Ярослав Юрчишин: Провал виборчої реформи дуже негативно сприйме Захід

Виконавчий директор "Transparency International Ukraine" розповідає про міжнародну підтримку виборчої реформи в Україні та необхідність нових сильних команд у парламенті.

– Ярославе, чому ухвалення Виборчого кодексу в першому читанні важливе для української політики?

– Єдиний закон для всіх виборів усіх рівнів – це дуже великий крок уперед.

Кодекс дає певну стабільність виборчому процесу. Фактично, допомагає зведенню всіх правил в одне й ускладнює періодичні зміни під час кожної кампанії. А зважаючи на те, наскільки часто міняється виборче законодавство України, це дуже важливий елемент.

Є специфіка того, що цей Виборчий кодекс готувався ще в 2010 році. Тому є певні аспекти, які вимагають його доопрацювання.

Залежно від етапу розвитку, держава може використовувати різні електоральні системи. Одна з найбільших проблем виборчих систем в Україні – це те, що за порушення виборчого законодавства, за банальне скупляння голосів, поки ще нікого не покарали. Навіть за фальсифікацію виборів ніхто не поніс прямої відповідальності.

Досі працює ЦВК, яка легалізувала фальсифікацію виборів 2012 року, і керівництво якої звинувачують, фактично, в отриманні хабарів в інтересах однієї з політичних сил.

Якщо ж говорити про те, які зараз необхідні політичні механізми для України, перше – це гра команд, а не одиниць. На жаль, оновлення парламенту на 56% не привело туди нову якість.

І тут два аспекти: мажоритарники апріорі не зацікавлені думати в рамках національної держави. Вони думають переважно як представники окремого округу. А якщо це ще й мажоритарники, які склалися і, фактично, купили собі округ, то перше їхнє питання – це як повернути гроші, а друге – як залучити з бюджету гроші, щоб купити округ ще раз.

Звісно, це стосується не всіх мажоритарників, є винятки. Леонід Ємець, співавтор Виборчого кодексу, є мажоритарником, який розуміє, наскільки негативною є стара система в соціально й економічно нерозвинутій країні.

Другий момент – це сильні команди. Команди, які залежать не від лідера, а мають своїх сильних гравців. Зараз ми маємо партійні структури, які де-факто тримаються на особистості лідера. Наприклад, забираємо з "Блоку Петра Порошенка" самого Порошенка і залишається лише блок. Чи забираємо з "Батьківщини" Юлію Тимошенко – і "Батьківщини" як політичної сили немає. Бо сильні гравці хоч і є, але вони на задвірках.

У новому Виборчому кодексі пропонується конкурентна система відкритих списків, де виборець зможе обрати не лише партію, яка йому підходить за програмою, а й людей у партії, які, на його думку, зможуть найкраще реалізувати цю програму.

При цьому регіональне представництво зберігається, але водночас визначається і національний виборчий бар’єр. Лише коли партія цей бар’єр долає, вона має можливість обрати своїх представників до парламенту.

Це відповідає на два ключових питання, які потрібні Україні.

Перше – це руйнація корумпованої складової через ліквідацію мажоритарки. Друге – це розвиток партійних структур як команд, де позиція лідера не гарантує більший вплив на ухвалення рішень.

Самі ж виборці форматують виборчий список партії в залежності від того, яких сильних гравців у яких регіонах ця партія виставила.

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

– Що ви можете сказати про міжнародну реакцію на ухвалення Виборчого кодексу?

– Міжнародна реакція була схвальною.

Посли "Великої сімки" позитивно оцінили можливість зміни виборчої системи на більш відкриту.

США відкрито не виступали, але теж, наскільки мені відомо, підтримують внесення більшої конкурентності в українську політику.

У нас справді не вистачає свіжих молодих команд. Якщо проаналізувати політичні траєкторії людей, які більше ніж два рази були депутатами Верховної Ради, то, зазвичай, на третій раз вони йшли в інші політичні сили.

З цього світ має розуміння, що де-факто основні гравці не міняються. Фінансово-промислові групи як впливали, так і впливають на нашу політику.

Звісно, це українські внутрішні справи. Тому аж настільки сильний вплив зовнішніх партнерів, як у правоохоронній реформі чи реформі державної служби, навряд чи буде. Якихось єдиних стандартів у європейських виборчих систем немає. Тут більше є стандарти доступу, щоб усі, незалежно від того, чи це тимчасові переселенці чи громадяни ЄС, мали доступ до виборів.

