Українка поділилась враженнями від життя в Ірані

"Ми розписались у Києві та зі свідоцтвом про шлюб пішли у посольство Ірану в Україні. Хотіли оформити мені громадянство, - розповідає Вероніка, - Мені поставили умову: одружитись згідно ісламськими традиціями і щоб шлюбну церемонію провів мулла (ісламський священик). Приймала мусульманство тільки на папері, ніхто ні про що не питав. З усіма документами знову повернулись у посольство. Через тиждень віддали готовий паспорт. І коштувало це близько 120 доларів. Якби я це робила в Ірані, це затягнулось на рік".

"Відрізняється сприйняття країни коли турист та коли приїжджаєш на зовсім. Я спочатку була зачарована новою країною, людьми, смачною їжею. Ми не сиділи вдома, постійно кудись їздили. А коли переїхала, чоловік ходив на роботу, а я сиділа вдома й мені було дуже нудно, - згадує Вероніка, - Чоловік дозволяє виходити кудись недалеко, бо я знала мову. Але на вулиці можуть приставати незнайомі до дівчини, яка гуляє сама"

"Трохи нервувала ця традиція. Бо в Україні гості частіше збирались у кафе, а тут навпаки усі додому один до одного йдуть. Та й потрібно завжди бути готовою, щоб у квартирі було прибрано, були солодощі, фрукти та якась їжа. Найчастіше приходять без запрошення. Кажуть, що ненадовго, а залишаються на весь день, - зазначає Вероніка, - Усі іранки готують самі, у них це в крові. Але тут також багато кафе, де можна купити готові страви".

"Алкоголь в Ірані заборонений, його навіть у магазинах не продають. Тому чай – головний напій іранців. Він росте на півночі країни, де дуже зелено та волого. Продають у мішках, у кожного вдома є 1-2 кг такого чаю. Після нього йде айран. Кави взагалі мало п'ють, - ділиться Вероніка, - в Ірані досі немає гречки, манки, крабових паличок, сушеної риби та оселедця, зефіру, солодких йогуртів. Проте багато різної зелені. За 1 кг асорті зелені коштує 50 центів. Полюбила купувати натуральний йогурт відрами у 2,5-3 літри. З них роблять різні закуски з тертими огірками, часником та іншими овочами".

"Тоді подумала, що якщо гукає, то треба зайти. Думаю, яка гарна жіночка, видно подружитися зі мною хоче, якщо мене ще не знає, а відразу в гості до себе кличе,- згадує Вероніка, - Перші секунди вона мені посміхається, запрошує пройти сісти, навіть не знімаючи взуття, але я не така, я взуття зняла. І потім починає бігати по квартирі, прибирати все, витирати стіл, ставити чайник, мити посуд. І тут я тоді здивувалась. Чого ж мене тоді запрошувала, якщо вдома не прибрано і гостей вона явно не чекала? Через хвилин десять приносить мені чай, солодощі, цукор і фрукти, сідає біля мене і починає розмову про природу і погоду. Допивши свій чай я встаю, дякую її і кажу що мені потрібно йти. На що вона мені запропонувала залишитися і пообідати з їх родиною. Тут моя логіка зовсім поїхала. Мене ж тут явно не чекали, обід навіть на плиті не стояло і видно що у неї були свої турботи. Так чого ж вона мене не відпускає? Після довгих відмовок та подяк, все-таки дійшла до свого дому. А там мені вже чоловік дав прочухана. Виявляється, тільки невиховані погоджуються на удавану ввічливість "таароф".

"У Ірані чоловік забезпечує житлом, а жінка – усе у житлі. Тобто майбутня дружина купує усе в спільну оселю – від білизни до холодильника. Потім усі родичі ходять по оселі та дивляться що та якої марки купила дружина. Сестри мого чоловіка заробляли самі гроші та не одружились, поки не було потрібної суми. А деяким допомагають батьки, - розповідає Вероніка, - Жінки працюють переважно у салонах краси та вихователями. В Ірані не побачиш жінок, які саджають квіти та метуть дороги. Дівчата можуть працювати у банку, офісі. У супермаркеті на касі тільки. Але консультантом, де вона тільки одна – ні. Прибиральницею – тільки там, де одні жінки".

"Активний відпочинок з прогулянками – це не про іранців. Ввечері можуть поїхати у парк на пікнік. Розстилають підстилки, дістають кальян та жарять шашлики. Іранці дуже люблять жарити м'ясо на мангалі. Або можуть піти у заклади, де можна покурити кальян, - розповідає Вероніка, - Є сімейні кальяні, а є тільки чоловічі, куди жінки не заходять. Такі заклади нагадують магазинчики з довгою лавкою, де один біля одного сидять чоловіки з кальянами".