За що ми воюємо, як не за українську мову - Слабошпицький

Президент не проголосив Рік утвердження державної мови, бо побоявся втратити голоси російськомовних виборців. Його 10-річна програма укорінення і зміцнення статусу державної мови – це малодієвий захід перед виборами. 

Таку думку кореспонденту Gazeta.ua висловив літературознавець і громадський діяч Михайло Слабошпицький.

"Зовсім проігнорувати настрої українського суспільства президент не міг. Тому і вдався до такого засобу, як 10-річчя української мови. Це добре, але мало. Україні необхідний новий мовний закон. 10-річна програма розвитку мови може просто розсіяти політичну волю для прийняття закону про державну мову. Це тактичний хід, що значить "і вашим, і нашим". У плані національного будівництва - позиція імпотентної гуманітарної команди. Потрібно створити національну комісію при президентові, яка б займалася задоволенням національних потреб українців – а головне – реальним утвердженням української мови реально в статусі державної. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв в лютому 2018 року заборонив використовувати російську мову на засіданнях пардаменту й уряду, вживати лише державну. В Латвії 52 відсотків російськомовного населення, але там постійно ведеться робота із захисту державної мови. Мене часто запитують мої друзі із Латвії, коли в українському парламенті буде чути державну мову", - розповідає Михайло Слабошпицький.

В українському суспільстві визріла готовність займатися саме національним будівництвом. Внаслідок війни з Росією багато російськомовних патріотів України бажають посилити статус державної мови.

"10-річчя придумали клерки президента – щоб відповісти на запити про рік мови, але й щоб нічого не сказати. Добре. Але не забувайте, що було сказане, і завтра. Бажання бути дамою, приємною у всіх відношеннях, дуже часто підводить. Добре бути дипломатичним. Але потрібно визначитися, особливо, коли йде війна. За що ми воюємо, як не за українську мову. Це чітко й виразно повинен сказати президент", - вважає громадський діяч.

На думку Михайла Слабошпицького, план укорінення державної мови є невдалим формулюванням. Воно нагадує сталінську концепцію коренізації.

"Я подивований розпливчастістю визначення "укорінення". Його вжили, маючи на увазі щось одне, однак в це поняття можна вкласти інший зміст. В кінці 1920-х, заграючи із республіками, був проголошений процес коренізації. У нас - українізації. Зводити це до книговидання - хитрість. Видання книг – наслідок діяльності ентузіастів. Держава все зробила, щоб знищити українську книгу. Так само з іншими галузями культури", - каже Михайло Слабошпицький.