– Як провал виборчої реформи може вплинути на відносини з Заходом?

– Це буде дуже негативний провал. Це буде ще одна демонстрація того, що чергова реформа в Україні не дійшла до логічного завершення. Тому дуже важливо витримати нормальну експертну дискусію і спробувати змобілізувати підтримку.

Ухвалення Виборчого кодексу лише 226 голосами не дає сильну перспективу для другого читання. Тому дуже багато буде залежати від доопрацювання між читаннями.

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

– Якого саме доопрацювання, на вашу думку, потребує Виборчий кодекс?

– Мені здається, що 27 округів – це занадто великі території. Партії будуть змушені залучати місцевих бізнесменів, де-факто, олігархів, які зможуть покривати виборчі кампанії в цілому регіоні.

Поки в нас немає сильних політичних структур, можна подумати про розбиття округів на більшу кількість. Це дало би логістичне охоплення, яке одна команда змогла би опрацювати без серйозних ресурсів.

Це могло б створити конкуренцію між людьми, які працюють через телебачення, рекламу, роздачу продуктових пайків та людьми, які напрацьовують живий контакт із виборцями.

Усе це треба моделювати і розраховувати. Як на мене, це достатньо великий виклик.

Зараз точиться дискусія про прохідний бар’єр. Як на мене, 4% – це адекватний прохідний бар’єр. З одного боку, він формуватиме не дуже розосереджену Верховну Раду. Зважаючи на те, що в нас законодавство, яке вимагає по кожному закону більшість голосів Верховної Ради (зараз ми вже маємо величезну проблему з кнопкодавством), то наразі бар’єр варто залишити достатній. Щоб команди, які прийдуть до парламенту, могли мобілізуватися для створення продуктивної більшості.

– Чи варто очікувати ухвалення Виборчого кодексу до кінця року?

– Очікувати швидкого розгляду цього питання в другому читанні я би не став. Звісно, було б дуже добре, якби це відбулося хоча б на початку наступного року. Це дасть можливість підготувати виборчі комісії та суспільство до виборів за новою системою в 2019 році.

Якщо ж цього не станеться, то є великий ризик, що реформу відкладуть. Або ухвалять її пізніше, щоб наступні вибори відбулися ще за старою системою з усіма проблемами.

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

– Хто з політиків підтримує нову виборчу систему, а хто навпаки – виступає проти неї?

– Головним мотором цього рішення є співавтор Виборчого кодексу і спікер парламенту Андрій Парубій. Тому, швидше за все, "Народний фронт" підтримає його.

Проте, позиція "Народного фронту" дуже залежить від партнерів по більшості – "Блоку Петра Порошенка". І там теж є різні течії. Олександр Черненко і значна частина нових депутатів є симпатиками пропорційної системи з відкритими регіональними списками.

Водночас бізнес-оточення президента дуже стримано підійшло до цих змін, фактично, проти них. Почалися навіть навішування ярликів про загрозу федералізації чи ще якісь, які не мають жодних підстав.

Думаю, що частина партійних спонсорів, не лише в БПП, а й у "Народному фронті" порахували витрати, спроможності за чинної виборчої системи, тому їм не дуже зручно перебудовуватися. Вони, напевно, гальмуватимуть ухвалення виборчої реформи.

"Самопоміч" буде симпатиком цієї реформи. "Батьківщина" і "Радикальна партія" не дуже зацікавлені в цих нововведеннях, бо в них, окрім лідерів, дуже мало людей, які можуть повести за собою регіональні списки. Хоча, для протиставлення БПП ці партії можуть і підтримати цю реформу.

Нові політичні групи, такі як "Відродження" та "Воля народу", будуть залежати від домовленості з Банковою. Вони не є самостійними гравцями. Хоча їм би, насправді, ця система суттєво допомогла б.

"Опозиційний блок", я думаю, що купився на поняття "регіональні списки". Але коли вони розберуться, то зрозуміють, що їм як партії проросійського спрямування буде складно на національному рівні набрати прохідний бар’єр. Хоча вони досі, на жаль, мають сильні позиції на сході та півдні.

Усе буде залежати від пропозицій до другого читання. Це теж може дещо змінити конфігурацію підтримки.