Як у Херсоні святкували День міста. Погляд крізь вії

День передвиборчої агітації в Херсоні минyв, загалом, непогано. Ой, пробачте, День міста в Херсоні.

Але близькість місцевих виборів вивела «в люди» всіх, хто має і не має шансів бути обраним, і цього дня не пропіарився тільки лінивий. Агітаційні намети, газети, повітряні кульки та прапорці з кандидатськими прізвищами і партійними символами, чудернацькі персонажі з вказівкою, «за кого» голосувати, усілякі наліпки, банери, «біг-морди», сцени і навіть колонна прапороносців. А чи не забагато цієї «радості» на міському святі?

Коли діти хочуть сфотографуватися з мультяшним героєм — це мило, а коли «партійний» персонаж чіпляється до натовпу з пропозицією сфотографуватись з ним і зустрічає здивований погляд — це смішно. Коли малеча щиро аплодує і вітає артистів прапорцями — це захоплює, а коли бачиш, що ці прапорці мають логотип партії, стає огидно (не за дітей — за тих, хто вклав їм до рук агітаційний продукт). Коли чуєш чудову музику і йдеш на звук з передчуттям гарних вражень — це надихає, а коли в результаті опиняєшся в «агітаційному куточку», то вже думаєш, як «відключити» очі, щоб побачене не дратувало. Тож єдиний вихід — дивитися на свято крізь вії, відсікаючи те, чого не мало б бути.

І це стосується не тільки нав’язливої передвиборної агітації. Заплющуємо очі на розбиті дороги, якими доводилося пересуватися між святковими локаціями, на занедбані будівлі, повз які проходили, на неприбране сміття посеред святкових заходів, на те, що навіть за наявності святкових банерів часто фоном подій ставали жахливі стіни будівель або парканів, що огорожують розвалля, на стан вулиці Суворова загалом, бо це суцільний біль херсонців (акція «Збережи культурну спадщину Херсона» була доречна і зібрала багато підписів на свою підтримку).

А ще виведемо за дужки той факт, що навіть за наявності програми свята достеменно дізнатися, що саме, де і в який час відбуватиметься, було майже неможливо. От «Джаз на Суворова» однозначно знайшли не всі, хто хотів. Та й на регату не всі потрапили вчасно.

Отже, очі примружили — і дивимося на свято крізь вії, залишаючи на згадку лише позитив.

Біля «Ювілейного» зранку проходив фестиваль вуличного танцю «KS POWER BATLE», людей було небагато, але вболівали від душі, а діти щосили намагались повторити фінти танцівників, навіть тих, хто представляв на сцені нижній брейк. Дитяча концертна програма, що розпочалася після обіду, зібрала вже солідний натовп глядачів.

Шевченківський парк став центром «Етно-фесту» з концертною програмою, розвагами та виставковими майданчиками, а набережна приймала «Молодіжний квартал» - спорт, розваги, концерт — усього потроху. Без якихось яскравих вражень, але посмішки людей і гарна погода свідчили про те, що в Херсоні свято.

Серцем Дня міста стала вулиця Суворова — чого тільки не було на «Suvorov street fest»! Дуже багато сувенірно-їстівних пропозицій — не проштовхнутися. Багато цікавинок, багато питань і трошечки продажів. Правда, майстри розраховували на більшу віддачу, але і самі розуміють карантинний фінансовий стан населення. На кожному кроці — своя музика, різні концертні програми, показові виступи, цікаві інсталяції, покази мод, виставка ретро-автомобілів і «родзинки» останніх міських свят - «живі скульптури», цього разу одразу дві групи.

Можна було сміливо йти за народом, де найцікавіше — там одразу створювався натовп, фотографували і знімали відео на згадку, охоче селфилися. І радили один одному: «Йди туди, там зараз “живі скульптури”».

Із найяскравіших цьогорічних вражень — виступи дітей вокальної студії «Унісон», концерт дівчат-бандуристок, літературно-музичні зустрічі. Музиканти у нас пречудові! Хоча у кожного будуть свої улюбленці, бо кожен звернув увагу на щось своє.

А головне — у цей день було багато усміхнених облич (і це видно, бо в масках — одиниці), і всі намагалися залишити фото на згадку. Бо якщо не зважати на агітаційну лавину, на занедбаність міста, на дикий загальний фон, свято начебто вийшло непоганим — завдяки тим херсонцям, хто його створив - хто співав, танцював, читав вірші або показав якісь інші свої таланти і тим, хто їм аплодував і дарував вдячні посмішки та позитивні емоції.