Українка розповіла про життя в Люксембурзі

У всіх офіційних установах Люксембурга говорять англійською. Місцеві звикли жити у передмісті та приїжджати на роботу на машині. Історично так склалося, що люксембуржці знаходяться між німцями та французами. Ось і вийшов такий собі мікс організованості та відчайдушності.

Оля Скрипник з Дніпра вже понад року я живе в Люксембурзі та розповіла про особливості життя там, пишуть на ресурсі tripmydream.ua .

Головною мотивацією її переїзду були подорожі, відкриття нових місць і граней в собі самій.

Чому саме Люксембург?

Після двох років у Варшаві ми зрозуміли, що відчуття нових місць за кожним поворотом починає пропадати. Почати шукати нове місце для життя. Але тут виникла несподівана перешкода: коли ти шукаєш роботу не в конкретному місці, а по всьому світу – це трохи складно. Але ми були не дуже перебірливими, головним для нас було побачити новий світ і нову культуру.

Тому, коли прийшла пропозиція з Люксембургу, ми не дуже вдавались у дослідження особливостей цієї країни. Нам було достатньо того, що вона має чудове географічне розташування, а Бельгію і Францію ми до того часу ще не встигли відвідати.

Щоб отримати робочу візу в Люксембург, нам знадобилося отримати дозвіл на роботу. Для цього потрібно зібрати купу документів – від свідоцтва про народження до диплома з університету, а потім чекати близько 6 тижнів. І вже потім, отримавши позитивну відповідь, можна подаватися на візу. Через те, що ми їхали з Польщі, нам не потрібна була віза, а лише дозвіл на роботу. Однак збір, переклад та апостилювання документів теж зайняли час, тому від моменту отримання пропозиції до фактичного переїзду пройшло близько 3-х місяців.

Специфіка життя в Люксембурзі

Люксембург – це не місто, це ціла країна. Мало хто живе у місті, найчастіше люди живуть за його межами. У цьому місці кордони стираються. Я звикла жити близько до центру, а тут живу у 20 км від роботи – на кордоні з Німеччиною, у місті з населенням 200 осіб і без магазинів. І, треба сказати, мені це подобається! Тільки от без машини тут складно.

Хоч є розвинений і зручний громадський транспорт, машина дуже виручає. Особливо, якщо потрібно поїхати в Німеччину за покупками, бо ціни там деколи у два рази менші, ніж у Люксембурзі. А ще тут ніхто і нікуди не поспішає. Так нам увімкнути Інтернет тільки через місяць, крім того, тут все ще в ходу паперові листи. Я навчилася кожен день перевіряти поштову скриньку.

Життя в Люксембурзі трохи ускладнює різноманітність мов. Тут три офіційних – люксембурзька, німецька і французька. З трьох я не знаю жодного. Правда, тут дуже лояльно ставляться до експатів, тому у всіх офіційних установах говорять англійською. Це рятує, поки я вчу французьку.

Люксембуржці дуже толерантні. Вони не будуть фиркати носом, якщо раптом у вас не вийде підтримати з ними бесіду на люксембурзькому. Швидше за все вони будуть дуже старатися комунікувати з вами, намагатися згадати всі знайомі слова англійською, щоб обговорити ситуацію на дорозі та побажати вам гарного дня. Історично так склалося, що люксембуржці знаходяться між німцями та французами. Ось і вийшов такий собі мікс організованості та відчайдушності.

Ось тільки, щоб оцінити корінних жителів, їх спочатку потрібно знайти, а це не так-то просто. У більш-менш великих містах більшість ваших сусідів будуть такими ж експатами, як і ви – в країні близько 40% некорінного населення. Зате набагато легше проходить соціальна адаптація, оскільки дуже багато людей навколо теж недавно переїхали й шукають друзів.

Життя в Люксембурзі

Багато хто кажуть, що у Люксембурзі нудно. За рік з гаком я цього не помітила, бо моя головна розвага – це подорожі. Я скоріше навіть пропускаю цікаві мені заходи, що проходять в Люксембурзі, через те, що мене звуть в інші країни. За 2017 рік я встигла відвідати 10 країн, а в Німеччині, Бельгії та Франції була по кілька разів. Кордони занадто близько, вони притягують і їм дуже складно чинити опір.

Та й сам Люксембург багатий своїми визначними пам'ятками. В туристичних брошурах він позначається як "Unexpected". І, дійсно, поняття "несподіванка" цілком і повністю передає дійсність. Мало хто очікує від цієї крихітної країни такого природного різноманіття і краси. Однак вона дійсно вміє дивувати!

А ще, в Люксембурзі проводиться одне з найсмачніших вин у світі, що практично не експортується. Я ніколи не була фахівцем у питанні вин, а тепер можу на смак визначити сорт винограду. Ось що робить з людиною життя в місті з 8 виноробами!

Особливості працевлаштування

В цьому році Люксембург зайняв третє місце з розвитку IT-сектора після Парижа та Амстердама. Також є тенденція до збільшення населення, тому розвиток прогнозується не тільки в IT-секторі. Так, наприклад, після "Брексита" багато європейських компаній обрали Люксембург для розміщення своїх headquarters в Європі.

Але, не дивлячись на це, тут не так багато відкритих позицій, як хотілося б. Тим більше що на ринку не так вже багато англомовних компаній. У вас буде більше шансів, якщо ви будете володіти, як мінімум, французькою мовою. Але при цьому в Люксембурзі найнижчі податки в порівнянні з сусідами та досить високі зарплати – мінімальна близько 2000 євро.

Місцева кухня

Істинно люксембурзьку кухню доведеться шукати так само довго, як корінних люксембуржців. Вплив великих сусідів у вигляді Франції та Німеччини дуже позначається, тому місцеві страви частково німецькі, частково французькі. Найпоширеніше блюдо – Gromperekichelcher. Це щось на кшталт наших дерунів, але більш пишних. Подають їх з яблучним пюре, яке тут називають компотом. Дуже незвичайний смак! Але точно таке ж блюдо можна знайти й в деяких регіонах Німеччини.

Крім того, у нас дуже популярне печиво макарони, що за однією з версій було винайдено саме в Люксембурзі, а не у Франції. І все-таки головним кулінарним надбанням Люксембургу я б назвала вино. Воно дійсно дуже високої якості та суттєво відрізняється від того, що у сусідів.

Must-see місця Люксембургу

Дуже часто зустрічаю досить негативне враження від Люксембургу, хоча насправді люди нічого толком не побачили. Місто дуже незвичайне, завдяки природним особливостям і рельєфу. Гідно оцінити його можна на вулиці Chemin de la Corniche. Ось прямо вся вулиця – це суцільний приголомшливий вид на місто з найбільш вигідних ракурсів. Якщо ви не були на ній, то ви не були в Люксембурзі.

Але не столицею єдиної. Я дуже рекомендую поїздити по країні, побачити Мозельску долину з хвилями виноградників на пагорбах, піти у двогодинний міні-похід по скелях Mullerthal, відвідати замки (Vianden, Larochette, Clervaux, Beaufort та інші), насолодитися природою в районі Esch-sur-Sure. За рік я встигла дуже полюбити цю країну, тому не втомлююся рекомендувати всім приділити їй хоч трішки уваги.