Як у Херсоні вшанували пам'ять героїв Небесної сотні. ФОТО, ВІДЕО

Сьогодні у соцмережах можна прочитати чимало зворушливих постів про те, як у Києві вшанували пам’ять героїв Небесної сотні. Люди писали, яким теплим, зворушливим і зовсім позбавленим пафосу було вшанування. Про такий самий захід у Херсоні, на жаль, цього сказати не можна.

Мітинг-реквієм, який пройшов на площі Свободи, тривав понад годину. Відкрив його голова Херсонської ОДА, який запевняв присутніх, що стояв на Майдані не заради мандата депутата Верховної Ради, яким став восени 2014-го, і не заради теперішньої посади, яку займає вже майже два роки.

Обласну раду на такому мітингу традиційно представляв не її голова Владислав Мангер (у минулому — помічник нардепів Володимира Сальдо і Олексія Журавко). Сьогодні від імені облради виступав перший заступник Мангера, Василь Зеленчук. Розповідав про те, як у 2013 році помітив у Криму, де жив у той час, триколори. Невже не помічав з дев’яностих?

Херсонський міський голова Володимир Миколаєнко поділився спогадами про свою участь у київському Майдані: вкотре повторив те, що розповідав на інших подібних заходах.

Промовці змінювали один одного, говорили начебто правильні речі, обгорнуті у прапори України і ЄС студенти училища культури поставленими голосами розповідали про історію Майдану. Усе було ніби правильно і патріотично. Але все ж не вдавалося позбавитися враження присутності на шкільній лінійці.

Стояли по стійці смирно військові і курсанти-мореплавці. Людей, які дійсно прийшли вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, можна було відрізнити від бюджетників, присутніх добровільно-примусово. На обличчях і в очах перших були непідробні емоції. Другі просто нудьгували, чекаючи кінця заходу.

Тішило, що організатори хоча б обійшлися без пісень і хореографічних композицій, які були у програмі деяких минулих таких заходів.

Після мітингу відбулася жалобна хода, точніше, майже пробіжка. Люди, які у сьогоднішній хай і не морозний, але й не дуже теплий день простояли на площі годину, напевне, зраділи можливості порухатися і йшли у темпі, зовсім не притаманному жалобній ході.

А, може, такий темп задавали люди, які хотіли скоріше “відстрілятися” і піти додому.

Але навіть у такому заході є певна користь. Люди повинні пам'ятати про Небесну сотню, повинні знати, що у важкі часи завжди знайдуться ті, хто не пошкодує життя заради того, щоб країна стала більш демократичною, дійсно незалежною, а її громадяни мали б більше самоповаги і патріотизму.

${gallery:f48e813a5c8cb487a6756a10543159e7}