Власник цих корів помер. Тож після того, як не стало господаря, з 2012 року худоба лишилася без догляду.
Про це повідомили на сторінці Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника у Фейсбуці.
Вивезти тварин із зони відчуження неможливо. Їм потрібно було пристосовуватися до нових умов. І корівкам це вдалося! За 9 років з декількох особин їх кількість зросла до 19. З них 16 дорослих корів і 3 телят.
Вижити свійським тваринам у дикій природі нелегко: там дуже велика популяція вовків. Здичавіла худоба стійко переносить холоди та морозну погоду. Стан у всіх тварин – добрий.
“Найретельніше дорослі охороняють молодь. Телята вибирають найбезпечніше місце в стаді між дорослим бугаєм і корівками. Молодняк худоби теж добре адаптований до холоду. Тому турбуватись, чи виживуть за морозів телята з коровами, нема підстав”, – йдеться у повідомленні.
Науковці пояснюють, що стадо дикої великої рогатої худоби відрізняється від гарему коня Пржевальського тим, що домінантний жеребець виганяє з гарему всіх статевозрілих самців. Бугай залишає дорослих бичків за умови, що вони поводитимуться тихо й не залицятимуться до його корівок.
Бугайці потрібні стаду для захисту від вовків. Бо корови – не коні, і не здатні швидко тікати. Спостереження за здичавілими коровами дає підстави стверджувати, що вимерлий тур був лісовою твариною з дуже невисокою смертністю від хижаків і, передусім, вовків. Тому є сподівання, що в зоні і надалі буде достатньо випасу для збереження та, можливо, відновлення мозаїчних природних біотопів.