано познайомилася в соцмережах з сім'єю з Павлограда – вони змогли передати гроші на квитки, щоб я добралася до них. Вони їхали у відпустку і залишили мене жити в своїй квартирі. Коли вони повернулися після місячної відсутності, я знайшла інше житло – кімнату в гуртожитку.
Влаштувалася працювати в магазин. Там господиня дозволяла брати продукти в борг – так і простягнула. Потім ще кілька разів змінювала роботу, але Павлоград дуже маленьке місто і з працевлаштуванням проблеми.
У Горлівку не повернуся. Мені нема з ким там спілкуватися, ніде жити і працювати. Але і майбутнє для себе я бачу туманно.
Поки у мене є робота - а я пропадаю на ній цілими днями і часто ночами-можу проіснувати. Мені 38 років, хотілося б народити дитину. І бути з малюком, де жити і на що – такі питання дуже турбують.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
